ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року Справа № 904/6282/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),

суддіГрека Б.М.,

суддіЄмельянова А.С.,

за участю представника

позивачаКозака Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 року

у справі№ 904/6282/17 Господарського суду Дніпропетровської області

за первісним позовомПублічного акціонерного товариства "Укртранснафта"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД"

простягнення 28093,28 грн штрафу та 43787,12 грн пені,

за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД"

доПублічного акціонерного товариства "Укртранснафта"

простягнення 1124,00 грн 3% річних, 5 247,52 грн пені та 7600,17 грн інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" (надалі - ПАТ "Укртранснафта", позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" (надалі - ТОВ "ВКФ "Електронтехсервіс ЛТД", відповідач) про стягнення 28093,28 грн штрафу та 43787,12 грн пені, нарахованої за період з 03.10.2016 року по 31.12.2016 року у зв'язку з простроченням поставки товару за договором поставки № 23-02/48-16 від 19.08.2016 року.

ТОВ "ВКФ "Електронтехсервіс ЛТД" проти позову заперечував, посилаючись на те, що не порушив строки поставки, оскільки не отримував заявки від ПАТ "Укртранснафта", що передбачено у специфікації № 1 до договору. Окрім того, відповідач заяв клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

У травні 2017 року ТОВ "ВКФ "Електронтехсервіс ЛТД" заявив зустрічний позов, в якому, посилаючись на порушення покупцем строку оплати поставленого товару згідно з актом № 3 від 29.12.2016 року на суму 360027,12 грн, просив стягнути з ПАТ "Укртранснафта" 1124,00 грн 3% річних за період; 5247,52 грн пені за період з 14.01.2017 року по 21.02.2017 року та 7600,17 грн інфляційних втрат за січень та лютий 2017 року.

ПАТ "Укртранснафта" проти зустрічного позову заперечувало, стверджуючи, що товар оплачено в межах строку передбаченого умовами договору, оскільки рахунок-фактуру №пк-0002051 від 29.12.2016 року було отримано відповідачем за зустрічною позовною заявою 09.02.2017 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 року у справі № 904/6282/17 (суддя Бондарєв Е.М.) первісний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "ВКФ "Електронтехсервіс ЛТД" на користь ПАТ "Укртранснафта" 33 787,12 грн пені, 28 092,28 грн штрафу та судовий збір в розмірі 1600,00 грн, у решті позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 року (колегії суддів у складі: головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів: Паруснікова Ю.Б., Білецької Л.М.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 року у справі № 904/6282/17 скасовано, первісний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "ВКФ "Електронтехсервіс ЛТД" на користь ПАТ "Укртранснафта" 33787,12 грн пені, 28092,28 грн штрафу та судовий збір в розмірі 1600,00 грн, у решті позову відмовлено; зустрічний позов задоволено, стягнуто з ПАТ "Укртранснафта" на користь ТОВ "ВКФ "Електронтехсервіс ЛТД" 1124,00 грн 3% річних, 5247,52 грн пені, 7600,17 грн інфляційних втрат.

У касаційні скарзі ПАТ "Укртранснафта", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм ст.ст. 47, 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 року, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника ПАТ "Укртранснафта", перевіривши згідно з ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 19.08.2016 року між сторонами був укладений договір поставки № 23-02/48-16 та специфікація до нього, за умовами яких постачальник (ТОВ "ВКФ "Електронтехсервіс ЛТД") зобов'язаний був поставити товар протягом 30 календарних днів з дня отримання постачальником заявки покупця (ПАТ "Укртранснафта"), а покупець - оплатити товар впродовж 10 банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.

У п. 6.1 договору сторони визначили, що при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, визначеної у заявці покупця за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання. Якщо прострочення виконання зобов'язання перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості недопоставленого товару, а у п. 6.4 - що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань покупцем, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

02.09.2016 року ТОВ "ВКФ "Електронтехсервіс ЛТД" отримало заявку ПАТ "Укртранснафта" про готовність отримання товару.

На виконання договору постачальник поставив товар на суму 701142,12 грн, який покупець оплатив в повному обсязі, що підтверджується актами приймання-передачі товару та платіжними дорученнями:

- акт № 1 від 26.10.2016 року на суму 278253,00 грн, оплачено 09.11.2016 року;

- акт № 2 від 10.11.2016 року на суму 62862,00 грн, оплачено 22.11.2016 року;

- акт № 3 від 29.12.2016 року на суму 360027,12 грн, оплачено 21.02.2016 року.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що постачальник прострочив поставку товару більше, ніж на 30 днів, тому покупець відповідно до ст. 549 ЦК України, п. 6.1. договору обґрунтовано нарахував пеню у розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення (43787,12 грн), а за прострочення понад тридцять днів додатково нарахований штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (28093,28 грн). Водночас, суд, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, та беручи до уваги виконання сторонами умов договору, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій з наявними наслідками порушення зобов'язання, дійшов висновку, що розмір неустойки може бути зменшений до 33787,12 грн.

