Справа № 22а-50/07                                                                                                  ряд.ст.звіт.41            

       Доповідач Улицький В.З.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

15 травня 2007 року.                                                                                              м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого                          Улицького В.З.

суддів                                      Багрія В.М., Обрізко І.М.

при секретарі                        Соколовській А.С.

з участю адвоката                 ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжгірської районної Ради Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07 березня 2007 ,-

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2006 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Міжгірської районної ради Закарпатської області про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивував тим, що він з 2001 року працював у Міжгірській районній раді на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 апарату райради. Розпорядженням голови ради від 30.10.2006 року НОМЕР_1 звільнено позивача з роботи з 30.10.2006 року згідно п.1 ст.40 КЗпП України в звязку з змінами в організації виробництва і праці. Позивач вважав звільнення незаконним, оскільки фактично змін в організації праці не було проведено, бо на базі одних підрозділів виконавчого апарату створились нові. Окрім цього, звільнення проведено без попередньої згоди профспілкового комітету, не враховано вимоги закону про переважне залишення на роботі, йому не запропоновано іншу роботу. Просив позов задоволити.

Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07 березня 2007 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_2 на попередній роботі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 апарату Міжгірської районної ради. Стягнуто з Міжгірської районної ради в користь ОСОБА_2 втрачений заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1284 грн. 22 коп.. в користь держави судові витрати у виді держмита 51 грн. Постанова суду в частині поновлення на роботі і стягнення втраченого заробітку в сумі 903 грн. підлягає негайному виконанню.

Постанову суду оскаржила Міжгірська районна рада Закарпатської області. Вважає постанову суду першої інстанції незаконною, необгрунтованою, безпідставною. Так, позивачем пропущено строк звернення до суду, судом дано неправильну оцінку доказам. Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача, пояснення представника Міжгірської районної ради на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_2 та його адвоката проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає,що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 розпорядженням голови Міжгірської районної Ради від 30.10.2006 року НОМЕР_1 звільненний з роботи з 30.10.2006 року згідно ст.40 п.1 КЗпП України в зв'язку з змінами в організації виробництва і праці. ОСОБА_2 звільнений незаконно.

Як видно з штатного розпису виконавчого апарату райради, письмових повідомлень відповідача на вимогу суду, пояснень представника відповідача, на момент звільнення позивача були 4 вакантні посади, які не пропонувались позивачу, в т.ч. й посада головного спеціаліста з питань організаційного забезпечення діяльності постійних комісій та депутатських груп і фракцій рад. Ця посада за функціональними обов'язками, виходячи із змінами посадової інструкції, положення про відділ є близькою до функціональних обов'язків, які виконував позивач на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач не запропонував цю посаду позивачу. Натомність така позиція відповідача не грунтується на фактичних обставинах справи та вимогам закону. Так, відповідач і на час розгляду справи по суті не заповнив вакантні посади відповідними працівниками, не взяв до уваги, що позивач мав достатній стаж державного службовця, відповідний ранг, не перевірив його кваліфікаційний рівень, не запропонував зайняти посаду на умовах конкурсу, тощо.

Судом першої інстанції також встановлено, що переважна більшість посадовців, які залишились працювати після реорганізації, не мають відповідної освіти професійного спрямування, головний спеціаліст з питань організаційного забезпечення та секретар-референт взагалі не мають освіти, а тільки здобувають таку, навчаючись заочно, їх стаж державної служби в кілька разів є меншим від стажу позивача.

Судом  першої інстанції вірно встановлено, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений ст.233 КЗпП України і ст.99 КАС України з поважних причин, оскільки позивач звернувся до суду у межах місяця з дня звільнення в порядку цивільного судочинства. Ухвалу про закриття провадження в справі цивільного судочинства винесено 21.12.2006 року з повідомленням позивача про право належного звернення в суд у порядку адміністративного судочинства, згідно КАС України. Натомність позивач наступного дня, а саме 22.12.2006 року подав адміністративний позов.

Тому вірно поновлено строк позивачу на звернення до суду.

За таких підстав рішення суду відповідає зібраним доказам, вимогам ст.40 п.1, ст.ст.49-2, 233 КЗпП України, доводи скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.195, 196,198,200,205,206 КАС України,колегія суддів,-

                                      У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Міжгірської районної Ради Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07 березня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця після проголошення.

Суддя-доповідач                                                      В.Улицький

                                                                                   І.Обрізко

                                                                                   В.Багрій