ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року Справа № 910/2384/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А. (доповідач у справі),

суддів:Євсікова О.О., Попікової О.В.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод"

на рішенняГосподарського суду міста Києва від 26.05.2017

та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.09.2017

у справі№910/2384/17 Господарського суду міста Києва

за позовомПублічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод"

до1. Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "П.С.П. Аудит"

провизнання недійсним договору

за участю представників сторін

від позивача:Бойко Г.О.

від відповідача-1:Пипченко Б.Ю.

від відповідача-2:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "П.С.П. Аудит" про визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору №20161104 про надання послуг від 04.11.2016 (разом з Додатком 1 та Додатком 2).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2017 (суддя Мельник В.І.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 (колегія суддів у складі: Алданової С.О., Зубець Л.П., Зеленіна В.О.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-2 не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача-1, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця" є акціонером Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", що володіє акціями у кількості 3174 одиниць, які складають понад 30% статутного капіталу товариства, та водночас, за доводами позивача, є його прямим конкурентом на фармацевтичному ринку.

Між ПАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "П.С.П. Аудит" укладено договір про надання послуг №20161104 від 04.11.2016 (далі - Договір) щодо проведення аудиторської перевірки ПАТ "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод".

На запит ТОВ "П.С.П. Аудит" листом від 22.11.2016 ПАТ "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" надіслало аудитору лише частину документів, вказаних у запиті, обґрунтовуючи свої дії захистом комерційної таємниці.

ПАТ "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" звернулось з позовом у даній справі про визнання недійсним Договору, посилаючись на його укладення не з метою проведення аудиторської перевірки, а з метою отримання документів позивача, які містять відомості, що становлять комерційну таємницю. Зокрема, позивач зазначив, що в оскаржуваному договорі сторони не передбачили здійснення авансових платежів, а відтак він може бути припинений у будь-який момент.

За вимогами ст. 75 Закону України "Про акціонерні товариства", зокрема, аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства має бути проведена на вимогу акціонера (акціонерів), який (які) є власником (власниками) більше 10 відсотків простих акцій товариства. У такому разі акціонер (акціонери) самостійно укладає (укладають) з визначеним ним (ними) аудитором (аудиторською фірмою) договір про проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності товариства, в якому зазначається обсяг перевірки. Витрати, пов'язані з проведенням перевірки, покладаються на акціонера (акціонерів), на вимогу якого проводилася перевірка. Загальні збори акціонерів можуть ухвалити рішення про відшкодування витрат акціонера (акціонерів) на таку перевірку. Товариство зобов'язане протягом 10 днів з дати отримання запиту акціонера (акціонерів) про таку перевірку забезпечити аудитору можливість проведення перевірки. У зазначений строк виконавчий орган має надати акціонеру (акціонерам) відповідь з інформацією щодо дати початку аудиторської перевірки. Аудиторська перевірка на вимогу акціонера (акціонерів), який є власником більше ніж 10 відсотків акцій товариства, може проводитися не частіше двох разів на календарний рік. У разі проведення аудиту товариства за заявою акціонера (акціонерів), який (які) є власником (власниками) більше 10 відсотків простих акцій товариства, виконавчий орган товариства на вимогу такого акціонера (акціонерів) зобов'язаний надати завірені підписом уповноваженої особи товариства копії всіх документів протягом п'яти робочих днів з дати отримання відповідного запиту аудитора.

Тобто відповідно до вказаної норми та ст. 17 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником, у даному випадку акціонером (акціонерами).

Відповідно до ст.ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За вимогами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо ж недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зокрема, ст. 234 ЦК України передбачено визнання судом недійсним фіктивного правочину, тобто правочину, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що обумовлювалися цим правочином.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Зважаючи на встановлені судами обставини та положення наведених норм, ПАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" як акціонер ПАТ "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", що є власником більше 10 відсотків простих акцій товариства, має право вимагати проведення аудиторської перевірки його діяльності, уклавши з визначеним ним аудитором відповідний договір.

Відтак, укладаючи спірний Договір ПАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", діяло з метою реалізації передбаченого законом права акціонера, яке не залежить від волі самого товариства (його посадових осіб) щодо проведення перевірки, а також від доцільності чи недоцільності її проведення. При цьому обов'язок товариства забезпечити аудитору можливості проведення перевірки виникає за вимогами закону, а не на підставі договору щодо надання аудиторських послуг, стороною якого він не є. Водночас виконання позивачем вказаного обов'язку, а також дотримання відповідачами приписів закону під час виконання Договору не входить до предмету дослідження в даній справі, адже підставою недійсності правочину може бути лише недодержання вимог закону саме в момент його вчинення.

Під час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій ПАТ "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" не довело шляхом надання належних і допустимих доказів обставини укладення спірного Договору з порушенням вимог законодавства, зокрема, щодо проведення аудиторської перевірки публічного акціонерного товариства.

Разом з тим доводи позивача щодо фіктивності Договору у зв'язку з тим, що ним не передбачено здійснення авансових платежів, обґрунтовано відхилені судами з огляду на принцип свободи договору, а також відсутність законодавчих приписів, що вимагають укладення договору на надання аудиторських послуг у відповідному випадку саме на умовах попередньої оплати.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним спірного Договору. А позивач, звертаючись з касаційною скаргою, не довів порушення або неправильне застосування судами певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ними під час розгляду справи. Доводи скаржника по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що не входить до визначених ст. 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 84, 101, 105 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі №910/2384/17 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

О.Попікова