1  

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

12 листопада 2009 р. м. Полтава Справа № 2а-45831/09/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – І.С. Шевяков,

при секретарі – В.В. Мушук,         

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом  Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості, Полтавського обласного центру зайнятості  до  ОСОБА_1  про стягнення боргу, -  

В С Т А Н О В И В:  

09 липня 2009 р.  Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості , Полтавський обласний центр зайнятості  звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до  ОСОБА_1  про стягнення боргу з витрат на навчання у зв’язку з безробіттям.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що 06.10.2008 року ОСОБА_1 було присвоєно статус безробітної. 08.10.2008 року між відповідачем та Кременчуцьким центром зайнятості укладено договір № 165108100800540, щодо її професійного навчання в ТОВ "Науково-виробниче об'єднання"Баланс+Клуб". Наказом № 152  від 15.10.2008 року по навчальному закладу ОСОБА_1 зараховано до складу навчальної групи. Наказом № 32 від 24.02.2009 року відповідача відраховано за пропуски занять без поважних причин.  полтавський обласний центр зайнятості сплачував вартість навчання групи слухачів у навчальному закладі. Відповідно до п.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" у разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин із застрахованих  осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації. Тому виплачені Полтавським обласним центром зайнятості за період навчання ОСОБА_1 кошти в сумі 1114 грн. 40 коп.  підлягають стягненню.  

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень, згідно з пунктом 7 частини першої вищезгаданої статті КАС - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд приходить до висновків про те, що предметом даного спору є невиконання відповідачем двосторонньої угоди, зміст якої складають права та обов"язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб"єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди, тобто спору, який виник з приводу укладання та виконання адміністративного договору.

Відповідно до положень частини 2 статті 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 року № 1533-111(далі - Закон) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд)  є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.  

Статтею 2 Закону визначено, що одним з принципів страхування на випадок безробіття є надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав та обов'язковості фінансування Фондом витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом.

Згідно з положеннями частини 4 статті 3 цього Закону з питань, що регулюються цим Законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові особи цих органів діють виключно на підставах, у межах та у спосіб, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до положень статті 12 Закону  виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, тобто Міністерства праці та соціальної політики України, та його заступники є відповідно керівником та заступниками, а функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Статтею 6 Закону встановлено, що застраховані особи мають право на соціальні послуги на випадок безробіття. Частиною 2 статті 7 цього Закону професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація віднесені до видів соціальних послуг.

Частиною 3 статті 36 Закону визначено, що у разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Таким чином, аналіз приведених положень чинного законодавства щодо регулювання правовідносин про страхування на випадок безробіття приводить до висновку про те, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є суб"єктом владних повноважень. Проте, оскільки держава виступає гарантом реалізації застрахованими особами своїх прав та обов'язковості фінансування Фондом витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг та у зв"язку з цим законодавчо наділила Фонд в особі його виконавчих органів владними повноваженнями для забезпечення безумовного виконання наданих нею гарантій, слід вважати, що виконавчі органи Фонду, у даному випадку Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості та Полтавський обласний центр зайнятості при укладенні договору з безробітною особою щодо її професійної підготовки здійснювали владні управлінські функції на основі законодавства, на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Як вже зазначено вище, з питань, що регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові особи цих органів діють виключно на підставах, у межах та у спосіб, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому дії позивачів при укладенні договору з відповідачем про проведення за рахунок коштів Фонду професійної підготовки у зв"язку з безробіттям не засновані вільному волевиявленні позивачів, а передбачені їх безумовним обов"язком на виконання положень чинного законодавства при здійсненні владних управлінських функцій, тобто зазначені правовідносини є не цивільними, а публічно-правовими, а укладений договір є не цивільним, а адміністративним.

У зв"язку з викладеним суд приходить до висновку про наявність публічно-правового спору, що підсудний адміністративному суду.

З приводу фактичних обставин справи судом встановлено, що 29.09.2008 року відповідач був зареєстрований в Кременчуцькому міському центрі зайнятості як особа, що шукає роботу, що підтверджується персональною карткою ОСОБА_1 № НОМЕР_2.

06.10.2008 року ОСОБА_1 звернулася до Кременчуцького міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з  виплатою допомоги.  

08.10.2008 року ОСОБА_1 звернулася до Кременчуцького міського центру зайнятості з проханням  направити її на курси за професією конторський службовець з 15.10.2008 року з виплатою матеріальної допомоги у період професійного навчання за умови її збереження. Між Кременчуцьким міським центром зайнятості та ОСОБА_1 укладено договір №165108100800540 про направлення останньої на перепідготовку в ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Баланс+Клуб" за професією конторський службовець (бухгалтерія) строком на 4.65 міс. (732 год.) з метою сприяння подальшому працевлаштуванню.

Наказом № 152 від 15.10.2008 року директора ТОВ "НВО "Баланс+Клуб" згідно договору №0908372 від 19.09.2008 року з Полтавським обласним центром зайнятості, ОСОБА_1 зараховано на професійне навчання з 15.10.2008 року.

Наказом  № 32 від 24.02.2009 року  директора ТОВ "НВО "Баланс+Клуб", відраховано зі складу слухачів  курсів професійного навчання ОСОБА_1 у зв'язку з пропуском занять без поважних причин.

Таким чином, за період з 15.10.2008 року по 19.01.2009 року  згідно договору № 0908372 від 19.09.2008 року, на навчання відповідача було витрачено 1114 грн. 40 коп., що підтверджується копією розрахунку Полтавського обласного центру зайнятості від 05.06.2009 року.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Відповідно до пункту 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", у разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну перепідготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Крім того, Пунктом 28 "Порядку надання матеріальної  допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного" затвердженого Наказом № 308 від 20.11.2000 року Міністерства праці та соціальної політики України, передбачено, що у разі припинення професійного навчання за направленням державної служби зайнятості без поважних причин з осіб стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період  професійного навчання.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються  на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними  суду  своїх  доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.  

 Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач заперечень проти позову та доказів сплати витрат на навчання в сумі 1114 грн. 40 коп.,  суду не надав. Позивач надав суду докази правомірності та обгрунтованості своїх вимог.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та законними, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.  

На підставі викладеного, керуючись статтями  7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

П О С Т А Н О В И В:  

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.  

Стягнути з ОСОБА_1 (39600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Полтавського обласного центру зайнятості (р/р 37179160003202 в ГУДК України у Полтавській області, МФО 831019, код ЗКПО 3491234) кошти в розмірі 1114 грн. 40 коп.  

Постанова, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу  адміністративного судочинства України.    

Повний текст постанови виготовлено 17 листопада 2009 року.  

  Суддя                   І.С. Шевяков