У К Р А ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц- 178 від 2007 року - Головуючий суддя в 1-ій
Категорія - 5 інстанції - Клименко І.В.
Доповідач - Поплавський В.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Гайдук В.І.
суддів - Дерев'янко О.Г., Поплавського В. Ю.,
при секретарі - Сидоренко А.С,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську по цивільній справі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Нікопольського міськрайонного суду від 2 жовтня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Нікопольської міської ради, Нікопольського управління житлово-комунального господарства, 3-я особа ОСОБА_3, про визнання приватизації квартири недійсним, визнання свідоцтва право власності на житло недійсним, -
встановила:
Позивач звернувся до сулу з позовом до ОСОБА_1., проекно-промислового будівельного об'єднання „Нікопольагропромбуд" із зазначеним позовом, посилаючись на те, що в 1996р. його було засуджено та після звільнення у 1999 році він дізнався, що за рішенням суду його було визнано таким, що втратив право проживання у АДРЕСА_1. Крім того, дана квартира була приватизована відповідачкою ОСОБА_1 та її неповнолітнім сином ОСОБА_4 Постановою Президії Дніпропетровського обласного суду від 11.10.00р рішення Нікопольського міського суду від 26.11.96р. було скасовано, а потім 25.04.01р. винесено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду. Таким чином він вважає, що відповідачі порушили його права на проживання в квартирі, а також право на приватизацію ним займаного житла, тому звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 2 жовтня 2006 року позовні вимоги було задоволено. Суд визнав недійсною приватизацію АДРЕСА_1 та недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 23 березня 2000 року на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_4.В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, бо вона використала право на приватизацію спірного житла відповідно до наданого їй ордеру на квартиру.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду і заявлених позовних вимог у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволеню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу та його доньці ОСОБА_5 в порядку черговості у 1991 року була виділена АДРЕСА_2, де вони проживали до 1996 р. У зв'язку з засудженням позивача, він відбував покарання до 1999 року. Третя особа, донька позивача, якій на той момент було 13 років, стала тимчасово проживати у матері по АДРЕСА_3, але при цьому вона залишалася прописаною у квартирі до 2000 р.
2
Постановою Президії Дніпропетровського обласного суду від 11.10.00 р. рішення
Нікопольського міського сулу від 26.11.96 р , яким визнано позивача таким що втратив право користування спірним житловим приміщенням, було скасовано, а потім 25.04.01р. винесено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Оскільки, позивач та її донька не були позбавлені права на користування спірним жилим приміщенням, районний суд дійшов до правильного висновку про наявні порушення їх житлових прав при приватизації спірної квартири та видачі свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_4.Разом з тим, районний суд не звернув уваги на те, що підставою для прийняття рішення про приватизацію спірного житла та видачі свідоцтва на право власності був ордер на житлове приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 виданий ОСОБА_1 та ОСОБА_4.Таким чином, визнавши передачу житла у власність відповідачки та визнавши недійсним її свідоцтво про право власності суд залишив без уваги наявність підстав для проживання у даній квартирі відповідачки з сином відповідно до виданого їй ордеру, та не роз'яснив право позивачу на уточнення та доповнення позовних вимог.
Враховуючи, що районний суд вирішив спірні житлові правовідносини не в повному об'ємі, що може призвести до наступних спорів між тими ж сторонами відносно того ж самого предмету спору, даний недолік виправити постановлениям додаткового рішення не можливо, бо такі позовні вимоги не були предметом судового розгляду, колегія судів вважає за необхідне на підставі п.1 ч.І ст.309 ЦПК України скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд.
Керуючись ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1. задовольнити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду від 2 жовтня 2006 року скасувати і направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту постановления і може бути оскаржена до Верховного Суду України у 2-х місячний термін з моменту проголошення.