З такими висновками суду першої інстанції погодився і суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові мають бути зазначені, зокрема: у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції, висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 року цим вимогам не відповідає, оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції повністю, в тому числі і в частині вирішення первісного позову, але, при цьому, не вказав доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції в цій частині. Як вбачається із змісту мотивувальної частини постанови, фактично суд апеляційної інстанції повністю погодився з висновками суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову та прийняв таке ж саме рішення. Отже, рішення місцевого господарського суду в частині розгляду первісного позову було скасовано за відсутності підстав, визначених у ст. 104 ГПК України.

Щодо зустрічного позову суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, виходив з того, що покупець не прострочив оплату поставленого товару згідно з актом № 3 від 29.12.2016 року на суму 360027,12 грн, оскільки відповідно до п.4.1 договору така оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури, який було отримано покупцем 09.02.2017 року та оплачено 21.02.2017 року, тобто, протягом 10 банківських днів з дня отримання рахунку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, тому його відсутність не звільняє покупця від обов'язку оплатити поставлений йому товар протягом 10 банківських днів з дня отримання. Суд апеляційної інстанції, перевіривши здійснений позивачем за зустрічним позовом з 14.01.2017 року по 21.02.2017 року розрахунок пені, 3 % та інфляційних, визнав його обґрунтованим та правильним.

Беручи до уваги те, що чинним законодавством не передбачена обов'язкова наявність рахунку - фактури, і згідно з усталеної практики - це документ, в якому зазначено суму належного за товар платежу та платіжні реквізити, а обставинами цієї справи підтверджується, що такі відомості були відомі покупцю згідно з видаткової накладної № пк-003164 від 29.12.2016 року, а також зважуючи на те, що у цій накладній чітко зазначено, що підставою для поставки є "рахунок-фактури №пк-0002051 від 29.12.2016 року", що опосередковано свідчить про отримання покупцем рахунку в цей же день, Вищий господарський суд України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції за обставин цієї справи, строк оплати поставленого товару має обраховуватися з дня отримання товару і становить 10 банківських днів з дня підписання сторонами акту.

Водночас, суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції помилково не брав до уваги, що позивачем неправильно визначений період часу, протягом якого мало місце прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Отже, кредитор вправі вимагати сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, а також пені з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане. При цьому, день фактичної оплати товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення штрафних санкцій, оскільки в такому випадку боржник вважається таким, що виконав зобов'язання (ст. 599 ЦК України).

У той же час, із наданого розрахунку, який визнаний судом правильним та обґрунтованим, вбачається, що суму заявлених до стягнення грошових коштів, було обчислено ТОВ "ВКФ "Електронтехсервіс ЛТД" з 14.01.2017 року (хоча, 10 банківський день строку щодо оплати товару, поставленого 29.12.2016 року, закінчується 16.01.2017 року), а також з урахуванням 21.02.2017 року, тобто, дня, в який відбулася оплата товару, що суперечить вищевказаним нормам чинного законодавства.

За розрахунком суду касаційної інстанції інфляційне збільшення суми боргу за період прострочення з 17.01.2017 року по 20.02.2017 року включно (35 днів) становить 3600,27 грн; 3 % - 1035,69 грн; пені - 9666,48 грн (розмір, визначений, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ).

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України, діючи в межах повноважень, наданих йому п. 5 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України, дійшов висновку про необхідність зміни постанови суду в частині вирішення первісного позову, а також в частині визначення розміру інфляційного збільшення суми боргу та 3 %, що підлягає стягненню на користь позивача за зустрічним позовом. Розмір суми пені суд касаційної інстанції не змінює, зважаючи на те, що позивачем заявлена до стягнення пеня у меншому розмірі (5247,52 грн), що є правом останнього, а відповідно до ст. 83 ГПК України суд не має право виходити за межі позовних вимог.

Судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, п. 5 ч. 1 ст. 1119,ст.ст. 11110 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 року у справі № 904/6282/17 змінити, виклавши резолютивну частину постанови у такій редакції:

"Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 року у справі № 904/6282/17 скасувати в частині вирішення зустрічного позову та прийняти у цій частині нове рішення.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, код 31570412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" (52201, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Гагаріна, буд. 22, код 04947995) 1035,69 грн 3% річних, 5247,52 грн пені, 3600,27 грн інфляційних втрат, 1131,83 грн судового збору за подання зустрічного позову.

У стягненні з Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" 88,31 грн 3% річних, 4000,00 грн інфляційних втрат відмовити.

У частині вирішення первісного позову рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 року у справі № 904/6282/17 залишити без змін".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, код 31570412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" (52201, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Гагаріна, буд. 22, код 04947995) 1245,01 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" (52201, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Гагаріна, буд. 22, код 04947995) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, код 31570412) 561,81 грн судового збору за подання касаційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.

Суддя Грек Б.М.

Суддя Ємельянов А.С.