Справа № 2-697/2009р.                               

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 20 листопада 2009 року                                                                    м. Могилів-Подільський

 Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого, судді:       Цибульського О.Є.,

з участю секретаря:        Спічко А.В.,

позивача:        ОСОБА_1,

відповідачів:        ОСОБА_2,

представника Могилів-Подільського

виробничого підприємства «Промпродтовари»

(Вендичанський завод «Промпродтовари»):   ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Могилеві-Подільському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Могилів-Подільського виробничого підприємства «Промпродтовари» про повернення пайового внеску в розмірі 40000 грн.,  

В С Т А Н О В И В:  

 Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Могилів-Подільського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_2, Могилів-Подільського виробничого підприємства «Промпродтовари» про повернення пайового внеску в розмірі 40000 грн., в якому зазначила, що в 1994 році вона, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_5 створили Могилів-Подільське виробниче підприємство «Промпродтовари» на базі малого підприємства «Рубін». При створенні даного підприємства, до статутного фонду вона внесла 15 млн. карбованців, що підтверджується установчим договором підприємства від 10 травня 1994 року. В подальшому по приходному касовому ордеру № 35 нею було внесено в касу підприємства 26910 карбованців, що підтверджується виданою бухгалтером квитанцією до приходного касового ордеру. 9 січня 2001 року її незаконно було звільнено з роботи, а її внесок в розвиток підприємства ОСОБА_2 повернути відмовився і з того часу вона почала звертатися до правоохоронних органів із заявами про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності.

Після винесення судом постанови про скасування постанов про відмову в порушенні кримінальної справи в 2002 році, виносилося ще декілька аналогічних постанов суду. Вона  неодноразово зверталася в обласну і Генеральну прокуратуру із скаргами на бездіяльність працівників Могилів-Подільського ВДСБЕЗ, робилися деякі вказівки, але вони залишилися не виясненими. В кінці 2005 року позивачка знову звернулася до суду із скаргою на постанову в.о. начальника ВДСБЕЗ Могилів-Подільського МРВ УМВС України майора міліції ОСОБА_6 від 22.08.2005 року. Суд зробив запит про направлення матеріалів перевірки для огляду судом, але до початку 2006 року ці матеріали до суду так і не надійшли. В той час, коли в суді знаходилася її скарга на постанову від 22.08.2005 року вже була винесена постанова від 23 листопада 2005 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 На протязі 2001-2008 років вона намагається законним шляхом захистити свої права, але це виявилося неможливим, через те, що відповідальні особи міськрайвідділу та прокуратури не бажають проводити перевірки, на протязі п’яти років вона своєчасно не отримала жодного офіційного повідомлення із міліції про те, що виносяться постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, випадково дізнаючись про них із відповідей на скарги. Якщо всі попередні постанови були написані під копірку, в них не було жодних нових відомостей про перевірку, то постанова від 23 листопада 2005 року взагалі не відповідає матеріалам перевірки. Верцінський взагалі не викликав позивачку і вона не давала ніяких пояснень по справі. Постанова ґрунтується повністю на нових пояснення ОСОБА_2, про які раніше не йшло мови. Вона ніколи самовільно не здавала приміщення швейного цеху ОСОБА_7 і про неї їй нічого не відомо. В установчий фонд вона внесла частину грошей свого брата, борг перед яким існує на сьогоднішній день. В постанові слідчого вказується на те, що ОСОБА_2 дійсно згідно накладної №32 та №38 відпустив на ТОВ «Сузір’я» 6 швейних машинок, хоча раніше він взагалі заперечував будь-який факт самовільного розпорядження майном, яке належало співвласникам товариства. Не було враховано і перевірено той факт, що в 1995 році ОСОБА_2, ОСОБА_3 та позивачка створили Могилів-Подільське виробниче підприємство «Промпродтовари» на базі малого підприємства «Рубін». Грошовий вклад в статутний фонд зроблено нею у відповідності з установчим договором в розмірі 15 млн. карбованців, що становило 15% від статутного фонду. Вона пропрацювала у вказаному підприємстві до січня місяця 2001 року, за вказаний період діяльності всі прибутки від фінансово-господарської діяльності йшли на придбання автомобілів, столярних станків, розливних ліній, комп’ютера, електрокари, швейних машин. Такий порядок роботи був узгоджений між засновниками і був необхідний для розвитку підприємства. В подальшому її було звільнено з роботи, про що їй стало відомо через півроку. Далі ОСОБА_2 зірвав замки із приміщення швейного цеху і самоправно вивіз швейні машинки, спецмашинки, розкрійні машинки, промислові столи і т.д. Він самостійно оформляв фіктивні протоколи зборів, як директор перед засновниками не звітував. В загальному вона внесла в розвиток підприємства гроші в сумі еквівалентній на сьогоднішній день 40000 гривень. У відповідності до п.6.2. статуту виробничого підприємства вона має право самостійно користуватися своїм пайовим внеском та отримати по бажанню всю суму паю з урахуванням всіх девідентів. Просить суд поновити їй строк для звернення до суду, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з відповідачів на її користь понесені нею судові витрати.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просила їх задовольнити.  

