УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого − судді − Матієк Т.В.,

суддів − Єленіної Ж.М., Журавля О.О.,

за участю прокурора − Рабінчук Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 5 жовтня 2009 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2,  українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не  одружений, не працює, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 п/б, раніше судимий:

17.07.2002року вироком Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

11.11.2002 року вироком Васильківського районного суду Київської області за  ч. 2 ст. 185,  ч. 4 ст. 185, ч. 4  ст. 185,  ч. 2

ст. 186,  ч. 3 ст. 186,  ч. 1 ст. 194,  ч. 2  ст. 289,  ч. 3  ст. 289  КК

України  на 6 років  позбавлення  волі,  звільнений 16.05.2008 року по відбуттю строку покарання,

засуджений за ч. 2  ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 190

КК   України  на  2 роки  позбавлення  волі.  На  підставі  ст.  70  КК  України  за

сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено 4 роки позбавлення волі.

Справа № 11-а-2353Категорія КК: ч. 2 ст. 186

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_2

Доповідач Матієк Т.В.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 10.11.2008 року приблизно о 13-14 год., знаходячись в магазині, розташованому в с. Гора Бориспільського району Київської області по вул. Толстого, 18-а, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає повторно таємно викрав з вітрини  холодильника  належний

ОСОБА_3 мобільний телефон «SAMSUNG SGH- D 880», спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1845 грн., після чого викраденим розпорядився на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_1, знаходячись на підписці про невиїзд, обраної в ході розслідування кримінальної справи по вищезазначеному злочину, повторно 22.02.2009 року приблизно о 14 год. 00 хв., знаходячись біля приміщення «Макдональдс», яке розташоване по проспекту Бажана, 3 в м. Києві, підійшов до наглядно знайомої неповнолітньої ОСОБА_4 та попросив у неї мобільний телефон, ввівши її при цьому в оману, повідомивши їй, що телефон йому необхідний для здійснення дзвінка його другу, на якого він чекає, після чого, ОСОБА_4 добровільно передала ОСОБА_1 свій мобільний телефон. Таким чином, ОСОБА_1 повторно, шляхом обману умисно заволодів майном потерпілої ОСОБА_4, спричинивши їй матеріальні збитки на загальну суму 1814 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, чужим майном розпорядився на власний розсуд.

        В апеляції з доповненням до неї засуджений просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що судом було допущено порушення ряду його прав, передбачених Конституцією України, та міжнародних принципів і положень. Крім того, вважає, що суд не взяв до уваги те, що у справі відсутні докази на підтвердження наявності у нього попереднього умислу на здійснення крадіжки, та на те, що потерпіла по епізоду шахрайства постійно змінювала свої показання в ході досудового слідства у зв’язку з тим, що до неї були застосовані недозволені методи дізнання та слідства. На думку апелянта, судом також не було враховано та взято до уваги те, що в нього на утриманні є мати пенсіонерка, яка залишилась без будь-якої підтримки, та те, що він має цивільну дружину і малолітню дитину.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка заперечувала проти апеляції засудженого та просила вирок суду залишити без змін,виступ прокурора в судових дебатах, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає, а вирок суду слід залишити без змін.

Висновок суду у вироку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинах при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений доказами, перевіреними судом в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України.

Як вбачається із протоколу судового засідання, при визначенні обсягу доказів, що підлягали дослідженню, та порядку їх дослідження прокурор запропонував досліджувати докази в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299, ст. 301- 1КПК України. Підсудний ОСОБА_1 подав до суду письмову заяву з проханням не досліджувати докази стосовно фактичних обставин справи, які ним не оспорюються,крім того,зазначив, що зміст пред’явленого йому обвинувачення та зміст фактичних обставин справи він розуміє,вину визнає та йому роз’яснено, що в даному випадку він буде позбавлений можливості оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір позову в апеляційному порядку (т. 1 а.с. 130). Крім того, згідно протоколу судового засідання, підсудний ОСОБА_1 та його захисник не заперечували проти запропонованого прокурором порядку та обсягу дослідження доказів (т. 1 а.с. 132).

Враховуючи думку учасників процесу, в том числі підсудного та його захисника,суд дослідив докази та розглянув справу в порядку,передбаченому ч.3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України.

За таких обставин, засуджений ОСОБА_1 не має права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, тому доводи ОСОБА_1 про те, що у справі відсутні докази на підтвердження наявності у нього попереднього умислу на здійснення крадіжки, та про те, що потерпіла по епізоду шахрайства постійно змінювала свої показання в ході досудового слідства, апеляційним судом не розглядаються.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка),вчинене повторно,та за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, кваліфіковані правильно.

У відповідності до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд в повній мірі, правильно врахував ступінь тяжкості, вчинених ним злочинів, які відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу підсудного, який раніше неодноразово судимий, щиро розкаявся і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах строків, передбачених санкціями ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України із врахуванням вимог ст. 70 КК України.

Враховуючи тяжкість вчинених злочинів, ступінь суспільної небезпеки особи засудженого,який раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення аналогічних корисливих злочинів, вчинив злочин через короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі,що свідчить про його не бажання стати на шлях виправлення, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем реєстрації характеризується негативно, обставину, що пом’якшує покарання − щире каяття, та обставину, що обтяжує покарання − рецидив злочинів, обставини на, які посилається засуджений в апеляції, а саме, наявність у нього на утриманні матері пенсійного віку та цивільної дружини і малолітньої дитини не, є достатніми для призначення йому більш м’якого покарання.

Призначене ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України та остаточно визначене за ст. 70 КК України покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, тому в цій частині апеляція засудженого задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, посилання засудженого в апеляції на порушення судом його прав та міжнародних принципів і положень при розгляді справи є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки жодних порушень прав засудженого, в тому числі права на захист, особисту недоторканість, як в ході досудового, так і судового слідства колегією суддів не виявлено. Суд першої інстанції з дотриманням вимог закону та загальних принципів правосуддя, в тому числі визначених міжнародним законодавством, повно, всебічно та об’єктивно розглянув вказану кримінальну справу та постановив законне і обґрунтоване рішення.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування вироку суду, тому апеляція засудженого не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -

ухвалила:

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 5 жовтня 2009 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 − без задоволення.

Т.В. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Журавель