Справи № 22ц-2573, 2574/08 Суддя першої інстанції: Ротар М.М.
категорія 2 7 Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівійський І. В.
РІШЕННЯ
іменем України
2 грудня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного
суду Миколаївської області в складі:
головуючої Данилової О. О.,
суддів: Лівійського І.В.,
Шаманської Н. О., при секретарі судового засідання Дудник Ю.П., за участі представника відповідача ОСОБА_4, розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 вересня 2008 року та ухвалу того ж суду від 3 жовтня 2008 року
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу,
встановила:
У травні 2006 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
Позивачка зазначала, що в 2002 році вона позичила відповідачам 600 доларів США, які вони зобов'язались повернути до 1 березня 2003 року.
Посилаючись на те, що відповідачі не виконали зобов'язання, позивачка просила суд стягнути з них 5218 грн. 53 коп. боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів від суми позики та трьох процентів річних від простроченої суми.
В судовому засіданні позивачка уточнила свої вимоги та, посилаючись на те, що ОСОБА_1 в березні 2007 року повернув їй 100 доларів США, просила суд стягнути з останнього 3490 грн. 72 коп., з ОСОБА_2. 4024 грн. 17 коп. боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів від суми позики та трьох процентів річних від простроченої суми.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 вересня 2008 року, в яке внесено зміни ухвалою від 3 жовтня 2008 року, позов задоволено частково. Постановлено стягнути на користь позивачки з ОСОБА_1. 2942 грн. 32 коп., з ОСОБА_2 3427 грн. 52 коп. боргу та судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність вказаного рішення та ухвали суду просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що позивачка в 2002 році надала за договором позики відповідачам 600 доларів США. При цьому, останні зобов'язались повернути отриману ними суму до 1 березня 2003 року, однак своїх зобов'язань не виконали. В березні 2007 року ОСОБА_1 повернув позивачці 100 доларів США.
Згідно ч. 1 ст. 173 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на момент укладення спірного договору позики, якщо в зобов'язанні беруть участь кілька боржників, то кожний з боржників повинен виконати зобов'язання в рівній частці з іншими, якщо інше не випливає з закону або договору.
Відповідно до ст. 214 того ж Кодексу, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Тому, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивачки з ОСОБА_1 суми еквівалентної 200 доларів США, а зОСОБА_2. суми еквівалентної 300 доларів США з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних від простроченої суми.
Разом з тим, стягуючи з відповідачів суми передбачені за прострочення грошового зобов'язання, місцевий суд помилився в їх розрахунку.
Так, відповідно положення ч. 2 ст. 533 ЦК України 2003 року, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином борг ОСОБА_1. на момент розгляду справи в суді першої інстанції, у урахуванням сплачених ним позивачці в березні 2007 року 100 доларів США, складає 2390 грн. 25 коп. (2171 грн. 92 коп. + 218 грн. 33 коп.):
2171 грн. 92 коп. - борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення: (4, 8517 (офіційний курс долара США на 11 вересня 2008 року) х 300 доларів США х 147, 4 % (індекс інфляції з березня 2003 року по лютий 2007 року) - 505 (грошовий еквівалент 100 доларів США за офіційним курсом на березень 2007 року)) х 132, 4% (індекс інфляції з березня 2007 року по серпень 2008 року)); 218 грн. 33 коп. - три відсотки річних від простроченої суми: (4, 8517 (офіційний курс долара США на 11 вересня 2008 року) х 300 доларів США х 3% /12 місяців х 48 місяців (з березня 2003 року по лютий 2007 року) + (4, 8517 (офіційний курс долара США на 11 вересня 2008 року) х 200 доларів США х 3% / 12 місяців (з березня 2007 року по серпень 2008 року)). Борг ОСОБА_2 складає 3079 грн. 86 коп. (2839 грн. 70 коп. + 240 грн. 16 коп.): 2839 грн. 70 коп. - борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення: (4, 8517 (офіційний курс долара США на 11 вересня 2008 року) х 300 доларів США х 195, 1% (індекс інфляції з березня 2003 року по серпень 2008 року); 240 грн. 16 коп. - три відсотки річних від простроченої суми: (4, 8517 (офіційний курс долара США на 11 вересня 2008 року) х 300 доларів США х 3% / 12 місяців х 66 місяців (з березня 2003 року по серпень 2008 року)). Вимоги позивачки про стягнення з відповідачів процентів за використання грошима на підставі ст. 1048 ЦК України 2003 року задоволенню не підлягають, оскільки на момент укладення сторонами договору діяли норми глави 32 ЦК УРСР, в яких-не передбачено сплата процентів за використання грошима. Не зазначено про таке і в спірному договорі. Застосування ж до спірних правовідносин положень ЦК України 2003 року суперечить Прикінцевим та перехідним положенням цього кодексу.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не отримував гроші від позивачки, є необгрунтованими, оскільки суперечать матеріалам справи, а саме розписці, з якої вбачається, що він разом з ОСОБА_2. отримав від ОСОБА_3 вказані гроші (а.с. 7).
Також безпідставними є посилання відповідача на те, що позивачка пропустила строк позовної давності.
Згідно ст. 264 ЦК України 2003 року, з урахуванням п. 6 «Прикінцевих та перехідних положень» цього Кодексу, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 після закінчення строку для повернення боргу неодноразово протягом тривалого часу обіцяла позивачці повернути борг. Зазначене відповідачка підтвердила і в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, рішення районного суду, на підставі п. 4 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні.
Також, підлягає зміні і ухвала суду про виправлення арифметичної описки, оскільки висновки суду в ухвалі є похідними від вказаного вище рішення.
Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 вересня 2008 року та ухвалу того ж суду від 3 жовтня 2008 року змінити.
Зменшити стягнення на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 з 2942 грн. 32 коп. до 2390 грн. 25 коп., з ОСОБА_2 з 3427 грн. 52 коп. до 3079 грн. 86 коп.
Рішення суду в частині стягнення судових витрат залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України.