ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року Справа № 910/15988/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.

суддівАлєєвої І.В., Корсака В.А.

за участю представників:

позивачаБаранова М.С.

відповідачівПетровський В.В. Рущак В.І. Булаков В.Д.

третіх осібне з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

прокурораКлюге Л.М.

розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2017

у справі№ 910/15988/16 господарського суду міста Києва

за позовомЗаступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарська Ірина Анатоліївна

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інновест Партнери"

провизнання недійсними договорів та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В", Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест" про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2011, а саме: нежитлової будівлі торгівельного призначення площею 260,10 кв.м. по АДРЕСА_1, вартістю 112350,00 грн., укладений між ТОВ "Преско-В" та ТОВ "Авалон Комерц Груп", посвідчений 29.12.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі за № 8376;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.07.2015, а саме: нежитлової будівлі торгівельного призначення площею 260,10 кв.м. по АДРЕСА_1, укладений між ТОВ "Авалон Комерц Груп" та ТОВ "Аурум Інвест", посвідчений 25.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнаровською І.А.;

- зобов'язання ТОВ "Аурум Інвест" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 260,10 кв.м. по АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва, привівши земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення будівлі і споруд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 залучено до участі у справі третіх осіб-1,2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарську Ірину Анатоліївну, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІННОВЕСТ ПАРТНЕРИ".

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.06.2017 (головуючий суддя Турчин С.О., Головіна К.І., Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 (головуючий суддя Кропивна Л.В., судді Алданова С.О., Смірнова Л.Г.), позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2011, а саме: нежитлової будівлі торгівельного призначення площею 260,10 кв.м. по АДРЕСА_1, вартістю 112350,00 грн., укладений між ТОВ "Преско-В" та ТОВ "Авалон Комерц Груп", посвідчений 29.12.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі за № 8376.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.07.2015, а саме: нежитлової будівлі торгівельного призначення площею 260,10 кв.м. по АДРЕСА_1, укладений між ТОВ "Авалон Комерц Груп" та ТОВ "Аурум Інвест", посвідчений 25.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською I.A. та зареєстрований в реєстрі за № 825.

Зобов'язано ТОВ "Аурум Інвест" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 260,10 кв.м. по АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва, привівши земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Преско-В" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2017, залишити без розгляду позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2011, в іншій частині позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заявник вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про не існування рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі № 2-391/08 та ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 у справі № 2-391/08 є необґрунтованими та помилковими, оскільки непідтверджені належними доказами.

Також заявник, вважаючи, що право власності зареєстровано на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі № 2-391/08 та ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 у справі № 2-391/08, стверджує, що спірний об'єкт нерухомості не є самочинним будівництвом, а відтак суд не взяв до уваги приписи частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України.

Скаржник зазначає, що до моменту продажу об'єкта нерухомості відкрито користувався земельною ділянкою та вживав необхідних дій для оформлення права користування земельною ділянкою, проте суди необґрунтовано дійшли до протилежного висновку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., ОСОБА_15

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2017 у зв'язку з переведенням судді Сибіги О.М. до складу першої судової палати та звільненням ОСОБА_15 з посади судді Вищого господарського суду України, справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Алєєва І.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.11.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі на 13.12.2017.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест" просить задовольнити касаційну скаргу і скасувати судові рішення попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 13.12.2017 представників сторін та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали від 10.11.2010 у цивільній справі № 2-391/08 за позовом ТОВ "Преско-В" до ОСОБА_16 про розірвання договорів оренди та визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, державним реєстратором КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (далі- КП "КМБТІ") Коломієць О.Г. 07.07.2011 прийнято рішення про державну реєстрацію за ТОВ "Преско-В" права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 260,10 кв.м. по АДРЕСА_1.

29.12.2011 між ТОВ "Преско-В" (продавець) та ТОВ "Авалон Комерц Груп" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстровано в реєстрі за № 8376, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає у власність належну продавцю на праві власності нежитлову будівлю торгівельного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 260,10 кв.м. Нежитлова будівля торговельного призначання розташована на земельній ділянці площею 300,67 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_1.

