ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017                                                                                справа № 905/2087/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4, за довіреністю; не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область

на рішення Господарського суду Донецької області

від17.10.2017 (підписано 19.10.2017)

у справі№ 905/2087/17 (суддя Я.О. Левшина)

за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро

доУправління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область

простягнення 127 949,19 грн.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро (Позивач) із позовом до Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область (Відповідач) про стягнення залишку невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв’язку пільговим категоріям населення в сумі 127 949,19 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.10.2017 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права України, а також суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на відсутність своєї вини в несвоєчасному виконанні зобов’язання через відсутність бюджетного фінансування.

Представник Позивача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, але через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи з метою усунення протиріч та узгодження суми заборгованості між сторонами, у задоволенні якого судовою колегією відмовлено з огляду на те, що Відповідач мав достатньо часу, з урахуванням часу звернення Позивача до суду (05.09.2017), для усунення протиріч та узгодження суми заборгованості між сторонами.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2015 між сторонами був укладений договір №26 про відшкодування витрат по надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2015 році (далі – Договір-1), предметом згідно п.п. 1.1 якого є відносини сторін щодо фінансування пільг, пов’язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення.

Згідно п. 6.1 Договору-1, він набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015, а в частині розрахунків за надані пільги до повного виконання зобов’язань за цим договором.

Також, 11.01.2016 між сторонами укладений договір №15 про відшкодування витрат по надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016 році (далі – Договір-2).

Цей Договір вступає набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків за надані пільги до повного виконання зобов’язань за цим договором (п. 6.1 Договору-2).

Вбачається, що умови Договорів є аналогійними.

Згідно з п. 1.1 Договорів, їхнім предметом цього договору є відносини сторін щодо фінансування пільг, пов’язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення.

Пунктом 1.2 Договорів встановлено, що Позивач зобов’язався здійснювати надання телекомунікаційних послуг (абонплата, встановлення телефонів, проведення додаткових робіт при позачерговому та пільговому встановленні квартирних телефонів, плата за користування радіо точками) громадянам, які мають відповідні пільги, а Відповідач - фінансувати пільги, відповідно до ст. 102 Бюджетного кодексу України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та "Про Державний бюджет України на 2016 рік" відповідно, рішень Маріупольської міської ради, в межах субвенцій з державного бюджету та коштів місцевого бюджету.

Відповідно до п. 2.1.1 Договорів, Позивач зобов’язався надавати населенню обумовлені законодавством України пільги на оплату телекомунікаційних послуг (абонплата, встановлення телефонів, проведення додаткових робіт при позачерговому та пільговому встановленні квартирних телефонів, плата за користування радіо точками) відповідно до затверджених тарифів та в обсязі, передбаченому Відповідачем у кошторисі доходів і видатків на фінансування цих пільг.

Пунктом 2.1.2 Договорів визначено, що Позивач зобов’язався щомісяця надавати у відділ персоніфікованого обліку пільговиків Відповідача:

- до 10 числа місяця, що настає за звітним, надавати на електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих громадянам пільгових категорій у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга", встановленою п. 10 Постанови Кабінету міністрів України від 29.01.2003р. №117 "Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги";

- з 1 по 15 число місяця, наступного за звітним, за послугами, що фінансуються з місцевого бюджету;

- 20 числа місяця, що настає за звітним, надавати відомості про фактично надані послуги на паперових носіях;

- до 06 числа місяця, другого за звітним, складати акти звіряння сум заборгованості по наданим телекомунікаційним послугам станом на 1 число місяця, що передує звітному.

За змістом п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4 Договорів, Відповідач зобов’язався:

- передбачити у своєму кошторисі в необхідних обсягах кошти, які будуть спрямовані на компенсацію витрат за телекомунікаційні послуги, надані Позивачем пільговій категорії населення;

- проводити розрахунки за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення, які внесені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги;

- здійснювати перерахування коштів, передбачених на проведення розрахунків за надані пільги згідно з кошторисом доходів та видатків в межах запланованих призначень.

Пунктом 2.2.3 Договору-1 встановлений обов’язок Відповідача звіряти інформацію, яка знаходиться в реєстрі, з інформацією, наданою Позивачем та направляти протоколи розбіжностей на адресу виконавця для коригування.

За приписами п. 2.2.3 Договору-2, Відповідач зобов’язаний складати за результатами перевірки його розрахунків не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, протоколи розбіжностей та направляти їх в електронному і письмовому вигляді на адресу Позивача у розрізі категорій споживачів та з вказанням прізвища, ім’я та по батькові абонента-пільговика, номера особового рахунку, неприйнятої до компенсації суми нарахувань за надані пільги, дати вибуття (смерті) пільговика чи втрати права на пільги.

На виконання умов Договорів Позивач у період з грудня 2015 року по грудень 2016 року надавав послуги зв’язку на пільгових умовах населенню Кальміуського району Маріупольської міської ради, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дії пунктів 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства".

Позивачем понесені витрати на надання послуг зв’язку означеним категоріям пільговиків на загальну суму 127 949,19 грн., в підтвердження чого Позивачем надано розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у грудні 2015 року – грудні 2016 року за формою "2-пільга".

Всупереч положенням чинного законодавства та умовам Договорів, витрати, що понесені Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг в сумі 127 949,19 грн. Відповідачем відшкодовані не були, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед Позивачем в сумі 127 949,19 грн.

Позивач 02.08.2017 звернувся до Відповідача з вимогою № 12С000-б/н від 02.08.2017 про відшкодування понесених витрат, яка була отримана останнім 08.08.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 103).

Вказана вимога залишена Відповідачем без відповіді та виконання.

Через невиконання Відповідачем свого зобов’язання щодо відшкодування Позивачу витрат, понесених внаслідок надання послуг зв’язку пільговим категоріям населення, останній звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача невідшкодованої заборгованості у сумі 127 949,19 грн., доказів оплати якої суду не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України від 18.11.2003 № 1280-IV "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги (послуги зв’язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг зв’язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред’явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

За змістом ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв’язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Статтею 87 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно з підпункту "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі – Порядок № 256) встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Зокрема, п. 2 зазначеної Постанови визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відтак, головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Кальміуського району Маріупольської міської ради є Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради. Таким чином, саме на Відповідача згідно положень Порядку № 256 та Постанови покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку № 256).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, у період з грудня 2015 року по грудень 2016 року Позивачем надавались послуги споживачам телекомунікаційних послуг, які проживають у Кальміуському районі Маріупольської міської ради та мають право на відповідні пільги. Позивачем понесені витрати на надання послуг зв’язку означеним категоріям пільговиків на загальну суму 127 949,19 грн., в підтвердження чого позивачем надано розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у грудні 2015 року – грудні 2016 року за формою "2-пільга".

Постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 було запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

У п.11 Положення встановлено, що після отримання списків громадян, яким були надані послуги зв’язку на пільгових умовах за формою "2-пільга", відповідач був зобов’язаний звірити інформацію, що міститься у Реєстрі, з інформацією, яка надійшла від позивача; у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, провести уточнення інформації, що стосується виявлених розбіжностей; скласти акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга" та подати зазначені акти звіряння до фінансового органу Лисичанської міської ради.

Вимоги Постанови №117 кореспондуються з нормами п.5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, що затверджений Постановою №256.

Всупереч положенням чинного законодавства Відповідачем звірення розрахунків за формою "3-пільга" здійснено не було, витрати, що понесені Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року в сумі 127 949,19 грн. Відповідачем відшкодовані не були, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 127 949,19 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Доказів оплати вищенаведеної заборгованості відповідач не надав.

За таких підстав, суд першої інстанції законно та обґрунтовано стягнув з Відповідача на користь Позивача заборгованість за надані в період з грудня 2015 року по грудень 2016 року послуги зв’язку пільговим категоріям населення в сумі 127 949,19 грн.

Судова колегія не приймає до уваги доводи Відповідача про відсутність його вини, як підстави до звільнення від виконання зобов’язання, оскільки діючим законодавством не передбачена можливість звільнення Відповідача від виконання своїх договірних обов’язків по вищенаведеному відшкодуванню через відсутність фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Одночасно, приписи ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогійна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Посилання Відповідача на те, що у спірний період акти звіряння не складались, а відтак кредиторська заборгованість відсутня, судова колегія вважає безпідставними, оскільки надання пільговим споживачам телекомунікаційних послуг передбачено вимогами чинного законодавства України, а відсутність актів звіряння розрахунків за формою "3-пільга" свідчить про неналежне виконання Відповідачем вимог чинного законодавства України.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 17.10.2017 року у справі № 905/2087/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.10.2017 року у справі № 905/2087/17 – залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий          О.В. Стойка

Судді:          О.А. Марченко

          ОСОБА_3