КОПІЯ
Справа № 2-2314/09
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2009 року Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - Парахіної Є.В.,
при секретарі - Салашному М.О.,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Полтавського акціонерного банку "Полтава-банк" до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В :
В березні 2009 року Полтавський АБ "Полтава-банк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що третя особа ОСОБА_2 не виконує умови кредитного договору № 463 від 28.12.2007 року, на підставі якого отримав на строк до 05.01.2028 року кредит в сумі 230000 грн. зі сплатою 12 % річних. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором відповідно до договору іпотеки б/н від 28.12.2007 року ОСОБА_1 надала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Просить позов задовольнити, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 235016 грн. 64 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу, а також стягнути судові витрати.
В ході судового розгляду справи позивач Полтавський АБ "Полтава-банк" уточнив позовні вимоги, зазначивши, що просить вернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 463 від 28.12.2007 року, яка станом на 13.05.009 року складає 246605 грн. 14 коп.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі з підстав, вказаних в позовній заяві.
Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 проти позову заперечував, посилаючись на те, що Банк не мав підстав для звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 463 від 28.12.2007 року, оскільки попередньо не виконав вимог ст. ст. 12, 35 Закону України "Про іпотеку" щодо попередження позичальника ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_1 як майнового поручителя про необхідність дострокового погашення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідач ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_4 не з'явилися до суду, не повідомивши про причини неявки, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.12.2007 року між Полтавським акціонерним банком "Полтава-банк" та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 463, відповідно до п. 1.1 якого надає Позичальнику споживчий кредит у сумі 230000 грн. 00 коп. строком на 240 місяців з 04 січня 2008 року по 04.01.2028 року зі сплатою 12 % річних на умовах, визначених договором, та 0,4 % від залишку кредитної заборгованості щомісячно винагороди в доходи Банку, згідно тарифів банку.
28.12.2007 року між ЗАТ Полтавським АБ "Полтава-банк" та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_7, відповідно до п. п. 1 якого ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 463 від 28.12.2007 року, укладеного між Банком та ОСОБА_2, надано квартиру АДРЕСА_2, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 05.08.2002 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим № 6698. Згідно п. 1 Договору, сторонами визначено, що вартість Предмет застави складає 300000 грн. 00 коп.
Відповідно до платіжного доручення № 4446 від 04.01.2008 року, Полтавським АБ "Полтава-банк" виконано умови кредитного договору № 463 від 28.12.2007 року, укладеного з ОСОБА_2, Позичальнику виплачено обумовлену суму коштів в розмірі 230000 грн. 00 коп.
Між тим, згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за договором № 463 від 28.12.2007 року, він умови договору виконував неналежним чином, в зв’язку з чим станом на 13.05.2009 року має заборгованість з в розмірі 246605 грн. 14 коп., в тому числі: заборгованість за основною сумою кредиту – 219696 грн. 00 коп., відсотки за користування кредитом – 14303 грн. 56 коп., пеня – 7745 грн. 94 коп., комісія 4859 грн. 64 коп.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено в ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Статтею 589 ЦК України, ст. 20, 33 Закону України "Про заставу" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, забезпеченого заставою. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено в розділі 3 договору іпотеки від 28.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та АБ "Полтва-банк", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз", виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким є застереження визначене в п. 3.2 цього договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись шляхом продажу Іпотекодержателем предмету іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку", також за рішенянм суду шляхом набуття Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.
За змістом положень ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя
За змістом положень ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
В ч. 2 ст. 35 вказаного закону встановлено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Проте вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання — звернути стягнення на предмет іпотеки.
Між тим, Банком не надано доказів виконання положень ст. ст. 12, 35 Закону України "Про іпотеку".
Так, 03.09.2008 року та 26.11.2008 року на адресу ОСОБА_2 як позичальника за кредитним договором № 463 від 28.12.2007 року та ОСОБА_1 як майнового поручителя позивачем АБ "Полтава-банк" направлялись вимоги про погашення простроченої заборгованості.
Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника відповідача, підтверджених виписками Банку про рух коштів по кредитному рахунку позичальника ОСОБА_2, правильність яких не заперечувалась представником АБ "Полтава-банк", вимоги Банку, викладені в листах від 03.09.2008 року та 26.11.2008 року, виконані ОСОБА_2 в повному обсязі.
Після цього й до звернення до суду з позовом АБ "Полтава-банк" вимог до ОСОБА_2 про необхідність дострокового погашення заборгованості за кредитним договором не пред"являв, про усунення порушень умов кредитного договору й намір Банку забезпечити його виконання шляхом звернення стягнення на предмет застави заставодавця ОСОБА_1 не попереджав.
При цьому, строк виконання зобов’язання за кредитним договором № 463 від 28.12.2007 року, укладеним між ПАБ "Полтава-банк" та ОСОБА_2, визначений в п. 1.1, на час надходження до суду позовної заяви не настав.
Доводи ж представника позивача в судовому засіданні про те, що підставою для дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором, а відповідно для подання АБ "Полтава-банк" до суду позову про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором стали вимоги п. 4.3.4 кредитного договору, оскільки ОСОБА_2 відмовився від прийняття умов Банку про зміну відсоткової ставки, є безпідставними.