Відповідно до пункту 1 договору, нежитлова будівля, що продається, належить продавцю на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали цього ж суду від 10.11.2010.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 25.07.2015 між ТОВ "Авалон Комерц Груп" (продавець) та ТОВ "Аурум Інвест" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською I.A. та зареєстровано в реєстрі за № 825, відповідно до п. 1.1 якого продавець продає (передає у власність), а покупець купує (приймає у власність) нежитлову будівлю торговельного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 260,10 кв.м., реєстраційний номер об'єкт нерухомого майна: 25222480000.

Згідно пункту 1.4 договору, нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 300,67 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_1.

Прокурор, звернувшись до суду з позовом про визнання недійсними вказаних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, обґрунтовував позовні вимоги тим, що реєстрація права власності на нежитлове приміщення здійснена ТОВ "Преско-В" на підставі неіснуючого рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали від 10.11.2010 у цивільній справі № 2-391/08, а тому договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.12.2011, укладений між ТОВ "Преско-В" та ТОВ "Авалон Комерц Груп", є нікчемним правочином, спрямованим на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності. Враховуючи, що нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю, підлягає визнанню недійсним і договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.07.2015. Крім того, оскільки земельна ділянка, на якій розміщено спірний об'єкт нерухомості, зайнята самовільно, без будь-яких правовстановлюючих документів, то, за твердженням прокуратури, остання підлягає поверненню позивачу з приведенням її у придатний для використання стан.

Також, прокурор, звертаючись із даним позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради обґрунтував це тим, що Київська міська рада неналежним чином здійснює захист своїх порушених прав та інтересів. Також, прокурор зазначав, що необхідність звернення прокурора з позовом пов'язана з тим, що розміщення на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (62:003:116) об'єкта самочинного будівництва та його відчуження ТОВ "Преско В" за відсутності таких повноважень, порушено інтереси держави в особі Київської міської ради, яка незаконно позбавлена можливості щодо реалізації свого права на розпорядження земельною ділянкою.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, виходив із наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками з наступних підстав.

Так, приймаючи судове рішення, суди посилалися, зокрема, на те, що рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі № 2-391/08 та ухвала Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 року у справі № 2-391/08, на підставі яких була проведена реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна за TOB "Преско-В", є підробленими.

Також у своєму рішенні від 01.06.2017 суд першої інстанції дійшов до висновку про не існування вказаного рішення Гребінківського районного суду Полтавської області на підставі листа цього суду від 25.05.2017 року №ЕП-140/17, в якому також зазначено, що починаючи із 2000 року та станом на 01.08.2014 цивільні справи, сторонами у яких були б TOB "Преско-В" та ОСОБА_16 до Гребінківського районного суду Полтавської області не надходили та не розглядалися. Також, суд першої інстанції зазначив, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, судові рішення у цивільній справі № 2-391/08, за позовом TOB "Преско-В" до ОСОБА_16 про розірвання договорів оренди та визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, не обліковуються.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, погодився із такими висновками суду та зазначив, що вказані факти свідчать про не існування рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали від 10.11.2010 у цивільній справі № 2-391/08 за позовом TOB "Преско-В" до ОСОБА_16 про розірвання договорів оренди та визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово».

Статтею 34 вказаного кодексу передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, листи, на які посилаються суди попередніх інстанцій, не можуть бути належним та допустимим доказом підроблення вище вказаних судових рішень, а отже не повинен братися господарським судом до уваги, оскільки підроблення таких рішень може доводитися іншими засобами доказування, зокрема в рамках кримінального провадження.

Крім того, у позові, прокуратура зазначала про те, що нею було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження №42015100030000066 від 28.04.2015 за частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України, проведення якого доручено СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Цей факт підтверджується відповідним витягом з ЄРДР, з якого чітко вбачається, що дане кримінальне провадження стосується саме Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали від 10.11.2010 у цивільній справі №2-391/08, і саме в рамках даного кримінального провадження повинні відбуватися всі необхідні процесуальні дії, за результатами яких можна буде вести мову про справжність таких судових рішень.

