ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.10 Справа № 8/379/09

Суддя Попова І.А. (звільнений)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м.Київ, вул. Зоологічна, 5)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Новий вік" (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 37-А, кв. 2)

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс-сервіс" (69032, м. Запоріжжя, вул. Дяківська, 3)

про стягнення з відповідачів солідарно 217386 грн. 40 коп. заборгованості за кредитним договором № 10-07/юр від 09.07.2007 р.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Новий вік" (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 37-А, кв. 2)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м.Київ, вул. Зоологічна, 5)

про визнання частково недійсним п. 2.10 Кредитного договору № 10-07/юр від 09.07.2007 р., недійсними додаткових угод №1 від 12.06.2008 р., №2 від 01.07.2008 р., №3 від 14.11.2008 р., зобов'язання відповідача здійснити перерахунок сплачених позивачем процентів за користування кредитом за Кредитним договором № 10-07/юр від 09.07.2007р.

Суддя Попова І.А.

Представники сторін:

Від ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" - Козинець О.В., дов. від 13.05.2009 р.

Від ТОВ "НВФ "Новий вік" -Похваленко О.В., дов. від 07.12.2009 р.

Від ТОВ "Агроплюс-сервіс" - Похваленко О.В., дов. від 15.12.2009 р.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідачів солідарно 217386 грн. 40 коп. заборгованості за кредитним договором № 10-07/юр від 09.07.2007 р. та зустрічні позовні вимоги про визнання частково недійсним п. 2.10 Кредитного договору № 10-07/юр від 09.07.2007 р., недійсними додаткових угод №1 від 12.06.2008 р., №2 від 01.07.2008 р., №3 від 14.11.2008 р., зобов'язання відповідача здійснити перерахунок сплачених позивачем процентів за користування кредитом за Кредитним договором № 10-07/юр від 09.07.2007р.

Розгляд справи відкладався до 18.01.2010 р., 17.02.2010 р., в судому засіданні оголошувалися перерви до 17.03.2010 р., 20.05.2010 р. Строк вирішення спору продовжено відповідно до ст.. 69 ГПК України за клопотанням сторін. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 20.05.2010 р.

В судовому засіданні 20.05.2010 р. позивачем за первісним позовом заявлено клопотання про зменшення розміру позовних вимог. У відповідності до ст.. 22 ГПК України клопотання задоволено судом.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідачів солідарно 145456 грн. 21 коп. заборгованості за кредитним договором № 10-07/юр від 09.07.2007 р. та зустрічні позовні вимоги про визнання частково недійсним п. 2.10 Кредитного договору № 10-07/юр від 09.07.2007 р., недійсними додаткових угод №1 від 12.06.2008 р., №2 від 01.07.2008 р., №3 від 14.11.2008 р., зобов'язання відповідача здійснити перерахунок сплачених позивачем процентів за користування кредитом за Кредитним договором № 10-07/юр від 09.07.2007р.

Позивач за первісним позовом -ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" - підтримує вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 09.07.2007 р. ВАТ "ВіЕйБі Банк" в особі Запорізької філії та Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ "Новий вік" укладено кредитний договір №10-07/юр. Також сторонами 21.02.2008р. укладено додаткову угоду до кредитного договору, на підставі якого позичальнику надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання грошові кошти в сумі 261200 грн. Згідно умов кредитного договору процентна ставка за користування кредитними коштами становила 17,5% відсотків річних. Відповідно до умов кредитного договору та згідно до додаткового договору № 3 від 14.11.2008 р. до кредитного договору № 10-07/юр змінено процентну ставку до 26,5% річних з 14.11.2008 р. Термін остаточного повернення кредитних коштів встановлено 06 липня 2012 р. Крім того, 09.07.2007 р. банком та ТОВ "Агроплюс-Сервіс" укладено договір поруки, за умовами якого в забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором відповідач-2 зобов'язався відповідати за виконання відповідачем -1 його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі за кредитним договором № 10-07/юр та додаткових договорів до нього. Позичальником не виконуються зобов'язання щодо своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків. Заборгованість позичальника перед банком становить 145456 грн. 21 коп., у тому числі 121894 грн. 40 коп. заборгованості за кредитом, 1415 грн. 98 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 11182 грн. 36 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 5702 грн. 10 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 3663 грн. 85 коп. втрат від інфляції грошових коштів за несвоєчасне погашення кредиту, 1597 грн. 52 коп. втрат від інфляції грошових коштів за несвоєчасну сплату відсотків. Позивач просить на підставі ст.ст. 526,543,554,625,1050,1054 ЦК України, ст. 175 ГК України стягнути вказану суму заборгованості з відповідачів солідарно.

