АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

14 грудня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.

суддів - Соколової В.В., Чобіток А.О.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_2, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві , про визнання недійсним договору іпотеки,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2017 року,

встановила:

у листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір іпотеки, укладений 07 вересня 2006 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, посилаючись на те, що він є власником АДРЕСА_1. Зазначав, що у серпні 2016 року йому стало відомо про те, що 07 вересня 2006 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 було накладено обтяження на майнові права на незакінчену будівництвом квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 Позивач вказував на те, що фактично заборону було накладено на майнові права на іншу квартиру, якій було присвоєно ту ж саму адресу, що і квартирі яка належить йому, у зв'язку з чим просив визнати недійсним договір іпотеки.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2017 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник позивача - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що він є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 49,1 кв.м. відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 11 грудня 2015 року Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в м.Києві за № 49636304. Зазначав, що з відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що на підставі договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» 07 вересня 2006 року було зареєстровано обтяження на майнові права на незакінчену будівництвом двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 82 кв.м.

Позивач вказував на те, що з даних відомостей вбачається, що забороною відчуження відповідно до договору іпотеки було обтяжено іншу квартиру, а не належну йому на праві власності, оскільки дані щодо загальної площу квартири та кількості кімнат не збігаються, хоча і мають однаковий номер та адресу, а тому вважав, що вказані обставини є підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2017 року в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано до суду доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано обставин, на які він посилався в позовній заяві та помилково відмовлено йому у задоволенні позову. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та не можуть бути підставою скасування рішення суду, оскільки всі були предметом перевірки під час розгляду справи у суді першої інстанції та отримали належну правову оцінку.

Статтею 203 ЦК Українивстановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Апелянтом не наведено підстав, за яких договір іпотеки, укладений між іншими особами та копія якого відсутня у матеріалах справи, відповідно до положень ст. 203, 215 ЦК України може бути визнано недійсним.

З позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 фактично не погоджується із внесенням відомостей щодо заборони відчуження майна, яке належить йому на праві власності, тоді як звертається з позовними вимогами про визнання недійсним договору іпотеки, стороною якого він не є.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звертався до Міністерства юстиції України з вимогою про внесення змін до записів Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, однак його скаргу було залишено без розгляду у зв'язку із невідповідністю її вимогам, встановленим п.5 ст. 37 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Однак, даних щодо того, що позивачу було відмовлено у задоволенні його скарги по суті вимог, або щодо оскарження бездіяльності Міністерства юстиції України до суду матеріали справи не містять.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилити, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 753/20241/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9073/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Даниленко В.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.