справа № 2-а-16428//09/1670
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2009 року м. Полтава
Колегія суддів Полтавського окружного адміністративного суду у складі:
головуючого судді – Чеснокової А.О.
суддів – Алєксєєвої Н.Ю., Слободянюк Н.І.
при секретарі: Лисенко М.С.
за участю: представника відповідачів Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області - Заяц А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області, Міністерства Фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області, Міністерства Фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, в якому просив визнати дії ТУ ДСА України в Полтавській області неправомірними в частині обрахування заробітної плати та довічного грошового утримання за 2003-2008 роках; провести перерахунок заробітної плати за зазначений період та визнати недораховану суму заборгованісті по заробітній платі; зобов’язати відповідача провести перерахунок довічного грошового утримання, яке належало б сплатити ОСОБА_2, у разі виходу його у відставку за 2003 – 2008 року у відповідності до перерахованої заробітної плати та визнати донараховану суму заборгованістю по грошовому утриманню, належному судді у разі виходу його у відставку.
В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що він працює суддею Лубенського міського суду з 1993 року, відповідно до ст. 126, 130 конституцій України має гарантії незалежності суддівської діяльності, згідно яких держава забезпечує фінансування та належні умови фінансування діяльності суддів. Гарантії судової незалежності не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами, вони не можуть ставитись в залежність від бюджетного фінансування; відповідно до ст. 44 Закону України "Про статус суддів" заробітна плата судді складається із посадового окладу, премії, доплат за кваліфікаційний клас, надбавок. Розміри надбавок за вислугу років встановлені у таких розмірах: при стажі роботи понад 10 років – 20%, понад 15 років – 25%, понад 20 років – 30%, понад 25 років – 40% від загальної суму посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. Указами Президента України від 10.07.1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та № 1061/2002 від 25.11.2002 року працюючим суддям які мають право на відставку, виплачується 100% щомісячного грошового утримання, належного їм у разі виходу у відставку. Крім того, згідно Закону України "Про статус суддів" суддя у відставці отримує щомісячне довічне утримання в розмірі 80-90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. На думку позивача, оскільки надбавка за вислугу років нараховувалась від посадового окладу, а не від загальної суми щомісячного заробітку, наслідком чого стало зменшення заробітної плати, та, відповідно – грошового утримання.
Позивач вважає, що за період з 2003 по 2008 роки суми заробітної плати та грошового забезпечення повинні бути йому перераховані, а зазначені недораховані суми - визнані заборгованістю по заробітній платі та грошовому утриманню відповідно.
В судове засідання позивач не з’явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка, яка знаходиться в матеріалах справи, надав до суду заяву, в якій просив суд слухати справу за його відсутності.
Представник відповідачів Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області в судовому засіданні заперечував проти позову, зазначив, що Державна судова адміністрація України та Територіальне управління Державної судової адміністрації в Полтавській області виконували в повному обсязі свої завдання, діяли згідно Законів України про Державний бюджет на 2003-2008 роки, Бюджетного кодексу України та статті 68 Конституції України, яка передбачає обов'язкове виконання самої Конституції та законів України, а отже їх дії ґрунтуються на законі і цілком правомірні, та просив відмовити позивачу у задоволенні позову.
В судове засідання Відповідачі Державне казначейство України та Міністерство Фінансів України не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, заперечень проти позову не надали.
Керуючись ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідачів, оскільки, про розгляд справи вони були повідомлені належним чином.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановила наступне.
Позивач ОСОБА_2 працює суддею Лубенського міського суду з 1993 року.
В розумінні пункту 15 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України професійна діяльність суддів є публічною службою.
Відповідно до частини першої статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Конституційні засади правосуддя закріплені розділом 8 Конституції України. Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлення загального порядку забезпечення діяльності судів та регулювання інших питань судоустрою визначається Законом України "Про судоустрій України".
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Закон України "Про статус суддів" визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.
Стаття 11 Закону України "Про статус суддів" передбачає забезпечення незалежності суддів, яка, серед іншого, забезпечується матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу. Матеріальне і побутове забезпечення суддів визначене статтею 44 зазначеного Закону, частина перша якої передбачає склад заробітної плати.
Позивач у адміністративному позові обґрунтовує свої вимоги Указом Президента України від 10.07.1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Відповідно до Указу Президента України від 21 січня 2006 року № 46/2006 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких указів Президента України» були визнані такими, що втратили чинність з 1 січня 2006 року такі Укази:
від 10 липня 1995 року № 584/95 «Пунктом 2 Указу Президента України від 28 лютого 1997 року № 187 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», крім статей 1 і 4;
від 19 вересня 1996 року № 856 "Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів";
від 5 березня 2002 року № 220 "Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв'язку з додатковим навантаженням";
від 11 червня 2004 року № 642 "Про внесення змін до деяких указів Президента України".
