РІШЕННЯ
Іменем України
16 вересня 2008 року. Справа № 2-О-98/08
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Шаповала Г.І.
при секретарі Головешко Н.В.
з участю: заявника ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту належності часток у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно, заінтересовані особи у справі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ВСТАНОВИВ:
31.07.2008 року заявник звернувся в суд з заявою, в якій зазначив наступне.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 15.10.2001 року його матері - ОСОБА_4 та батькові -ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1. Комсомолу в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, яка була отримана ними у власність в порядку приватизації житла. 02.05.2008 року мати померла, і на її майно, в тому числі і частку квартири, відкрилася спадщина. Заявник, який являється спадкоємцем першої черги за законом, звернувся в Вільногірську державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, де йому роз'яснили, що для отримання свідоцтва на спадщину необхідно визначити частки за кожним співвласником, відповідно до п. 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року. За таких підстав заявник вимушений звертатися з цією заявою до суду, так як іншим шляхом визначити частки в їхньому спільному майні неможливо. Без визначення цих часток він не може отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину, чим порушуються його права спадкоємця, який прийняв спадщину. Згідно ст. 370, 372 ЦК України вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю сторін або законом. Законом рівність часток визначена. Домовленості між співвласниками стосовно іншого розміру часток не було. На протязі всього часу з моменту приватизації квартири вони вважали, що кожний з них має рівне право на вказану квартиру. Сам факт отримання квартири в спільну сумісну власність при її приватизації мав місце тому, що на момент приватизації в 1995 році не мало значення в якій формі квартира передається у власність. За таких підстав заявник вважає, що кожному з батьків належало по 1/2 частці у вказаній квартирі.
Керуючись ст. ст. 355, 368, 370, 372 ЦК України, ч. 2 ст. 256 ЦПК України, заявник прохає встановити юридичний факт належності часток співвласників, яким визначити за батьком та матір'ю, за її життя, за кожним, право на 1/2 частку у квартирі АДРЕСА_1. Комсомолу в м. Вільногірську, Дніпропетровської області.
В судовому засіданні заявник заявлену вимогу та її обґрунтування, викладені в письмовій заяві, підтримав в повному обсязі. Додатково пояснив, що за життя матері між нею та батьком домовленостей щодо розміру часток в праві власності на квартиру не було. Спору з приводу прав власності чи розміру часток не було і немає в цей час.
Заінтересовані особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, але надали заяви, де зазначили, що в повному обсязі підтримують заяву і прохають справу розглядати за їх відсутності. З врахуванням думки заявника, який не заперечував проти проведення судового засідання за відсутності заінтересованих осіб, суд на місці ухвалив, на підставі ст. 169 ЦПК України, судове засідання проводити за відсутності заінтересованих осіб.
Суд вважає, що вимоги заявника виникли із правовідносин набуття права спільної сумісної власності на нерухоме майно - житлову квартиру - внаслідок її приватизації, та з факту невизначеності розміру часток співвласників у зазначеному праві спільної сумісної власності на житлову квартиру до настання смерті одного із них.
На підставі пояснень заявника, дослідження та оцінки в сукупності представлених в судове засідання письмових доказів, керуючись законом, суд прийшов до висновку, що заява не суперечить закону, обґрунтована, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, і тому підлягає повному задоволенню за наступних підстав.
Згідно копії свідоцтва про народження ІІ-ХЗ № 418856, виданого 30.10.1964 року міськ. ЗАГС м. Кірова, РФ, ОСОБА_1 народився 09.10.1964 року, батько - ОСОБА_2, мати - ОСОБА_4.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії 1-КИ № 218783, виданого 05.05.2008 року відділом РАЦС Вільногірського міського управління юстиції, Дніпропетровської області, ОСОБА_4 померла 02.05.2008 року у віці 68 років у м. Вільногірську, актовий запис в книзі реєстрації актів про смерть № 144 від 05.05.2008 року.
Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 15.10.2001 року, квартира АДРЕСА_2. Комсомолу в м. Вільногірську, Дніпропетровської області належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_4, право приватної спільної сумісної власності зареєстроване в БТІ ВО ЖКГ м. Вільногірська у реєстровій книзі № 7 за № 2518.
Згідно квитанцій від 31.07.2008 року заявником сплачено судовий збір у розмірі 08.50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 07.50 грн.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 345 ЦК України, фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Згідно п. 11 ч.1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі смерті власника.
Згідно ст.3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року N 2482-ХІІ, приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.
Згідно ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року N 2482-ХІІ, 1. Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. 2. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Згідно ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Суд приходить до висновків, що: квартира АДРЕСА_1. Комсомолу в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, належала ОСОБА_2, ОСОБА_4, яка померла 02.05.2008 року, за її життя, на праві приватної спільної сумісної власності з рівними частками у праві цієї спільної сумісної власності, тобто кожному з них належало по 1/2 частці; право приватної спільної сумісної власності було належним чином зареєстроване в в БТІ ВО ЖКГ м. Вільногірська у реєстровій книзі № 7 за № 2518; спору щодо права власності та розміру часток немає; відсутність правоустановчого документу, який би, відповідно до діючого законодавства, посвідчував для співвласників розмір їх часток в праві приватної спільної власності на квартиру, являється фактом, який перешкоджає заявнику оформити своє право на спадщину, що відкрилася 02.05.2008 року після смерті ОСОБА_4; усунути цей недолік можливо лише за рішенням суду.
На підставі викладеного, а також ст.ст.3, 4, 6, 11, 14 - 16, 316-319, 321, 325, 328, 345, 346, 355, 368, 372 ЦК України; Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", керуючись ст. ст. 212-215, 222, 223, 234, 235, 256-259, 294 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_5 про встановлення юридичного факту належності часток у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно - задовольнити в повному обсязі.
Установити юридичний факт належності ОСОБА_2, ОСОБА_4, яка померла 02.05.2008 року, за її життя, кожному - по 1/2 частці у їх праві приватної спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1. Комсомолу в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, що потрібно заявнику ОСОБА_1 для оформлення права на спадщину.
Судові витрати у справі в виді судового збору в суму 08.50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 07.50 грн. - всього на загальну суму 16.00 грн. покласти на заявника.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана в Вільногірський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в строк, установлений для подання заяви про апеляційне оскарження, через Вільногірський міський суд.
Копію рішення протягом п'яти днів з часу його проголошення надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення заінтересованим особам: ОСОБА_2, ОСОБА_3.