Судове рішення #6839117

  o  

УХВАЛА  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  


24 листопада 2009 року                                                                                м. Дніпропетровськ  


Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:  

головуючого судді     – Семененка Я.В.  

судді     – Стежко В.А., Нагорної Л.М.  

при секретарі     - Фесовець А.В.  


розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську   апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області  

на   постанову   Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2009 року у справі № 2-а-1828/2009 за позовом ОСОБА_1     до Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області про поновлення строку та зобов’язання нарахувати державну допомогу «дітям війни»,-  

ВСТАНОВИЛА:  


У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області, в якому просила:  

Поновити строк звернення до суду з позовом про захист порушених прав;  

визнати дії відповідача щодо розгляду заяви про нарахування та виплатити позивачу як «дитині війни» щомісячної державної допомоги за 2007-2008 роки не законними;  

зобов’язати відповідача нарахувати щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії як «дитині війни» за 2007 - 2008 роки в сумі 1419,10грн.;  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що має статус «дитини війни», тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. При вирішенні питання про нарахування вказаної доплати до пенсії позивача відповідач керувався положеннями нормативних актів, що на підставі Рішень Конституційного Суду України були визнані неконституційними, а тому застосуванню не підлягали.  

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2009 року адміністративний позов задоволено частково, а саме поновлено позивачу  строк для звернення з позовом до суду про зобов’язання нарахувати державну допомогу «дітям війни», визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії згідно ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області здійснити перерахунок і забезпечити виплату позивачу підвищення пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. В іншій частині позову відмовлено.  

Не погодившись з постановою суду Управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі Дніпропетровської області звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову в повному обсязі.  

  Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

У відповідності до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права,  відповідно до якого, зокрема, людина,  її права  та  свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.  

Судом встановлено   та матеріалами справи підтверджено   , що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та   відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни,     що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення та відповідною відміткою в ньому (а.с.5).  

Згідно статті 6 Закону України   «Про соціальний захист дітей війни»     дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена п.12 ст. 71  та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».  

Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.  

Відповідно до ст..152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Згідно зі ст..22 Закону України «Про Конституційний суд України» рішення Конституційного Суду України підлягають безумовному виконанню всіма державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування, установами, організаціями, підприємствами, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та громадянами.  

Таким чином, приймаючи до уваги той факт, що ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» про зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік втратила чинність з 09.07.2007 року, відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячне підвищення до пенсії позивачу відповідно до чинного законодавства, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.  

Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком та виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни»     з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року не здійснювало.  

Отже, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі Дніпропетровської області здійснити відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.  

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок підвищення до їх пенсії як «дитині війни» з 22 травня 2008 року, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/08 від 22 травня 2008 року положення п.п.2 п.14 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та встановлено з 01 січня 2008 року інший порядок розрахунку підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії «дітям війни», були визнанні неконституційними та втратили чинність з дня прийняття вказаного рішення.  

Отже, Управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі Дніпропетровської області повинно було провести відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачу згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 22 травня 2008 року, та сплатити на його користь заборгованість з цих виплат.  

Проте, Управління пенсійного фонду України в м.Нікополі Дніпропетровської області будь-яких дій з цього приводу не здійснювало.  

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 22 травня 2008 року по 31грудня 2008 року.  

Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.  

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків ( справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005р.).  

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова КМУ від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом (Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530).  

Колегія суддів вважає обґрунтованими і висновки суду щодо можливості поновлення позивачу строків звернення до суду за позовом про захист порушених прав.  

Відповідно до ст..99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.  

В обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до суду з позовом про захист порушених прав позивач посилався на те, що про факт порушення прав стало відомо лише у 2009 року після висвітлення таких фактів у засобах масової інформації, про зміни в пенсійному законодавстві позивачу повідомлено не було.  

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки наведені причини пропуску процесуального строку можливо визнати поважним і підставою для цього є: похилий вік позивача, неодноразовість внесення законодавцем змін до ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р., якими призупинялася дія цієї норми та змінювався розмір підвищення до пенсії, що у своїй сукупності заважало позивачу розумітися в нормах Законів, періоду їх дії, умов та порядку застосування строку позовної давності, а також початку і закінчення процесуальних строків звернення до суду до часу поки в засобах масової інформації не стали масово обговорюватися питання про порушення прав «дітей війни»., неповідомлення УПФУ пенсіонерів про внесення змін в законодавстві, вжиті позивачем заходи щодо досудового врегулювання спору, а саме звернення до відповідача з заявою про виплату підвищення до пенсії, на яку відповідачем надано листа від 24.03.2009р. про фактичну відмову у здійсненні такого перерахунку (а.с.4).  

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не існує.  

Керуючись  п. 1 ч.1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України  колегія суддів, -  


УХВАЛИЛА:  


Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2009 року у справі №2-а-1828/2009– без змін.  

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.  



Головуючий:                                                                                 Я.В.Семененко  



Судді:                     В.А. Стежко  



                  Л.М. Нагорна  





Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація