донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.12.2017           справа №17/5014/832/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від ДВС: ОСОБА_5 – за довіреністю; не з’явився; ОСОБА_6 – за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ

на окрему ухвалу господарського суду Луганської області

від30.10.2017 р.

у справі№ 17/5014/832/2012 (суддя: Фонова О.С.)

за позовом до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ

простягнення 28 594 765 грн. 20 коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.06.2012 у справі № 17/5014/832/2012 позов задоволено повністю, стягнуто з Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” заборгованість у сумі 24425158,43 грн., пеню у сумі 1993170,87 грн., інфляційні нарахування у сумі 1182420,32 грн., 3% річних у сумі 994015,58 грн., судовий збір в сумі 64380,00 грн.

22.06.2012 р. на виконання рішення суду господарським судом Луганської області видано відповідний наказ.

07.08.2017 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову ВП №52604338 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 2, 9 частини першої статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

В подальшому стягувач звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою № 31/13-3471 від 30.08.2017 р., в якій ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» просив:

- визнати незаконними дії державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.08.2017 р. ВП № 52604338;

- визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.08.2017 р. ВП № 52604338.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.10.2017 р. скаргу стягувача задоволено у повному обсязі, визнано незаконними дії державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.08.2017 р. ВП № 52604338; визнано недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.08.2017 р. ВП № 52604338.

Окремою ухвалою господарського суду Луганської області від 30.10.2017 р. зобов’язано начальника ВПВР Департаменту ДВС МЮУ розглянути дану окрему ухвалу та вжити заходів до усунення недоліків встановлених при розгляді скарги.

Ухвала суду мотивована порушенням органом ДВС законності, неповагою до суду та до судових актів, які є обов’язковими до виконання.

При винесенні вказаної ухвали місцевий господарський суд зазначив, що ухилення від виконання рішення та ухвал господарського суду, введення суду в оману та надання недостовірної інформації суду є підставою для винесення цієї ухвали.

Не погоджуючись з винесеною окремою ухвалою суду, Департамент ДВС МЮУ звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що ухвалу суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Департамент ДВС МЮУ стверджує, що ВП № 52604338, за яким винесено оскаржувану окрему ухвалу, відповідно до ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» було приєднано до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем винесено відповідну постанову від 11.10.2016 р. ЗВП № 49735858.

Представник позивача у судовому засіданні в усній формі заперечив проти апеляційної скарги.

Представник органу ДВС у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, органу ДВС, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду скарги судом першої інстанції досліджено надані ВПВР Департаменту ДВС МЮУ копії виконавчого провадження №52604338 та встановлено, що до копій матеріалів виконавчого провадження №52604338 додані копії запиту державного виконавця та відповіді на запити державного виконавця з матеріалів інших виконавчих проваджень, а саме:

- копію запиту державного виконавця від 13.01.2016 р. № 49735858/21 щодо наказу господарського суду Луганської області № 913/170/15 від 20.10.2015 р.;

- копію супровідного листа Департаменту превентивної діяльності управління безпеки дорожнього руху Національної поліції України № 5654/20/10-2016 від 20.10.2016 р. на № 52568527/21, № 52571887/21 від 07.10.2016 р.;

- копію листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру б/н, б/д;

- копію листа ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.21-29334/2-16 від 21.10.2016 р. на № 5-16676/0/16-16 від 17.10.2016 р.;

- копію листа ГУ Держпраці у Харківській області № 0749/05-18/0775 від 05.02.2016 р. на № 49735858/21 від 13.01.2016 р.;

- копію листа ГУ Держпраці у Київській області № 11/1284 від 10.02.2012 р. на № 49735858/21 від 13.01.2016 р.;

- копію листа ГУ Держпраці у Донецькій області № 11/04.02-195 від 04.02.2016 р. на № 060 від 02.02.2016 р.;

- копію листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 09(01)2012 від 29.01.2016 р.;

- копію листа Управління Держпраці у Черкаській області № 419 8 від 05.02.2016 р. на № 49735858/21 від 13.01.2016 р.;

- копію листа Управління Держпраці у Миколаївській області № 01-08.02/546 від 15.02.2016 р. на запит № 49735858/21 від 13.01.2016 р.;

- копію листа Управління Держпраці № 579/15-25/05/658 від 18.02.2016 р. на № 49735918/з/21 від 28.12.2015 р., № 49735858/21 від 13.01.2016 р.;

- копію листа Управління Держпраці у Волинській області № 325/01-06 від 18.02.2016 р. на запити № 49780963/3/21 від 12.01.2016 р., № 49735858/21 від 13.01.2016 р.;

- копію листа АТ «ОСОБА_7 Аваль» № 81-15-8/30777 від 01.08.2016 р. на № 49735858/148/21 від 22.07.2016 р., за яким постанова-ухвала про арешт коштів боржника б/н від 22.07.2016 р. ВП № 49735858 прийнята до виконання;

- копію листа ПАТ «Сбербанк» №8584/4/07-2-6-5т від 02.08.2016 р., яким орган ДВС повідомлено, що 01.08.2016 р. банком прийнято до виконання постанову ВПВР ДДВС від 22.07.2016 р. ВП № 49735858 про арешт коштів боржника;

- копію листа ПАТ КБ «Правекс Банк» № 6099/12-01-5Б від 05.08.2016 р. на запит № 49735858-148/21 від 22.07.2016 р., яким державного виконавця повідомлено, що на грошові кошти, які належать Луганському міському комунальному підприємству «Теплокомуненерго» згідно постанови б/н від 22.07.2016 р. накладено арешт, але грошові кошти для виконання постанови на рахунку клієнта відсутні.

