22-ц/775/750/2017(м)

223/437/16-ц

Головуючий у 1-й інстанції Дочинець С.І.

Суддя-доповідач Гаврилова Г.Л.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів - Ткаченко Т.Б., Попової С.А.

за участю секретаря - Сидельнікової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 11 вересня 2017 року

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі 108562,48 гривень.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що відповідно до договору № ІКАРUG.235253.001 від 28 березня 2014 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2, банк зобов'язався надати останній строковий кредит розміром 90150,00 гривень, строком до 27 березня 2018 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі - 15,50% річних, зі сплатою комісії за надання кредитних ресурсів у розмірі 0,30% від суми кредиту по договору, щомісяця в період сплати. ОСОБА_2 в свою чергу зобов'язалась щомісячно, в період сплати передбачений кредитним договором, надавати банку кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості у розмірі встановленого графіком погашення. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № ІКАРUG.235253.001 від 28 березня 2014 року між позивачем та ОСОБА_3 28 березня 2014 року укладено договір поруки №PХ029031.235261.001 у відповідності до якого ОСОБА_3 поручився перед банком за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором та відповідає перед позивачем за виконання зобов'язань у тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені і інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання позичальником будь-якого зобов'язання за кредитним договором, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідають перед позивачем як солідарні боржники. Позичальник ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує і тому станом на 26 квітня 2016 року має перед позивачем заборгованість в розмірі 108562,48 гривень, яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь і яка складається з наступного: 46361,83 гривень заборгованість за тілом кредиту; 36411,93 гривень прострочена заборгованість по тілу кредита; 487,25 гривень поточна заборгованість за процентами, 19351,57 прострочена заборгованість за процентами, 5949,90 гривень заборгованість за комісією.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 11 вересня 2017 року, позов ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за кредитним договором № ІКАРUG.235253.001 від 28 березня 2014 року, яка складається з:поточної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 46361 гривень 83 копійки;простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 36411 гривень;поточної заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 487 гривень 25 копійок; простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 19351 гривень 57 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» судові витрати пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів, у розмірі 595 гривень 47 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1539 гривень 19 копійок.

Стягнути з ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 89 гривень 25 (двадцять п'ять) копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду представник ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» подав апеляційну скаргу. При цьому посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 11 вересня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» про стягнення з відповідачів поточної заборгованості по комісії в розмірі 5949,90 грн. та в частині стягнення з ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» судового збору на користь держави в розмірі 89,25 грн. Ухвалити в скасованій частині нове рішення, яким стягнути з відповідачів поточну заборгованість за комісією на користь банку в розмірі 5949,90 грн. та витрати по сплаті судового збору на користь держави в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник з посиланням на п.2.4 глави 2 розділу 2 Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 255, зазначає, що комісійні доходи і витрати банку як операційні доходи й затрати за наданими або отриманими послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов'язання чи вважається фіксованою. За смисловою ознакою комісія за надання та обслуговування кредиту це плата за послуги банку. Згідно п.1.6 кредитного договору від 28 березня 2014 року, позичальник сплачує комісію за надання фінансового інструменту в розмірі - 0,3% від суми кредиту по договору, щомісяця в період сплати. Отже, суд прийшов до помилкового висновку , що комісія є штрафною санкцією та до даного виду комісійних доходів не можна застосовувати вимоги Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо заборони нарахування та стягнення пені та штрафів за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання осіб, що проживають в зоні АТО. Крім того, з огляду на те, що рішенням суду від 11 вересня 2017 року неправомірно було відмовлено банку у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 5949,90 грн., судові витрати підлягають стягненню з боржника на користь держави в повному обсязі.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності сторін, які про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином . Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутність.( 224-226,227,232-234)

Заслухавши суддю - доповідача,дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно кредитного договору № ІКАРUG.235253.001 від 28 березня 2014 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2, банк надав останній кредит у сумі 90150,00 гривень з терміном користування до 27 березня 2018 року, з процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 15,5 % річних, та комісією за надання кредитних ресурсів у розмірі 0,30% від суми кредиту за договором, щомісяця в період сплати (а.с. 14-16).

Відповідно до графіку погашення кредиту, який є додатком №2 до кредитного договору, встановлено періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом. (а.с. 18).

Згідно договору поруки №PХ029031.235261.001 від 28 березня 2014 року укладеного між позивачем та ОСОБА_4, та боржник ОСОБА_2 з іншого боку, ОСОБА_3 відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 Поручитель - ОСОБА_3 відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (а.с. 20-21).