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що приватне підприємство «Рубін» припинило свою діяльність 18.05.1995 року, згідно розпорядження голови Могилів-Подільської районної ради народних депутатів, а тому звернення позивачки з позовом до нього та Могилів-Подільського виробничого підприємства «Промпродтовари», яке було пізніше перейменоване в Вендичанський завод «Промпродтовари» і директором якого він є на сьогоднішній день та представляє його інтереси в судовому засіданні, як співвідповідача, не має підстав, оскільки ніякого відношення вказане підприємство не має до ПП «Рубін». Кошти були внесені позивачкою на розвиток ПП «Рубін». Ніякі кошти з вказаного підприємства в Могилів-Подільське виробниче підприємство «Промпродтовари» не переходили. Дійсно позивачка була звільнена з роботи та виключена з списку засновників Могилів-Подільського виробничого підприємства «Промпродтовари», оскільки не внесла до статутного фонду даного підприємства свою частку, хоча згідно установчого договору від 15.05.1994 року та Статуту підприємства мала внести «не менше ніж 30% від загальної вартості своєї частки в Статутному фонді підприємства. Решту коштів засновник зобов’язаний внести до кінця календарного року (тобто до 31.12.1994 року)». Просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно зі Статутом Могилів-Подільського виробничого підприємства «Промпродтовари», дане підприємство було самостійно створене 15.05.1994 року та зареєстроване 30.05.1994 року згідно розпорядження Могилів-Подільської райдержадміністрації за №105 (а.с.9-18) та установчого договору від 15.05.1994 року (а.с.5-7). З показів позивачки слідує, що підприємство створене на базі ПП «Рубін». Жодних підтверджуючих документів такого позивачка суду не надала, а в Статуті Могилів-Подільського виробничого підприємства «Промпродтовари» відсутні відповідні положення про те чи вносилися до статутного фонду кошти ПП «Рубін», що мало би бути зроблено згідно діючого на той час ЗУ «Про підприємства в Україні», який втратив чинність 01 січня 2004 року (згідно з Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року).

Встановлено, що позивачка була звільнена з роботи відповідно до наказу №2 від 09.01.2001 року (а.с.20) та виключена з списку засновників Могилів-Подільського виробничого підприємства «Промпродтовари» (Вендичанського заводу «Промпродтовари») загальними зборами акціонерів, оскільки не внесла до статутного фонду даного підприємства свою частку в розмірі 16 049 000 карбованців, хоча згідно установчого договору від 15.05.1994 року та Статуту підприємства мала внести не менше ніж 30% від загальної вартості своєї частки в Статутному фонді підприємства, а решту була зобов’язана внести до кінця календарного року (тобто до 31.12.1994 року). Вартість частки ОСОБА_1 становила 16 049 000 карбованців.

З копії розпорядженням Могилів-Подільської районної ради народних депутатів від 18.05.1995 року за №85 (а.с.55) вбачається, що в зв’язку з низькою рентабельністю виробництва, відсутністю матеріальних коштів, згідно рішення трудового колективу «Про закриття виробничого підприємства «Рубін»» та на підставі заяви директора ОСОБА_2  припинено діяльність виробничого підприємства «Рубін». Дана обставина стверджується також довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.57), з якої також вбачається, що станом на 16.11.2009 року записів про проведення реєстраційних дій стосовно ПП «Рубін» не знайдено.  

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка неоднаразово зверталась в правоохоронні органи з скаргами на неправомірні дії відповідача по справі ОСОБА_2 (а.с.21-24,58).

В судовому засіданні були оглянуті матеріали перевірки, які проводились правоохоронними органами по заявах громадянки ОСОБА_1 відносно директора Вендичанського заводу «Промпродтовари» ОСОБА_2  В результаті проведених перевірок ознак будь-якого кримінального злочинну в діях ОСОБА_2 не було встановлено, а викладені в заявах позивачки факти не знайшли свого підтвердження.  

Надана позивачкою ОСОБА_1, в якості доказу копія квитанції про внесок 26910 карбованців, свідчить про те, що дані кошти внесені в ПП «Рубін», а не в Могилів-Подільське виробниче підприємство «Промпродтовари».  

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивачки саме до ОСОБА_2 та Могилів-Подільського виробничого підприємства «Промпродтовари» про повернення пайового внеску в розмірі 40000 грн. є безпідставні та необґрунтовані, а тому не має підстав для задоволення позову.  

На підставі ЗУ «Про підприємства в Україні», ст. 23, 25, 26, 37 ЦК УРСР (1963р.), ст. 62, 63, ГК України, ст. 80, 81 ч.1, 83 ч.1, 87 ч.2 та ч.4, 89 ч.1, 91 ч.1 та ч. 4, 92 ч.1, 104 ЦК України, керуючись ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ  :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2, Могилів-Подільського виробничого підприємства «Промпродтовари»  (Вендичанський завод «Промпродтовари»)  про повернення пайового внеску в розмірі 40000 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення подається до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення.

                                     Головуючий: