ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"27" липня 2006 р. | Справа № 22/154-06-3386А |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко
при секретарі судового засідання Г.В. Селіховій,
за участю представників сторін
від позивача: М.В. Гінтул
від відповідача: О.В. Дяченко
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси
на постанову господарського суду Одеської області
від 18.05.2006р.
у справі № 22/154-06-3386А
за позовом ДП „Трансбуд” ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів”
до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси
про визнання нечинними рішень,
(у судовому засіданні оголошувалась перерва з 20 липня 2006р. до 27 липня 2006р.)
встановив:
ДП „Трансбуд” ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” звернулося до господарського суду з позовом про визнання нечинними рішень Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси № 101 від 19.01.2005р., № 316 від 11.03.2005р., №646 від 13.05.2005р., № 1022 від 15.07.2005р., № 1224 від 19.08.2005р., № 1632 від 15.11.2005р., № 264 від 16.03.2006р., № 266 від 16.03.2006р., № 279 від 16.03.2006р., якими на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” до позивача застосовані штрафні санкції і пеня за несплату страхових внесків.
Постановою господарського суду Одеської області від 18.05.2006р. (суддя Л.О. Торчинська) позов задоволено частково, визнані нечинними рішення Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси № 646 від 13.05.2005р., № 1022 від 15.07.2005р., № 1224 від 19.08.2005р., № 1632 від 15.11.2005р., № 264 від 16.03.2006р., № 266 від 16.03.2006р., № 279 від 16.03.2006р. Постанова мотивована тим, що за рішеннями Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси № 101 від 19.01.2005р. та № 316 від 11.03.2005р. строк оскарження, передбачений ч. 2 ст.99 КАС України, сплинув, отже в цій частині в позові відмовлено, а останні рішення прийняті відповідачем з порушенням вимог ст.ст. 61, 124 Конституції України, ч. 3 ст. 20, п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, п.п. 5.9, 9.3.2, 10.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до ПФУ.
Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси, не погоджуючись з вказаною постановою суду, звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
ДП „Трансбуд” ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” у запереченнях на апеляційну скаргу просить постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги рамки перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин повноту їх з’ясування і доведеність, правильність застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови, встановила наступне.
Відповідно до п.1 ст.14, ст.15 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003р. із змінами (далі –Закон № 1058) ДП „Трансбуд” ВАТ „ОЗРСВ” зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси як платник страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування.
Згідно ч. 6, 12 ст. 20 цього Закону страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників (роботодавців) є календарний місяць. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Статтею 106 вказаного Закону встановлена відповідальність у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначенні статтею 20 означеного Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Частиною 5 ст. 106 Закону № 1058 визначений порядок погашення недоїмки, а саме: за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Згідно ч. 8, 9, 12 ст. 106 Закону № 1058, на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення; за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, накладається штраф залежно від строку затримки платежу у розмірах: 10% своєчасно несплачених зазначених сум –при затримці їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20% зазначених сум –при затримці їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50% зазначених сум –при затримці понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу; нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником.
На виконання вимоги суду апеляційної інстанції відповідач надав картки особового рахунку страхувальника – ДП „Трансбуд” за період 01.01.2004р. по 21.07.2006р., що ведуться пенсійним органом, в яких відображені: терміни щомісячної сплати страхових внесків, суми нарахованих внесків до сплати, дати та суми перерахованих страхувальником коштів, нараховані суми фінансових санкцій по кожному базовому звітному періоду та суми їх зарахування в оплату, а також розрахунки сум штрафних санкцій і пені, нарахованих УПФ в Малиновському районі по кожному із оскаржених позивачем рішень.
Дослідивши дані карток особового рахунку та співставивши їх з розрахунками штрафних санкцій і пені, судова колегія встановила, що розрахунки по всім рішенням виконані у відповідності із вищезазначеними нормами Закону України № 1058 та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованим особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрованої Мінюстом України 16.01.2004р. № 64/8663 (із змінами), будь-які розбіжності або помилки в нарахуванні сум фінансових санкцій відсутні, сплачені позивачем кошти зараховувались пенсійним органом в рахунок погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення, як це передбачено ч. 5 ст. 106 Закону № 1058.
Посилання позивача на те, що рішення про застосування штрафних санкцій та пені № 1632 від 15.11.2005р. № № 264, 266, 279 від 16.03.2006р. прийняті відповідачем після 31.10.2005р., тобто після прийняття судового рішення по справі № 26/291-05-7735 про стягнення з ДП „Трансбуд” заборгованості по страховим внескам, штрафам та пені і за періоди, які вже були предметом судового розгляду, не приймаються до уваги, оскільки стягнення недоїмки, штрафних санкцій і пені у судовому порядку, не означає їх фактичної сплати. Відсутність недоїмки, штрафу і пені відбувається лише у разі їх погашення шляхом перерахування грошових коштів з банківського рахунку страхувальника на банківські рахунки пенсійного органу. З розрахунків нарахування штрафів та пені до оскаржених позивачем рішень, вбачається, що відповідачем фінансові санкції визначались з урахуванням строків та сум поступової оплати і двічі за один і той же період не нараховувались.
Предметом розгляду у справі № 26/291-05-7735 було стягнення з ДП „Трансбуд” 34866,93грн. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, штрафних санкцій і пені згідно рішень № 316 від 11.03.2005р., № 646 від 13.05.2005р. і № 1022 від 15.07.2005р. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2005р. позов було задоволено і зазначено, що відсутні підстави для визнання цих рішень недійсними у судовому порядку, оскільки нараховані в них фінансові санкції відповідають наявній у ДП „Трансбуд” заборгованості.
Заперечення скаржника стосовно того, що вказана постанова ним оскаржена у касаційному порядку і в цій постанові не дана юридична оцінка вищезазначеним рішенням, апеляційна інстанція відхиляє, оскільки згідно ст. 254 і ст. 72 КАС України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, не зважаючи на її оскарження, а обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ.
Між тим, судова колегія, як було зазначено вище, перевірила згідно карток особового рахунку платника нараховані суми страхових внесків, штрафних санкцій і пені, і висновок апеляційної інстанції у справі № 26/291-05-7735 про правомірність прийняття рішень №№ 316, 646, і 1022 підтвердився.
Таким чином, оспорені рішення УПФ в Малиновському районі м. Одеси відповідають діючому законодавству і підстави для визнання їх нечинними відсутні, що не враховано судом першої інстанції при вирішенні даного спору, у зв’язку з чим постанова підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, заперечення позивача не заслуговують на увагу.
Безпідставним є посилання пенсійного органу на пропуск десятиденного строку на оскарження його рішень, встановленого ч. 2 п. 13 ст. 106 Закону № 1058, оскільки цей строк застосовується лише, коли страхувальник оскаржує рішення до вищого органу Пенсійного фонду, а якщо у судовому порядку, то слід керуватися положеннями ст. 99 КАС України, який набрав чинності з 01.09.2005р.
Однак, зазначене не впливає на вищевикладені висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси задовольнити.
Постанову господарського суду Одеської області від 18.05.2006р. у справі № 22/154-06-3386А скасувати, в позові відмовити.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.І. Бандура
Суддя В.Б. Туренко