У зв'язку із невиконанням боржником грошових зобов'язань з 11.05.2015 року, Банком 26.11.2015 року було надіслано на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимогу дострокового повернення кредиту, сплати винагороди та відсотків за його користування та виконання інших зобов'язань передбачених кредитним договором. (а.с. 23,24).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № ІКАРUG.235253.001 від 28 березня 2014 року станом на 25.05.2016 року заборгованість становить 108562,48 гривень та складається з: 46361,83 - поточної заборгованості за кредитом; 36411,93 гривень простроченої заборгованості за кредитом; 487,25 поточної заборгованості за процентами по кредиту; 19351,57 простроченої заборгованості по процентам; 5949,90 гривень простроченої заборгованості за комісією по кредиту. Останній платіж ОСОБА_2 в погашення кредиту був здійснений 22 квітня 2015 року. (а.с. 4-13)

Відповідно до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог щодо стягненні поточної заборгованості за комісією у розмірі 5949,90 гривень, суд виходив з того, що дана складова заборгованості є штрафною санкцією, отже , враховуючи вимоги ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідач має бути звільнений на час проведення антитерористичної операції від сплати пені та/або штрафів на основну суму заборгованості, оскільки проживає у населеному пункті, в якому проводиться антитерористична операція.

Судова колегія не погоджується з даними висновками суду.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Як вбачається з копії паспорту відповідачки ОСОБА_2 НОМЕР_2 та Анкети від 28.03.2017 року, остання з 25 квітня 1987 року зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19, 25-26).

Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» місто Вугледар Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Разом з цим, згідно до статті 549 ЦК України ,неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також відповідно до п. 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 ( діяли до 08.06.2017 року) банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо.

Отже,за природою комісія відноситься до витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту, та не може вважатись санкцією за порушення грошового зобов'язання.

За таких обставин, судове рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за комісією у розмірі 5949,90 гривень не ґрунтується на законі, підлягає скасуванню в цієї частині, та ухвалення нового рішення про стягнення з боржника ОСОБА_2 заборгованість у повному обсязі заявлених вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, судове рішення в частинні розподілу судових витрат підлягає скасуванню , з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» судових витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик до суду у розмірі 630 гривень та судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1791гривню 28 копійок.

У свою чергу,з урахуванням того, що суд відстрочив сплату судового збору у розмірі 1628,44 за подачу позову до суду першої інстанції, ці витрати підлягають до стягнення з ОСОБА_2 у дохід держави.

Відповідно до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 300 ЦПК України , особа, що подала апеляційну чергу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

При цьому судова колегія не погоджується з доводами уточнення до апеляційної скарги,що за своєю природою є доповненням до апеляційної скарги, наданою позивачем поза межами строків на апеляційне оскарження,а саме - 14 листопада 2017 року, згідно яких позивач зауважує, що незважаючи на те, що Банк заявив письмову вимогу про дострокове стягнення заборгованості 26.11.2015 року, а до суду з вимогами , зокрема, і до поручителя, звернувся 08.06.2016 року, сторони у договорі поруки (пункт14) догодили пункт,згідно якого порука припиняється після закінчення 5 (п'яти) років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором, отже, порука не припинилась.

Так, відповідно до частини першої статті 251 та частини першої статті 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яку суд застосовує за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

У справі, яка переглядається, з договору поруки вбачається, що в них не встановлено конкретного строку, після закінчення якого порука припиняється, а умова договору поруки про дію договору до повного припинення усіх зобов'язань боржника за основним договором( пункт 13 договору) не вважається встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки це суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, доводи позивача, викладені в уточненях до апеляційної скарги, про те, що згідно договору поруки ( пункт14) порука припиняється після закінчення 5 (п'яти) років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором, також не може вважатись встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки це також суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України щодо визначення конкретної дати припинення договору поруки.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» задовольнити.

Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 11 вересня 2017 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором змінити, в частині розподілу судових витрат - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за кредитним договором № ІКАРUG.235253.001 від 28 березня 2014 року, яка складається з:

- поточної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 46361 (сорок шість тисяч триста шістдесят одну) гривеню 83 копійки;

- простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 36411 (тридцять шість тисяч чотириста одинадцять) гривень;

- поточної заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 25 копійок;

- простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 19351 (дев'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят одну) гривню 57 копійок.

простроченої заборгованості за комісією у розмірі 5949( п'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) гривень 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» судові витрати пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик до суду у розмірі 630( шістсот тридцять) гривень та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1791( одну тисячу сімсот дев'яносто одну) гривню 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, у дохід держави в особі Державної судової адміністрації України, судовий збір в розмірі 1628 гривень(одна тисяча шістсот двадцять вісім ) гривень 44 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Гаврилова Г.Л.

Ткаченко Т.Б.

Попова С.А.