Відповідач -1 за первісним позовом - ТОВ "НВФ "Новий вік" заявлені позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов вказує, що до заявленої до стягнення суми заборгованості за кредитним договором позивачем безпідставно включено суму кредиту, строк погашення якої ще не настав. Товариство "НВФ "Новий вік" вказує, що підвищення процентних ставок було незаконним та Банк скористався невигідним становищем, нарахування та оплата процентів має здійснюватися за ставкою 17,5% згідно п. 1.1.3 кредитного договору. В частині нарахування штрафних санкцій вважає, що вони повинні бути перераховані банком з урахуванням положень, визначених ст.232 ГК України, у зв'язку з цим надав контррозрахунок. Зазначив, що настання фінансової кризи в 2008р. суттєво вплинуло на здійснення підприємницької діяльності, унеможливило належне виконання обов'язків по кредитному договору.

Відповідач-2 за первісним позовом - ТОВ "Агроплюс-Сервіс" - позов не визнав з наступних підстав. Відповідно до договору поруки поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за повернення кредиту в сумі 261200 грн. В забезпечення саме даного кредитного договору укладений договір поруки. Умовами договору поруки не передбачено відповідальності поручителя за будь-якими додатковими угодами до кредитного договору. Збільшення розміру процентів призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Товариство "Агроплюс-Сервіс" при укладанні договору поруки виходило з певних умов кредитного договору та розраховувало на свої прибутки та видатки. Зміна процентів спричинила наступне підвищення розміру відповідальності поручителя. З аналізу норм статті 559 ЦК України вбачається, що у разі непогодження з поручителем зміни умов основного зобов'язання, порука припиняється у повному обсязі, оскільки законодавець не передбачив збереження відповідальності поручителя лише в частині зобов'язання, яке могло вважатися погодженим. З поручителем не було погоджено жодної зміни до умов кредитного договору. Додаткові угоди підписані Банком та ТОВ "Новий вік" без участі поручителя. Про зміну умов кредитного договору поручитель не був повідомлений. Пункт 3.4 договору поруки, яким передбачено погодження при внесенні змін у кредитний договір, в тому числі, якщо такі зміни збільшують обсяг відповідальності поручителя або новації зобов'язання, як що не є підставою для припинення поруки є нікчемним в силу закону. У зв'язку з закінченням терміну дії договору поруки та враховуючи, що між ТОВ "Агроплюс-Сервіс" та ВАТ "ВіЕйБі Банк" не було укладено будь-якого іншого договору поруки, відповідач-2 вважає, що не може бути майновим поручителем по кредитуванню ТОВ "НВФ "Новий вік" та не може нести солідарну відповідальність.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ "Новий вік" звернулося з зустрічним позовом до ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" з вимогами про визнання частково недійсним п. 2.10 Кредитного договору № 10-07/юр від 09.07.2007 р., недійсними додаткових угод №1 від 12.06.2008 р., №2 від 01.07.2008 р., №3 від 14.11.2008 р., зобов'язання відповідача здійснити перерахунок сплачених позивачем процентів за користування кредитом за Кредитним договором № 10-07/юр від 09.07.2007р.

Зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом, про що винесено ухвалу від 18.01.2010 р. Позивач за зустрічним позовом підтримує вимоги з підстав, викладених у зустрічному позові. В обґрунтування вимог вказує, що додаткові угоди № 1 від 12.06.2008 р., № 2 від 01.07.2008 р., № 3 від 14.11.2008 р. є недійсними в силу ст.. 233 ЦК України, оскільки укладені під впливом тяжкої обставини, а пункт 2.10 кредитного договору є недійсним, як такий, що не відповідає вимогам діючого законодавства. Пункт 2.10 кредитного договору в частині права Банку змінювати розмір процентів за користування кредитом суперечить вимогам ст.. 651, 1056-1 ЦК України, ст.. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" і є недійсним з моменту укладення кредитного договору. Щодо підписаних додаткових угод № 1,2,3 до кредитного договору, згідно яких внесено зміни до пункту 1.1.3 кредитного договору в частині зміни процентної ставки за користування кредитом, позивач за зустрічним позовом вважає, що такі додаткові угоди вчинено ТОВ "Новий вік" під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, тому останні мають бути визнані судом недійсними. Товариство "НВФ "Новий вік" вказує, що підприємство вимушено було погодитися на підвищення процентних ставок за кредитом з 17,5% до 26,5 %, оскільки за умовами кредитного договору у разі незгоди підприємство має повернути весь кредит, із сплатою можливих штрафних санкцій. Таких коштів підприємство не має, а продати техніку означає закрити підприємство чи об'явити банкрутство. Просить визнати недійсним п. 2.10 Кредитного договору № 10-07/юр від 09.07.2007 р. в частині права Банку змінювати розмір процентів за користування кредитом в односторонньому порядку, визнати недійсними додаткові угоди №1 від 12.06.2008 р., №2 від 01.07.2008 р., №3 від 14.11.2008 р., зобов'язати Банк здійснити перерахунок сплачених позивачем процентів за користування кредитом за Кредитним договором № 10-07/юр від 09.07.2007р.

Відповідач за зустрічним позовом -ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" -зустрічні позовні вимоги вважає безпідставними, у відзиві на позов вказує, що ТОВ "НВФ "Новий вік" своїм підписом на кредитному договорі засвідчив свою згоду з усіма умовами кредитного договору. Факт одержання від Банку кредиту позивачем не заперечується. Проте, товариством НВФ "Новий вік" тривалий час не виконуються зобов'язання перед відповідачем, що безпосередньо порушує умови договору, звичаї ділового обороту та вимоги чинного законодавства України.

Заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 09.07.2007р. ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Науково-виробнича фірма "Новий вік" укладено кредитний договір №10-07/юр, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 261200 грн. на строк до 06 липня 2012 р. зі сплатою 17,5 процентів річних.

На забезпечення виконання умов кредитного договору № 10-07/юр від 09.07.2007 р. ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "Агроплюс-Сервіс" 09.07.2007 р. укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником ТОВ "НВФ "Новий вік" зобов'язань у повному обсязі, що виникли з кредитного договору 10-07/юр від 20.07.2007 р. та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, згідно з яким боржнику надано кредит в сумі 261200 грн. на придбання зерновозу МАЗ-551608-236 та причепу МАЗ-856102-010 із сплатою процентів за ставкою 17,5% річних, терміном повернення 06 липня 2012 р.

У подальшому до кредитного договору були внесені зміни щодо розміру процентної ставки за користування кредитом. Зокрема, додатковим договором № 1 від 12.06.2008 р. процентна ставка встановлена в розмірі 19,5%, додатковим договором № 2 від 01.07.2008 р. - в розмірі 21,5%, додатковим договором № 3 від 14.11.2008 р. -в розмірі 26,5%.

Банк на виконання умов Договору перерахував на рахунок товариства "НВФ "Новий вік" 261200 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 72338 від 09.07.2007 р.

Згідно вивчених матеріалів товариство "НВФ "Новий вік" взяті на себе зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі у встановлені терміни та в узгоджених розмірах не виконав, кредитні кошти своєчасно не повертав.

Пунктом 2.11 договору узгоджено, що кредитодавець має право призупинити надання кредиту та вимагати дострокового погашення заборгованості за цим договором у повному обсязі у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання умов цього договору та/або невиконання/неналежного виконання умов договору застави/поруки/іпотеки особою, яка надала забезпечення, припинення дії або визнання недійсними договорів застави/поруки/іпотеки, що укладені в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до закону чи договору. Згідно ст.. 1054 ЦК України позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти у розмірі та на умовах встановлених договором.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, за змістом ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач скористався наданим йому правом вимагати дострокового повернення кредитних коштів у зв'язку невиконанням умов договору кредитоотримувачем. На час завершення розгляду справи неповернуто кредитних коштів у розмірі 117541 грн. 11 коп., які підлягають стягненню.

Доводи відповідача-1 щодо відсутності на даний час підстав для дострокового повернення кредиту суд знаходить безпідставними.

Відповідно до п.4.3 договору у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної п. 1.1.3 договору від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання.

Таким чином, згідно розрахунку позивача, який підтверджено наявними у справі доказами, заборгованість за кредитним договором №10-07/юр від 09.07.2007 р. складається з основного боргу в сумі 117541 грн. 11 коп., 11182 грн. 36 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 7502 грн. 10 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків.

Відповідач-1 заперечує проти розміру заявленої до стягнення пені. Зазначає, що з урахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розрахунок суми пені повинен бути обмежений подвійною ставкою НБУ і складати 4326 грн. 33 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 2167 грн. 33 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом. Такі доводи товариства "НВФ "Новий вік" суд вважає безпідставними, виходячи з наступного: згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить нормам чинного законодавства. Сторонами безпосередньо в договорі, а саме пунктом 4.3, обумовлено, що пеня за договором сплачується в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної п. 1.1.3 кредитного договору. Договір, на підставі якого виникли спірні правовідносини, та зокрема п. 4.3., у встановленому законодавством порядку недійсними не визнані, а відтак його положення є обов'язковими для виконання обома сторонами.

Суд вважає за необхідне в частині стягнення з відповідача 4353 грн. 30 коп. основного боргу та 1415 грн. 98 коп. процентів за користування кредитом провадження у справі припинити внаслідок врегулювання спору в добровільному порядку.

З огляду на встановлене суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог до товариства "НВФ "Новий вік" про стягнення 117541 грн. 11 коп. заборгованості за кредитом, 11182 грн. 36 коп. пені за неповернення кредитних коштів, 5702 грн. 10 коп. пені за несплату відсотків.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, оскільки встановлено, що відповідач-1 допустив порушення умов договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів, вимоги про стягнення 3663 грн. 85 коп. втрат від інфляції грошових коштів за несвоєчасне повернення кредитних коштів та 1597 грн. 52 коп. втрат від інфляції грошових коштів за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, нарахованих за період з квітня 2009 р. по квітень 2010 р., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення вказаної суми солідарно з відповідачем -2 за первісним позовом товариством "Агроплюс-Сервіс" на підставі договору поруки від 09.07.2007 р.

Приписами ст.559 ЦК України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Із змісту норм законодавства та правовідносин поруки слідує, що порука - це вид забезпечення виконання зобов'язань. Для дієвості та належного функціонування відносин поруки важливе значення має особа боржника (зокрема, його платіжоспроможність, добросовісність). Із змісту договору поруки від 09.07.2007, укладеного сторонами, вбачається, що на підставі даного договору виникли зобов'язання між кредитором і поручителем (відповідачем-2). При укладенні договору поруки поручитель ознайомився з умовами договору про надання кредитної лінії, про що зазначено в договорі поруки, і погодився бути поручителем на умовах, які були визначені в договорі станом на дату укладення договору поруки, тобто 09.07.2007 р. Із змісту законодавства та договору поруки слідує, що у разі зміни умов договору, на підставі якого виникли певні зобов'язання (у даному випадку -кредитний договір), поручитель несе відповідальність у випадку, якщо він згодний продовжити договір поруки на нових умовах. У іншому випадку порука припиняється. Таким чином, якщо кредитор не отримав згоди поручителя на продовження договору поруки на нових умовах, пов'язаних із збільшенням відповідальності поручителя, зазначені обставини припиняють дію договору поруки. Фактично зміни до кредитного договору, тобто основного зобов'язання, можливо визнати такими, що тягнуть несприятливі наслідки для поручителя, оскільки в односторонньому порядку збільшений обсяг зобов'язань, а значить і обсяг відповідальності.

Додатковими договорами №1, №2, №3 до кредитного договору від 09.07.2007 р. змінено умови кредитування із збільшенням розміру плати за користування кредитними коштами, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя. Доказів узгодження з відповідачем-2 (поручителем) зміни умов кредитного договору Банк суду не надав. Доводи банка з посиланням на п. 3.4 договору поруки від 09.07.2007 р., яким встановлено, що поручитель погоджується з тим, що при внесенні будь-яких змін у договір у тому числі , якщо такі зміни збільшують обсяг відповідальності поручителя або відбулася новація зобов'язання, такі зміни розповсюджуються на цей договір на збереження відповідальності поручителя в попередньому обсязі є безпідставними. По-перше, приписи ст. 559 ЦК України є імперативними та не можуть змінюватися за угодою сторін. По-друге, абзац 1 та абзац 2 п. 2.1 договору поруки є суперечними. По-третє, збільшення розміру відповідальності позичальника за невиконання умов договору кредиту та залишення у попередньому обсязі відповідальності поручителя унеможливлює солідарну відповідальність таких осіб.