Проаналізувавши надані органом ДВС копії матеріалів виконавчого провадження № 52604338 суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Департаментом ДВС МЮУ надано недостовірну інформацію та введено суд в оману, оскільки останнім не надано належного доказу (з матеріалів виконавчого провадження № 52604338) на підтвердження обставин, викладених у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.08.2017 р. ВП № 52604338.

Також, при винесенні оскаржуваної окремої ухвали судом першої інстанції встановлено, що у запереченнях на скаргу ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України зазначає про вихід державного виконавця за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника, що є недостовірною інформацією, так як сам наказ суду повернуто у зв’язку із знаходженням боржника на території, непідконтрольній український владі.

Акту про неможливість виходу за місцезнаходженням майна боржника, рівно як і запитів щодо його наявності матеріали виконавчого провадження не містять.

Крім того, місцевий господарський суд звернув увагу що, у запереченнях орган примусового виконання зазначив: відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладено арешт на майно боржника - Луганське МКП “Теплокомуненерго” та внесено відповідні обтяження до державних реєстрів. Також в поясненнях зазначено, що на запити державного виконавця реєстраційними органами повідомлено про відсутність майна боржника та коштів на рахунках.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що така інформація також не відповідає дійсності, оскільки жодного арешту в межах виконавчого провадження № 52604338 на майно боржника не накладалось, жодного запиту та відповідей на нього також не здійснювалось. При цьому, після відкриття виконавчого провадження 11.10.2016 р. державним виконавцем не вчинялись виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», в його межах.

Судова колегія враховує наступне.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу. Окрему ухвалу може бути оскаржено в установленому цим Кодексом порядку.

Розділом 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» врегульовано питання застосування положень статті 90 ГПК:

- пункт 5.1.: окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною першою статті 90 ГПК - виявлення при вирішенні спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу (далі - підприємства і організації). При цьому господарський суд не обмежений колом ні учасників судового процесу у конкретній справі, ані загалом осіб, зазначених у статті 1 ГПК;

- пункт 5.2.: окрема ухвала виноситься, як правило, одночасно з рішенням зі справи. Водночас з урахуванням обставин конкретної справи (зокрема, у випадках, зазначених у підпунктах 3.12, 3.13 пункту 3 цієї постанови) суд може винести окрему ухвалу в будь-який момент часу в процесі розгляду справи;

- пункт 5.3.: в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим. Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання;

- пункт 5.4.: при винесенні окремої ухвали слід враховувати, що вказівки стосовно усунення порушень законності чи недоліків у діяльності підприємств і організацій не повинні виходити за межі компетенції господарського суду, тобто господарський суд не вправі давати вказівки щодо виробничих процесів або оперативно-господарської діяльності та визначати, яке стягнення слід накласти на службову особу;

- пункт 5.6.: при виявленні під час розгляду справи порушень законності чи недоліків у діяльності підприємства, організації або посадових осіб господарський суд виносить на їх адресу окрему ухвалу незалежно від того, чи є вони учасниками господарського процесу;

- пункт 5.7.: окрема ухвала надсилається посадовій особі або органу, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені господарським судом недоліки чи порушення.

Заявником апеляційної скарги додано до матеріалів справи засвідчену копію постанови ВП № 52604338 від 11.10.2016 р. про приєднання виконавчого провадження № 52604338 з примусового виконання наказу № 17/5014/832/2012 від 22.06.2012 р. до зведеного виконавчого провадження № 49735858, проте органом ДВС не наведено обґрунтування неможливості подання даної постанови від 11.10.2016 р. суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, тому постанова державного виконавця ВП № 52604338 від 11.10.2016 р. судом апеляційної інстанції в якості додаткового доказу не приймається.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано Інформацію про виконавче провадження від 28.08.2017 р., яка не містить відомостей про приєднання виконавчого провадження № 52604338 до зведеного виконавчого провадження № 49735858.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про порушення законності, неповагу до суду та судових актів, які є обов’язковими до виконання, тому ухилення від виконання рішення та ухвал господарського суду, введення суд в оману та надання недостовірної інформації до матеріалів справи є достатньою підставою для винесення оскаржуваної ухвали.

З огляду на наведене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана окрема ухвала суду відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та підлягає залишенню в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 90, 101, 102, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на окрему ухвалу господарського суду Луганської області від 30.10.2017 р. у справі № 17/5014/832/2012 залишити без задоволення.

Окрему ухвалу господарського суду Луганської області від 30.10.2017 р. у справі № 17/5014/832/2012 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                          Н.В. Будко

Судді:                                                                                                    Н.О. Мартюхіна          

                                                                                                              ОСОБА_3