ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2009 р. № 2-1/2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М.,
Шаргала В.І.
за участю представників сторін:
позивачаОСОБА_1
відповідачаТропотяги Р.П. дов. б/н від 11.03.2009 р.
3-тіх осіб1. не з’явився
2. не з’явився
3. ОСОБА_2
4. не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуОСОБА_1
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.06.2009 р.
у справі№2-1 Ніжинського міськрайонного суду
за позовомОСОБА_1
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Світоч"
треті особи1. ОСОБА_3
2. ОСОБА_4
3. ОСОБА_2
4. ОСОБА_5
провиділ майна
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулась до суду з позовом про зобов’язання ТОВ “Фірми “Світоч" виключити її ОСОБА_1 зі складу учасників товариства та виділити їй в натурі частку майна товариства пропорційну її частці у статутному капіталі в розмірі 20,1% та частку земельної ділянки в розмірі 20,1%.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка є однією із засновників товариства та її частка в статутному фонді становить 20,1%.
В ході розгляду справи у місцевому суді позивачка відмовилась від позову в частині зобов’язання відповідача виключити її зі складу учасників товариства і її відмова була прийнята місцевим судом (ухвала суду від 12.07.2007).
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.03.2008 р. (суддя Триголова В.М.) в порядку виділу майна стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Світоч” на користь ОСОБА_1 23 992,34 грн., а також стягнуто 51 грн. в порядку повернення судового збору, 30 грн. в порядку повернення коштів, витрачених на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1 200 грн. в порядку повернення коштів, витрачених на надання юридичної допомоги, а всього 25 273,34 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Світоч" 188,92 грн. судового збору на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_1 1 100,42 грн. судового збору на користь держави, який недоплачений нею при поданні заяви.
За апеляційною скаргою ОСОБА_1 судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2009 року (судді: Шипко В.В., Борисенко І.В., Мартюк А.І.) скасоване, в позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Світоч” та третіх осіб ОСОБА_3, 2) ОСОБА_4, 3) ОСОБА_2,4) ОСОБА_5 про виділ в натурі майна - відмовлено.
Постанова мотивована тим, що статутом товариства не передбачено виділення частки майна в натурі при виході учасника зі складу товариства, законодавством передбачено виплата частки в грошовій формі, виділення майна в натурі можливе лише за згодою товариства; міськрайонний суд, стягуючи на користь позивача кошти, вийшов за межі позовних вимог, оскільки позовні вимоги стосувались виділення належної позивачу частки в натурі. При цьому апеляційний господарський суд не прийняв відмову апелянта від апеляційної скарги, оскільки це порушувало права інших осіб.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 51 Закону України "Про господарські товариства", просить її скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скаржник зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ним були змінені позовні вимоги, однак апеляційний суд цього не врахував.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції –без зміни, як таку, що відповідає обставинам справи та чинному законодавству.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивачки, представника відповідача, третьої особи ОСОБА_2, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно з Установчим договором про заснування ТОВ Фірми "Світоч" була одним із учасників названого товариства. Розмір частки позивача у статутному капіталі становив 20,1%.
У зв'язку з виходом з учасників товариства ОСОБА_1 звернулась до суду про виділення їй в натурі частки майна товариства, пропорційної її частці та частку земельної ділянки в розмірі 20,1%
Відповідно до ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України та ст. 54 Закону України “Про господарські товариства" при виході учасника із товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
При визначені порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключені) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.
У випадку неврегульованості в установчих документах вартість майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
Установчим договором про заснування ТОВ “Фірма “Світоч” від 12.07.1995 р. передбачено, що при виході учасника з товариства йому сплачується вартість частини майна товариства, пропорційно його участі у статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, оплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, Статутом ТОВ “Фірма “Світоч” також не передбачено повернення в натурі частки майна учаснику товариства, який виходить із товариства.
Рішенням зборів збори засновників ТОВ “Фірма “Світоч”, що відбулися 12.09.2006 р., зокрема, було вирішено виключити зі складу засновників ТОВ “Фірма “Світоч” ОСОБА_1 та виплатити їй вартість частини майна, пропорційної її частці у статутному фонді. Виплату провести після затвердження звіту за 2006 рік і не пізніше 12 місяців з дня виходу. Рішення зборів у зазначеній частині майна відповідає вимогам законодавства та статутних документів товариства.
Щодо посилань в касаційній скарзі на те, що під час розгляду справи в Ніжинському міськрайонному суді були змінені позовні вимоги та заявлено про стягнення частки майна в грошовому виразі, то судова колегія касаційної інстанції відзначає наступне.
З приписів ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що позов в цивільному процесі – це письмово оформлена адресована суду письмова вимога, яка відображає підстави позову –обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, що об'єктивуються у поданих доказах, а також предмет позову –матеріальний зміст позовних вимог, що виявляється в заінтересованості отримати певне матеріальне благо.
Статтею 31 Цивільного процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття судом рішення змінити підставу або предмет позову.
Отже з урахуванням вимог наведених норм ст. 119 цього Кодексу позивач реалізує вищезазначене право щодо зміни підстави або предмету позову шляхом оформлення письмової заяви відповідно до вимог Кодексу.
В матеріалах справи відсутня письмово оформлена заява позивача про зміну предмету позову, тому апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що міськрайонний суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позовні вимоги (які не змінювалися) були викладені наступним чином: “зобов'язати відповідача виділити в натурі частку майна товариства, пропорційну моїй частці у статутному капіталі в розмірі 20,1%, та частку земельної ділянки в розмірі 20.1 %”.
З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини та з урахуванням норм наведеного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Разом з тим, прийняте апеляційним господарським судом рішення не позбавляє позивача права звернутись до господарського суду з позовом про стягнення вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному (складеному) капіталі.
З урахуванням викладеного та виходячи з меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2009 р. у справі №2-1 залишити без змін.
Головуючий суддя
Кравчук Г.А.
Суддя
Мачульський Г.М.
Суддя
Шаргало В.І.