Саме тому, що без відома поручителя збільшений ліміт кредитування, і на підставі додаткової угоди до кредитного договору збільшено як плату за користування кредитом, так і строк користування кредитом, порука відповідача-2 припинилась.

На підставі викладеного, суд вважає встановленим факт зміни забезпеченого порукою зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшений обсяг його відповідальності, тому позовні вимоги до відповідача-2 задоволенню не підлягають.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги ТОВ "НВФ "Новий вік" про визнання частково недійсним кредитного договору № 10-07/юр від 09.07.2007 р. суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню внаслідок наступного:

Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спір про визнання угоди або її частини недійсною, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди (її частини) недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст.. 203 ЦК України.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст.. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 2.10 кредитного договору № 10-07/юр сторонами узгоджено, що у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними органами України законів або підзаконних нормативних актів, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішеннями правління або Комітету управління активами та пасивами кредитодавця, останній має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за користування кредитом.

Сторонами по справі вносилися зміни до кредитного договору № 10-07/юр щодо розміру процентних ставок, а саме додатковим договором № 1 від 12.06.2008 р. процентна ставка встановлена в розмірі 19,5%, додатковим договором № 2 від 01.07.2008 р. - в розмірі 21,5%, додатковим договором № 3 від 14.11.2008 р. -в розмірі 26,5%.

Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує зустрічні позовні вимоги з посиланням на ст. 1056-1 ЦК України, у відповідності до якої розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Вказана стаття доповнена в Цивільний кодекс України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", який набрав чинності 09.01.2009р.

Таким чином, оскільки оспорюваний договір та зміни до нього укладені сторонами раніше (12.06.2008 р., 01.07.2008 р., 14.11.2008) змін, внесених в законодавство, кредитний договір № 10-07/юр від 09.07.2007 р. з урахуванням змін, внесених додатковими договорами №№ 1, 2, 3 укладений сторонами по справі згідно до приписів законодавства, що було чинним на момент їх укладення, тому суд не вбачає, порушення будь-яких прав товариства "НВФ "Новий вік" внаслідок їх укладення.

Доводи позивача за зустрічним позовом, що додаткові угоди до кредитного договору вчинено останнім під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася, суд вважає хибними та зазначає, що фінансова криза в державі не є тяжкими обставинами, в розумінні ст. 233 ЦК України.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. На момент укладення кредитного договору та внесення до нього змін товариство "НВФ "Новий вік" було згодне з тим обсягом прав та обов'язків, які узгоджувалися сторонами в кредитному договорі, що підтверджується підписанням договору.

В разі незгоди та/або непогодження будь-яких умов кредитного договору, позивач за зустрічним позовом мав право не укладати кредитний договір, а в разі його укладання - відмовитись від прийняття кредитних коштів відповідача та заявити про свій намір припинити дію кредитного договору.

Таким чином, судом не встановлено підстав для визнання п. 2.10 кредитного договору № 10-07/юр від 09.07.2007 р. та додаткових угод № 1, № 2 та № 3 недійсними.

В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовляється.

Згідно з ст.49 ПК України судові витрати покладаються на товариство "НВФ "Новий вік"

На підставі викладеного, ст.207, 559, 610, 625, 1054, 1056-1 ЦК України, керуючись ст. ст. 49, п. 1-1 ст. 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" задовольнити частково за рахунок відповача-1 ТОВ Науково-виробнича фірма "Новий вік".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Новий вік" (69001, м. Запоріжжя вул. Перемоги, б. 37-А, кв. 2, код ЄДРПОУ 34155850) на користь Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (04119 м. Київ вул. Зоологічна, 5, ЄДРПОУ 19017842) 117541 грн. 11 коп. заборгованості за кредитом, 11182 грн. 36 коп. пені за неповернення кредитних коштів, 5702 грн. 10 коп. пені за несплату відсотків, 3663 грн. 85 коп. втрат від інфляції грошових коштів за несвоєчасне повернення кредитних коштів, 1597 грн. 52 коп. втрат від інфляції грошових коштів за несвоєчасну сплату відсотків, 2409 грн. 86 коп. судових витрат. Видати наказ.

В іншій частині провадження у справі припинити.

В позові до ТОВ "Агроплюс-Сервіс" відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ТОВ "Науково-виробнича фірма "Новий вік" відмовити.

Суддя І.А. Попова

Рішення оформлено та підписано 09 червня 2010р.