РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа № 918/579/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Грязнов В.В. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" в особі ліквідатора ОСОБА_1 на рішення господарського суду Рівненської області від 06.11.2017р. у справі № 918/579/17 (суддя Політика Н.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" в особі ліквідатора ОСОБА_1 (м. Рівне)

до приватного сільськогосподарського підприємства "Оріана" (м. Рівне)

про стягнення заборгованості в розмірі 14 327, 92 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" в особі ліквідатора звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача 14 327,92 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.11.2017р. у справі № 918/579/17 в задоволенні позову відмовлено; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" в дохід Державного бюджету України 1 600 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" в особі ліквідатора звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Обґрунтовуючи вимоги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Скаржник зазначає, що ліквідатором ТОВ "Агро ХХІ" проведено інвентаризацію розрахунків з дебіторами та кредиторами товариства та встановлено, що відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 14 327,92 грн., що виникла на підставі договору №1894 від 01.04.2014р. Ліквідатор звернувся до суду з даним позовом, однак у зв’язку з тим, що колишній директор позивача первинні документи, що підтверджують заборгованість йому не передав, тому ним подано до суду першої інстанції клопотання про витребування у відповідача даних документів. Суд першої інстанції задоволив дане клопотання, проте відповідач вимог суду не виконав, витребовуваних доказів не надав. На думку скаржника, зазначені обставини не були прийняті судом першої інстанції, що позбавило позивача можливості стягнення заборгованості, задоволення вимог кредиторів та порушено право на справедливий та неупереджений розгляд справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.11.2017р. скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

Представники сторін в судове засідання 12.12.2017р. не з'явились, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану судом першої інстанції оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, постановою господарського суду Рівненської області від 24.01.2017р. у справі №918/54/16 товариство з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1 (а. с. 19-10).

Ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" ОСОБА_1 проведено інвентаризацію розрахунків з дебіторами і кредиторами товариства та встановлено, що приватне сільськогосподарське підприємство "Оріана" має заборгованість перед позивачем в розмірі 14 327,92 грн., що виникла на підставі договору №1894 від 01.04.2014р.

Листом від 07.02.2017р. №01-01/10/162 ліквідатор ТОВ "Агро ХХІ" просив директора товариства надати йому документи на підтвердження господарських відносин із контрагентами, який залишений ним без реагування (а.с. 32-33).

Ліквідатор ТОВ "Агро ХХІ" направив на адресу відповідача претензію від 14.03.2017р. №01-01/10/176-3 про сплату заборгованості в розмірі 16031478,68 грн., яка також залишена ним без реагування (а. с. 34).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 ГК України.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Положеннями ст. 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено апеляційним судом, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на договір №1894 від 01.04.2014р., який укладений між позивачем та відповідачем і за яким у відповідача ніби то існує заборгованість в розмірі 14 327, 92 грн.

Однак, як зазначає ліквідатор, даний договір у нього відсутній, оскільки колишній директор ТОВ "Агро ХХІ" не передав йому документів на підтвердження господарських відносин із відповідачем.

Так, суд першої інстанції ухвалами від 25.09.2017р., 05.10.2017р., 18.10.2017р., з метою з'ясування обставин існування між сторонами договірних відносин, а також їх виконання, зобов'язав відповідача надати суду договір, акти приймання-передачі, накладні, акти звірки заборгованості, вчинені між ТОВ "Агро ХХІ" та ПСП "Оріана" (а.с. 59-60, 68-70, 76-78).

Однак, відповідач вимог суду не виконав, витребовуваних судом документів та пояснень щодо обставин справи не надав, в судові засідання суду першої інстанції не з'являвся.

Таким чином, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості достеменно встановити факт існування між позивачем та відповідачем відносин з укладення та виконання договору №1894 від 01.04.2014р., а також наявність чи відсутність за даним договором у відповідача заборгованості.

Отже, враховуючи те, що на позивача покладено обов'язок доказування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а ним в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду факту існування (укладення) між позивачем та відповідачем договору №1894 від 01.04.2014р., не надано доказів (первинних документів складених на його виконання), які б підтверджували дану заборгованість, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем належним чином не доведені і документально не підтверджені позовні вимоги.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що приймаючи до провадження апеляційну скаргу позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011р. №7 у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд стягує недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

Враховуючи викладене та у зв`язку з відмовою судом у задоволенні апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність стягнути в дохід Державного бюджету України з ТОВ "Агро ХХІ" суму несплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 1760 грн.

Колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими; апеляційним судом не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" в особі ліквідатора ОСОБА_1 на рішення господарського суду Рівненської області від 06.11.2017р. у справі № 918/579/17 – залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" (35431, Рівненська область, Гощанський район, с. Бабин, вул. Заводська, будинок 1, код 34438102) в дохід Державного бюджету України 1 760 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.