донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.12.2017           справа №913/711/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: не з’явився; ОСОБА_5 – за довіреністю; не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський машинобудівельний завод», м. Лисичанськ Луганської області

на рішення господарського суду Луганської області

від11.10.2017 р.

у справі№ 913/711/17 (суддя: Ворожцов А.Г.)

за позовом до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський машинобудівельний завод», м. Лисичанськ Луганської області Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», м. Сєвєродонецьк Луганської області Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», м. Київ

провизнання договору припиненим

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лисичанський машинобудівельний завод» (далі – ТОВ «Лисичанський машинобудівельний завод», позивач) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (далі – ПАТ «Українська інноваційна компанія», відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (далі – Фонд, третя особа) про визнання припиненою, у зв’язку з неможливістю виконання до відновлення банківської діяльності і отримання банківської ліцензії ПАТ “Українська інноваційна компанія” кредитної угоди № 2250 від 22.08.2011, додаткових угод № 1 від 01.02.2012, № 2 від 29.03.2012, № 3 від 01.10.2012, № 4 від 22.03.2013, № 5 від 05.07.2013, № 6 від 05.08.2013, № 7 від 09.08.2013, № 8 від 10.04.2014, № 9 від 11.09.2014, № 10 від 24.04.2015, укладених між ПАТ “Український інноваційний банк” та ТОВ “Лисичанський машинобудівельний завод”, та визнання укладеної між ПАТ “Український інноваційний банк” та ТОВ “Лисичанський машинобудівельний завод” кредитної угоди № 2250 від 22.08.2011, додаткових угод № 1 від 01.02.2012, № 2 від 29.03.2012, № 3 від 01.10.2012, № 4 від 22.03.2013, № 5 від 05.07.2013, № 6 від 05.08.2013, № 7 від 09.08.2013, № 8 від 10.04.2014, № 9 від 11.09.2014, № 10 від 24.04.2015 такими, що не підлягають виконанню на користь ПАТ “Українська інноваційна компанія”.

Заявою № 25 від 10.09.2017 р. позивач уточнив позовні вимоги, зазначивши, що припинення укладеного кредитного договору та додаткових угод до нього має бути з 22.03.2016 року.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.10.2017 р. у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду мотивоване недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач вважає, що особа, яка не є фінансовою установою не має можливості надавати у кредит грошові кошти під сплату процентів, тому повернення кредиту та сплата процентів повинні здійснюватися виключно банку або іншій фінансовій установі.

При цьому, позивач звертає увагу, що згідно із Статутом відповідача та ЄДРПОУ видом діяльності останнього є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, тобто відповідач є юридичною особою, діяльність якої не пов’язана з діяльністю комерційних банків.

Позивач стверджує, що згідно з рішеннями господарського суду Луганської області та Донецького апеляційного господарського суду (справи № 913/29/17, № 913/222/17) відповідач не є банком, не має банківської ліцензії, тому не може виконати умови банківського рахунку, відтак і здійснювати будь-які дії по кредитним договорам, тобто відповідач має невизначений статус, не є банком чи фінансовою установою.

22.11.2017 р. до Донецького апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ПАТ «Українська інноваційна компанія» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду без змін.

Також, 23.11.2017 р. через канцелярію суду апеляційної інстанції надійшли пояснення Фонду, в яких Фонд клопоче про зупинення провадження у даній справі до внесення змін до ЄДР щодо керівника ПАТ «Укрінком» в особі уповноваженої особи та/або ухвалення остаточного рішення у справі № 826/11199/16.

В обґрунтування заявленого клопотання третя особа посилається на те, що на сьогоднішній день інформація щодо уповноваженої особи ще не внесена до ЄДР як керівника ПАТ «Укрінком», що пов’язано виключно з технічними та процедурними моментами і носить тимчасовий характер. Незаконні дії реєстраторів щодо, зокрема, попередньої зміни керівника ПАТ «Укрінком» досліджуються ВАСУ (відкрито провадження ухвалою від 01.08.2017 р.) у справі № 826/11199/16).

Судова колегія враховує наступне.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, про що виносить ухвалу.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зазначена норма визначає сукупність обставин, за наявністю яких суддя зобов'язаний зупинити провадження у справі. Так, за змістом зазначеної норми такими обставинами є:

- розгляд іншої справи іншим судом;

- взаємозв'язок такої справи зі справою, що розглядається;

- неможливість розгляду такої справи до вирішення пов'язаної з нею справи іншим судом.

Господарський суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості вирішення спору без встановлення відповідних обставин справи і фактів, що мають суттєве значення для вирішення спору.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з'ясувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом і чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення в іншій справі.

За змістом вищезазначеної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, що розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення, та є істотними для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Розглянувши вказане клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки оскарження дій державних реєстраторів щодо зміни керівника підприємства відповідача не пов’язано з дослідженням питання про визнання припиненою кредитної угоди № 2250 від 22.08.2011 р. (з додатковими угодами до неї) та визнання її такою, що не підлягає виконанню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з’явились, про причини неявки суд у письмовому вигляді не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2011 між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" укладено кредитну угоду № 2250 з додатковими угодами № 1 від 01.02.2012, № 2 від 29.03.2012, № 3 від 01.10.2012, № 4 від 22.03.2013, № 5 від 05.07.2013, № 6 від 05.08.2013, № 7 від 09.08.2013, № 8 від 10.04.2014, № 9 від 11.09.2014, № 10 від 24.04.2015.

За кредитною угодою банк надав позивачу кредитні кошти у розмірі 4 318 000,00 грн., а розмір відсотків за користування кредитом сторони узгоджувати додатковими угодами до кредитної угоди.

Наразі, позивач просить визнати кредитну угоду № 2250 від 22.08.2011 припиненою з 22.03.2016 через неможливість її виконання, тобто з дати відкликання Національним банком України банківської ліцензії у ПАТ "Укрінбанк".

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Статтею 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 607 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна з сторін не відповідає.

Щодо спірних відносин, то неможливість виконання припиняє зобов’язання, якщо це викликано обставинами, за які позивач як боржник не відповідає (наприклад, вина кредитора — ст. 616 ЦК України). Однак, якщо неможливість виконання виникла внаслідок порушення боржником (позивачем) зобов’язання, то воно не може бути припиненим.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Матеріали справи свідчать про те, що ПАТ "Укрінбанк" відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів банку змінив свою назву на Публічне акціонерне товариство "Укрінком" шляхом вчинення 13.07.2016 приватним нотаріусом ОСОБА_6 реєстраційної дії № 10741070127038947. Державна реєстрація змін до установчих документів, а саме державна реєстрація статуту ПАТ "Укрінком" була проведена 13.07.2016 тим же нотаріусом, реєстраційна дія №10741050132038947.

Відповідно до витягу зі Статуту ПАТ «Укр/ін/ком» (код за ЄДРПОУ 05839888), затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінком», протокол № 6 від 28.03.2017 р.: ПАТ «Українська інноваційна компанія» продовжує свою діяльність на підставі цього Статуту шляхом зміни найменування з Публічного акціонерного товариства «Укрінком», перереєстрованого приватним нотаріусом ОСОБА_6 13.07.2016 р., номер запису 10741050116038947, ідентифікаційний код суб’єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 05839888, на Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія», яке є набувачем всіх прав і обов’язків Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» та Публічного акціонерного товариства «Укрінком».

Судовою колегією встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “УКРІНБАНК” до категорії неплатоспроможних”, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 24.12.2015 №239 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “УКРІНБАНК” та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку” ОСОБА_7, Національним банком України було прийнято постанову Правління від 22.03.2016 №180 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “УКРІНБАНК”, на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 22.03.2016 №385 “Про початок процедури ліквідації ПАТ “УКРІНБАНК” та делегування повноважень ліквідатора банку” ОСОБА_7

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1705 від 01.09.2016 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ “УКРІНБАНК”, повноваження ліквідатора ПАТ “УКРІНБАНК” делеговано Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_8 з 02.09.2016.

