Справа № 22ц-2788/08 

Суддя першої інстанції: Циганок В.Г.

Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівійський І. В.

УХВАЛА

іменем України

02 грудня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої Данилової О.О.,
суддів: Лівійського І.В.,

Шаманської Н. О., при секретарі судового засідання Дудник Ю.П., розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві матеріали цивільної справи

за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

(далі - ЗАТ КБ «Приватбанк») на ухвалу судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від .5 травня 2008 року, постановлену за заявою ЗАТ КБ «Приватбанк» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту,

встановила:

В квітні 2008 року ЗАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 2541 грн. 96 коп. боргу за договором кредиту.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 5 травня 2008 року в прийнятті заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на незаконність вказаної ухвали суду, просив її скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суддя виходив із того, що заявлена вимога не ґрунтується на правочині, який вчинено у письмовій формі.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

3 положень п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України вбачається, що судовий наказ може бути
видано, якщо заявлено вимогу, яка грунтується на правочині, вчиненому у письмовій
формі.

Із заяви ЗАТ КБ «Приватбанк» та доданих документів вбачається, що між сторонами укладено договір, складовою якого є письмова заява клієнта про надання кредитного ліміту за карткою, а також умови та правила надання банківських послуг (а.с.12-15). Заявник посилається на те, що вимога про повернення кредиту та процентів за його користування грунтуються на умовах, прямо зазначених у цих документах.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для відмови у прийнятті заяви за зазначених в ухвалі підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 100 ЦПК України.

Таким чином, ухвала судді, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею матеріалів заяви до суду першої інстанції для повторного вирішення питання про її прийняття.

Посилання на необхідність надання суду нотаріально посвідченого договору кредиту не грунтується на вимогах діючого законодавства, оскільки договір споживчого кредиту не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Суддя не звернула уваги на ці обставини і всупереч вимогам ст. 96 ЦПК України, безпідставно відмовила у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

До того ж, не було враховано, що за наявності певних недоліків такого судового звернення, суддя не позбавлений права щодо застосування наслідків, передбачених п. 5 ст. 98 та ст. 121 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Ухвалу судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 5 травня 2008 року скасувати, а матеріали заяви направити до того ж суду для повторного вирішення питання про прийняття.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.