Так, листом № 222/036 від 29.12.2008 року ПАБ "Полтава-банк" повідомив позичальника ОСОБА_2 про збільшення відсоткової (річної) ставки, останній ознайомившись з вказаним листом, зазначив про свою незгоду з ним.
Відповідно до п. 4.3.4 кредитного договору № 463 від 28.12.2007 року про збільшення процентної ставки Банк повідомляє Позичальника шляхом направлення листа з повідомленням про вручення за 20 календарних днів до вступу в дію зміненої процентної ставки. Протягом вказаного строку Позичальник має право подати Банку письмове заперечення щодо нового розміру процентної ставки. При наявності таких заперечень, строк виконання Позичальником своїх зобов’язань по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування ним вважається таким, що настав, на день звернення Позичальника до Банку із зазначеним вище запереченням. Факт звернення Позичальника до Банку підтверджується поставленням вхідного штампу Банку із зазначенням номеру та дати реєстрації звернення Позичальника. У випадку невиконання Позичальником своїх зобов’язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків за користування ним, в строки, змінені за згодою Сторін, Банк має право вимагати виконання таких зобов’язань в порядку, передбаченому п. 4.3.1 Договору.
В п. 4.3.1 кредитного договору № 463 від 28.12.2007 року встановлено, що у разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту або прострочення сплати відсотків, комісій по ньому, Банк має право стягувати пеню згідно умов п.п. 5.2, 5.3 цього Договору, або достроково стягнути заборгованість за кредитом, письмово попередивши про це Позичальника за 10 днів.
Між тим, позивачем не надано доказів існування обставин, зазначених в п. 4.3.4 кредитного договору, й наявності звернення Позичальника ОСОБА_2 до Банку про незгоду зі зміною процентної ставки, з вхідним штампом Банку із зазначенням номеру та дати реєстрації звернення.
Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви АБ "Полтава-банк", обґрунтовуючи необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, позивач посилається саме на невиконання ОСОБА_2 як позичальником та відповідачем ОСОБА_1 як майновим поручителем умов кредитного договору – незабезпечення своєчасного й повного погашення заборгованості згідно графіку, процентів та інших платежів, передбачених договором, а не на положення п. 4.3.4 кредитного договору.
При цьому, зі місту кредитного договору вбачається, що стягнення заборгованості у відповідності з вимогами п. 4.3.4 в будь-якому випадку не звільняє Банк від обов’язку виконати положення п. 4.3.1 щодо направлення відповідного письмового попередження про це позичальника.
Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, відповідач ОСОБА_1 не була повідомлена Банком про порушення умов договору позичальником ОСОБА_2, існування заборгованості та наявність підстав для її дострокового стягнення.
Таким чином, перед поданням до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором Банк не вимагав від боржника ОСОБА_9 та заставодавця ОСОБА_1 усунення порушень обов’язків за кредитним договором № 463 від 28.12.2007 року, не пред’являв вимог про дострокове виконання основного зобов'язання до ОСОБА_2 як позичальника й не повідомляв про намір звернути стягнення на предмет застави ОСОБА_1 як майнового поручителя, що є обмеженням права останньої вжити необхідних й залежних від нех заходів до виконання договору в позасудовому порядку.
Факт направлення Банком вимоги-повідомлення про достркоове повернення кредиту з попередженням про майбутнє звернення стягнення на предмет застави на адресу позичальника ОСОБА_2 та майнового поручителя ОСОБА_1 04.09.2009 року, тобто в ході розгляду судової справи, після ознайомлення представника АБ "Полтава-банк" з запереченнями проти позову представника відповідача, не може бути взято до уваги судом, оскільки жодним чином не відновлює прав відповідача ОСОБА_1 на вирішення спору в добровільному порядку, не забезпечує виконання Банком положень п. 4.3.1 кредитного договору та Закону України "Про іпотеку".
Враховуючи викладене, незважаючи на те, що в ході судового розгляду справи достовірно встановлено факт невиконання позичальником ОСОБА_2 умов кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 13.05.2009 року має заборгованість з в розмірі 246605 грн. 14 коп., беручи до уваги той факт, що при зверненні до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором АБ "Полтава-банк" не виконано вимоги Закону України "Про іпотеку" та положення п. 4.3.1 кредитного договору № 463 від 28.12.2007 року, не дотримано процедуру дострокового стягнення заборгованості по кредиту й звернення стягнення на предмет іпотеки за вказаних умов, а відтак не надано доказів того, що відповідач (яка не стороною кредитного договору) будь-яким чином причетна зі свого боку до невиконання умов кредитного договору, чи була обізнана про ці обставини, суд вважає позовні вимоги Банку такими, що заявлені передчасно, в зв’язку з чим не знаходить підстав для їх задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 130, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 530, 589-591, 625, 1050-1054 ЦК України, ст. ст. 12, 33-41 Закону України "Про іпотеку" від 02.10.1992 року № 2654-ХІІ, суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову Полтавського акціонерного банку "Полтава-банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором – відмовити .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням протягом 20 днів після цього апеляційної скарги.
ВІРНО: Суддя Ленінського районного
суду м. Полтави Є.В. Парахіна