Дана інформація є публічною, розміщена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та не потребує доведення.

При цьому, у адміністративній справі №826/1162/16 за позовом акціонерів і вкладників ПАТ “УКРІНБАНК” досліджується питання щодо визнання протиправними та скасування постанови Правління Національного банку України та рішень Фонду гарантування щодо віднесення ПАТ “УКРІНБАНК” до категорії неплатоспроможних” та прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації.

Верховним Судом України 24.10.2017 року у справі №21-3926а16 скасовано всі рішення судових інстанцій у справі №826/1162/16 та відмовлено у позові акціонерам та вкладникам ПАТ “УКРІНКОМ” щодо скасування постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 “Про віднесення ОСОБА_9” до категорії неплатоспроможних” та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 року № 239 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “УКРІНБАНК”.

Крім того, у адміністративній справі № 826/5325/16 за позовом акціонерів і вкладників ПАТ “УКРІНБАНК” встановлюються обставини щодо визнання протиправними та скасування постанови Правління Національного банку України та рішень Фонду гарантування щодо відкликання банківської ліцензії, ліквідацію ПАТ “УКРІНБАНК”.

Судовими рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій позов задоволено частково, скасовано постанову Правління Національного банку України від 22.03.2016 №180 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “УКРІНБАНК” та рішення виконавчої дирекції Фонду від 22.03.2016 №385 “Про початок процедури ліквідації ПАТ “УКРІНБАНК” та делегування повноважень ліквідатора банку” ОСОБА_7 За заявами Фонду гарантування вкладів та Національного банку, справу прийнято до розгляду Верховним Судом України (ухвала від 13.04.2017), яка теперішній час ще не призначена до розгляду.

Також існують судові справи щодо оскарження рішення загальних зборів акціонерів ПАТ “Укрінбанк” від 13.07.2016 про зміну найменування з ПАТ “Укрінбанк” на ПАТ “Українська інноваційна компанія”, і скасування незаконних дій щодо реєстрації змін до статуту боржника (справи №№913/583/17, 913/579/17, які розглядаються Донецьким апеляційним господарським судом).

При цьому, на думку позивача, неможливість належного виконання умов кредитної угоди (з додатками) обумовлена тим, що відповідач на даний час не є банківською установою (в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», не проводить банківську діяльність (відповідно до видів діяльності, зазначених у ЄДР) та не має відповідної ліцензії НБУ на здійснення такої діяльності.

Судова колегія вважає, що всі перелічені обставини не пов’язані безпосередньо з назвою відповідача (як юридичної особи), оскільки відновлення банківської діяльності може відбутись і без змін назви юридичної особи, так само, як і зміна назви юридичної особи може відбутись без змін видів діяльності та отримання банківської ліцензії.

Тому, перелічені у позові та апеляційній скарзі позивачем обставини щодо неможливості належного виконання умов кредитної угоди (з додатками) не є підставою для визнання її припиненою.

В матеріалах справи відсутні остаточні рішення щодо неправомірності здійснення зміни найменування, виду діяльності, місцезнаходження та скасування реєстраційних дій з ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Укрінком» та на ПАТ «Українська інноваційна компанія», визнання недійсними рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінком», скасування протоколу № 6 від 28.03.2017 р. у судовому порядку, тому станом на дату прийняття оскаржуваного рішення суду – 11.10.2017 р. відповідач у даній справі являється правонаступником ПАТ "Укрінбанк" щодо всіх прав та обов’язків останнього, у тому числі й права отримати грошові кошти, які надані позивачу за кредитною угодою № 2250 від 22.08.2011 р., тому місцевий господарський суд обґрунтовано та на законних підставах відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З огляду на наведене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський машинобудівельний завод» на рішення господарського суду Луганської області від 11.10.2017 р. у справі № 913/711/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 11.10.2017 р. у справі № 913/711/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                          Н.В. Будко

Судді:                                                                                                    Н.М. Дучал

                                                                                                              ОСОБА_3