Вказаним обставинам суди оцінки належної не надали, чим порушили вимоги статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що висновки судів попередніх інстанцій з посиланням на листи №057023-15/26 від 03.08.2016 Департаменту земельних ресурсів КМДА та №055-12275 від 25.08.2016 Департаменту містобудування та архітектури КМДА, в яких зазначено, що жодних дозвільних документів, необхідність яких визначена земельним та містобудівним законодавство, а також доказів того, що новозбудоване нерухоме майно було прийняте в експлуатацію ТОВ "Преско-В" не видавалося, а відтак, будівництво спірного об'єкту здійснювалось в порушення вимог чинного земельного та містобудівного законодавства, без належних дозволів та на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, є помилковим з огляду на наступне.

Як вже зазначалося вище і встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі № 2-391/08 за TOB "Преско-В" було визнано право власності на вище вказаний об'єкт нерухомого майна, а ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 року у справі № 2-391/08 було роз'яснено порядок виконання такого рішення суду.

А відтак, вказані судові рішення стали підставою для набуття TOB "Преско-В" права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

На виконання рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі № 2-391/08 та ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 у справі № 2-391/08, Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 07.07.2011 року провело державну реєстрацію права власності на вище вказані об'єкти нерухомого майна за TOB "Преско-В".

Згідно пункту 3 статті 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

А відтак саме з моменту проведення державної реєстрації права власності на такий об'єкт нерухомого майна TOB "Преско-В" набув право власності на вказаний об'єкт, і саме з цього моменту вказаний об'єкт нерухомого майна став повноцінними об'єктом цивільного обороту.

Відповідно до частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що право власності на об'єкт нерухомого майна було зареєстровано за TOB "Преско-В" у встановленому законодавством України порядку, чинним на момент такої державної реєстрації, відтак, після такої реєстрації у TOB "Преско-В" виникло право власності на такий об'єкт, а тому вказаний об'єкт нерухомого майна не можна розглядати, як об'єкт самочинного будівництва, оскільки, відповідно до частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України, право власності на об'єкти самочинного будівництва не виникає, а, отже, на вказаний об'єкт не можуть поширюватись наслідки, встановлені статтею 376 Цивільного кодексу України.

Виходячи із наведеного, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, застосувавши до спірних правовідносин приписи частини 1 статті 379 Цивільного кодексу України та дійшли невірного висновку щодо того, що спірний об'єкт є самочинно збудованим.

Також, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що висновки судів про те, що TOB "Преско-В" є неналежним землекористувачем земельної ділянки, є передчасними з огляду на те, що TOB "Преско-В" до моменту продажу вказаного об'єкту нерухомого майна було належним користувачем вказаної земельної ділянки, користувалося земельною ділянкою, вживало всіх необхідних дій для оформлення права користування такою земельною ділянкою, зокрема, листом Головного управління охорони культурної спадщини від 24.05.2007, проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки TOB "Преско-В" для реконструкції з подальшою експлуатацією та обслуговування торгівельного комплексу з благоустроєм прилеглої території на АДРЕСА_2 (2005 року), технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористування за адресою: АДРЕСА_2.

Крім того, TOB "Преско-В" за користування вказаною земельною ділянкою регулярно сплачувало земельний податок

Також, TOB "Преско-В" на підставі витягу з технічної документації №Ю-04479/2007 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер №62:003:116) №1350і від 11.10.2007 (копія міститься у матеріалах справи), який був виданий TOB «Преско-В» Головним управлінням земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), своєчасно та в повному обсязі нараховувало та сплачувало земельний податок за таку земельну ділянку, що підтверджується відповідними податковими розрахунками земельного податку (податкові декларації з плати за землю) за період з 2007 року по 2011 рік (копії містяться в матеріалах справи).

Однак, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції належним чином не дослідили чи є TOB "Преско-В" неналежним землекористувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, суди попередніх інстанцій повинні надати належну правову оцінку доводам сторін спору з урахуванням норм матеріального права.

Враховуючи наведене Вищий господарський суд України дійшов висновку, що як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржених судових рішень у зазначених частинах.

Касаційна інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, справа відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України, має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Враховуючи наведене, та керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі № 910/15988/16 та рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2017 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді І. Алєєва

В. Корсак