Справа № 2-а-3750/2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2009 року Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Зимогляд В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Мелітопольському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2009 року позивачка звернулася до суду зі вказаним вище позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та невиплаті їй у повному обсязі надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01.02.2009 року до 1.12.2009 року, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”; стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору у розмірі 3,40 грн. .
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона визнана у встановленому законом порядку дитиною війни. Відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” їй з 01.01.2006 року повинна щомісячно виплачуватись державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 року встановлено, що мінімальній розмір пенсії за віком не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Виходячи із розмірів мінімальної пенсії за віком, вона, як дитина війни, у 2009 році повинна була отримувати щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Але вона не отримала ці кошти. Тому і просить стягнути з відповідача. Крім того, позивачка просить стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Позивачка у судове засідання не з’явилася, проте надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність та що підтримує свої позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, але надав суду письмову заяву про розгляд справи у їх відсутність та вказують на те, що позовні вимоги позивачки не визнають, мотивуючи тим, що ст.7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим кодексом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1261 від 24.10.2007 року, передбачено, що Пенсійний фонд України забезпечує ефективне використання коштів, що перебувають у його управлінні. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України. Оскільки фінансування цих соціальних гарантій передбачено із коштів Державного бюджету, у Пенсійного фонду України відсутні підстави для виплат щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
З урахуванням того, що сторони просять розглядати справу за їх відсутності, вважаю можливим розглянути справу в порядку письмового провадження відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, вважаю, що позов слід задовольнити частково.
Згідно із ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є громадянкою України, яка народилася 03 лютого 1939 року, що підтверджується паспортом громадянина України серії СВ № 603484 (а.с.4) і, відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнана дитиною війни.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання виплачується підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно до ст.22 Конституції України права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на таку допомогу. Статтею 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Тому, є безпідставними посилання відповідача на те, що Законом України “Про державний бюджет” на відповідний рік встановлено інші розміри надбавки до пенсії дітям війни і вони зараз виплачуються.
Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині нарахування позивачці суми соціальної допомоги за період з 01 лютого 2009 року по 01 грудня 2009 року.
При визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги слід керуватися Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-І та виходити з розмірів мінімальної пенсії за віком.
В ст.17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05 жовтня 2000 року закріплено положення про те, що мінімальний розмір пенсії за віком включається до числа державних соціальних гарантій і не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Приймаючи до уваги вищевикладене вважаю, що при нарахуванні суми соціальної допомоги позивачці слід приймати до уваги розмір мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п.2.2 п.п.6 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах відповідач відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, нарахування позивачці соціальної державної допомоги є компетенцією управління Пенсійного фонду України.
Позивачка також просить визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі щодо нездійснення перерахунку та невиплаті їй у повному обсязі надбавки до пенсії.
Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області у період з 01 лютого 2009 року по 01 грудня 2009 року позивачці відмовлено в нарахуванні та виплаті передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що також не спростовується і відповідачем.
Таким чином, зазначені дії відповідача є протиправними та суперечать чинному законодавству, а тому права позивачки підлягають захисту.
Крім того, підлягають стягненню на користь позивачки сума судових витрат у розмірі 3,40 гривень, що відповідає положенням ст.. 94 КАС України, але не з відповідача, як того просить позивачка, а з Державного бюджету.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 94, 122, 161, 162 КАС України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Мелітопольському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни” – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Мелітопольському районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та невиплаті ОСОБА_1 надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Мелітопольському районі Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.02.2009 року по 01.12.2009 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-1У від 18 листопада 2004 року з урахуванням виплачених сум за цей період.
Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 3,40 гривень.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної заяви протягом десяти днів з дня її проголошення, а потім апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в десятиденний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею копії апеляційної скарги до апеляційного суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Суддя: В.В. Зимогляд