З 1 січня 2006 року структура заробітної плата суддів складається з виплат у такій послідовності:
1. 1) посадовий оклад судді встановлюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005р. № 865 "Про оплату праці суддів" (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005р. № 1310); надбавка до посадового окладу суддів за кваліфікаційні класи, розмір якої визначається Указом Президента України від 21 серпня 1999р. № 1048 "Про розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи" (із змінами, внесеними Указом Президента України від 17 грудня 2003р. № 1446/2003);
2. 2) надбавка за вислугу років, яка розраховується у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас відповідно до статті 113 Закону України "Про Державний Бюджет України на 2006 рік».
3. 3) премія за результатами роботи, а також до державних і професійних свят, ювілейних дат нараховується керівникам та суддям згідно з рішенням президії або органу суддівського самоврядування відповідного суду у межах коштів, передбачених для преміювання в кошторисі відповідного суду, та економії коштів на оплату праці відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005р. № 865 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2006р. № 248);
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: розрахунків заробітної плати та щомісячного грошового утримання позивача, наданих ТУ ДСА в Полтавській області, надбавка за вислугу років обраховувалась ОСОБА_2 від суми заробітної плати судді до 1 січня 2006 року, а з першого січня 2006 року згідно Закону України «Про статус суддів», яким установлено, що у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених ч.4 ст. 44 від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи та Закону України «Про Державний Бюджет України на 2006 рік».
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивачу виплачувалась надбавка за вислугу років в таких розмірах:
Надбавка за вислугу років = ((посад. окл. + надб. за клас + презид. надб.) / 100%) х 25% - до 01.01.2006 року
Надбавка за вислугу років = ((посад, окл. + надб. за клас)/100%) х 25% - після 01.01.2006 року
Колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи, що щомісячна премія вираховувалася в процентному відношенні з заробітної плати судді з урахуванням надбавки за вислугу років, крім премії до свят.
Згідно з п. 8 статті 51 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює платежі за дорученням розпорядників бюджетних коштів у разі:
- наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного Бюджету України;
- відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;
- наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.
Відповідно п. 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою KM України від 28.02.2002 року № 228, установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами.
Як встановлено Порядком складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою KM України від 28.02.2002 року № 228, бюджетні установи звітують перед органами Державного казначейства щодо виконання кошторисів протягом бюджетного року.
Крім того, у законах України про Державний бюджет України на 2003 - 2008 роки не передбачено відповідних бюджетних призначень Державній судовій адміністрації України (як розпоряднику бюджетних коштів) на погашення заборгованості, що виникла за минулі роки у результаті невиконання зобов'язань іншими юридичними особами.
Згідно з частинами 1 та 7 статті 23 Бюджетного кодексу України будь - які зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду.
Колегією суддів встановлено, що кошти для виплати заборгованості із заробітної плати передбачає Міністерство фінансів України, а Державне казначейство України перераховує ці кошти для їх безпосередньої виплати.
Відповідно до "Положення про Державне казначейство України", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232, Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується. Зазначеним Положенням встановлені основні завдання, функції як засіб здійснення повноважень до покладених на нього завдань, та права. У межах спірних відносин відсутні будь-які неправомірні дії з боку Державного казначейства України щодо позивача.
Згідно з "Положенням про Державну судову адміністрацію України", затверджене Указом Президента України від 3 березня 2003 року № 182/2003, Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Серед інших завдань, покладених на Державну судову адміністрацію України, підпунктом 13 пункту 4 передбачене виконання функцій головного розпорядника бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування, інших органів і установ судової системи та ДСА України, а підпункт 14 даного пункту передбачає здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставні, а також працівників апаратів судів.
Як було встановлено, державна судова адміністрація України виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів, виходячи з чого вона подає до Міністерства фінансів України бюджетний запит, тобто розрахунки необхідних витрат судової влади, визначених відповідно до Закону України "Про статус суддів" та інших нормативно-правових актів для закладення їх до проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Розподіл коштів за напрямками видатків Державна судова адміністрація України як головний розпорядник коштів здійснює самостійно.
Колегія суддів вважає, що надання судді за рахунок Держави матеріального і соціального захисту, у тому числі заробітної плати, що відповідає його високому статусу є гарантією забезпечення незалежності. В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 року № (94) 12 (994 323) зазначається, "Незалежність, дієвість та роль суддів має забезпечити те, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе". Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.
Однак вирішувати зазначене питання з порушенням норм чинного законодавства є неприпустимим.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області, Міністерства Фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8–14, 71, 159, 160–163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
П О С Т А Н О В И Л А:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області, Міністерства Фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: А.О. Чеснокова
Судді: Н.Ю. Алєксєєва
Н.І. Слободянюк
Повний текст постанови виготовлений 27 листопада 2009 року.