Справа № 357/6646/16-ц

2/357/940/17

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Протасова О. М. ,

при секретарі – Кривенко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «МІСЬКРЕКЛАМА» про стягнення заробітної плати, компенсації та індексації за невикористану відпустку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до суду до відповідача про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати,з урахуванням компенсації та індексації.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до наказу №52-к від 16.08.13 р. її було прийнято на посаду бухгалтера КП БМР «Міськреклама». 01.07.2014 р. відповідно до наказу №22-к її було призначено на посаду головного бухгалтера. Відповідно до наказу №15-к від 12.03.2016 р. звільнено з 14.03.2016 року з посади головного бухгалтера КП БМР «Міськреклама» за згодою сторін, дані відомості підтверджуються копією трудової книжки серії АА №785469. Однак станом на день подачі позову з нею так і не було проведено розрахунку при звільненні та не виплачено компенсацію за невикористану відпустку, у зв'язку з чим порушені права позивача і вона звернулася з даним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в судовому порядку у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути, зокрема, безстроковим, що укладається на невизначений строк (п. 1 ч. 1 ст. 23 КЗпП України).

Згідно зі ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми при укладенні трудового договору з фізичною особою є обов'язковим. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Статтею 24-1 КЗпП України передбачено, що у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою, фізична особа або за довіреністю уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Відповідно до положень п. 7 постанови №9 від 06.11.1992 р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» - фактичний допуск до роботи може бути прирівняний до укладення трудового договору тільки в тому випадку, якщо працівника допущено до роботи з відома власника або уповноваженого ним органу.

При укладенні трудового договору працівник в процесі праці повинен виконувати певну міру праці в певну частину робочого часу - норми праці. За трудовим договором оплата праці регулюється законодавством про працю - КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», угодами, умовами трудового договору. При цьому законом встановлюється структура оплати труда, мінімальна заробітна плата норми її оплати при відхиленні від звичайних умов оплати, правила індексації, терміни виплати та компенсації у разі затримки її виплати.

Судом встановлено, що 16.08.2013 року КП БМР «Міськреклама» видано наказ №52-к про прийняття ОСОБА_1 бухгалтером з окладом згідно штатного розкладу. Відповідно до наказу №22-к від 01.07.2014 р. її було призначено на посаду головного бухгалтера. Відповідно до наказу №15-к від 12.03.2016 р. звільнено з 14.03.2016 року з посади головного бухгалтера КП БМР «Міськреклама» за згодою сторін, дані відомості підтверджуються копією трудової книжки серії АА №785469.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що з ним не було проведено повного розрахунку по заробітній платі.

В зв’язку з тим, що на дату подання позовної заяви у позивача були відсутні відомості про нараховану та виплачену за останній рік заробітну плату було неможливо визначити ціну позову, в судовому засіданні представником відповідача було надано довідку про доходи з березня 2015 року по лютий 2016 року, тому представник позивача подав до суду заяву про збільшення позовних вимог в яких просив стягнути розмір невиплаченої заробітної плати за період з 01.03.2016 року по 14.03.2016 року в сумі 743,32 грн., компенсацію за невикористану відпустку за період роботи з 16.08.2013 р. по 14.03.2016 р. в розмірі 3133,62 грн., середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 35303,22 грн. (згідно розрахунків).

Відповідно до вимог ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вигляді, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до вимог ст. 95 КЗпП України Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог ст. 83 КЗпП України У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки

Відповідно до ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а при наявності спору про розмір належних сум - спір вирішується органом, який і визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку.

Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Даних про те, що відповідач фактично розрахувався з позивачем в день звільнення і по день звернення позивача до суду, по справі не вбачається.

Отже вимоги позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 40,47,116,117,233 КЗпП України, 3,10,60, 88, 212-226, 367 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_2 Юріївни до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "МІСЬКРЕКЛАМА" про стягнення заробітної плати, заборгованості по невиконаній відпустці, середнього заробітку по день фактичного розрахунку, індексації затримки виплати заробітної плати задовольнити повіністю.

Стягнути з відповідача - Комунального підприємтсва Білоцерківської міської ради "МІСЬКРЕКЛАМА" на користь ОСОБА_1 734грн. 32коп. заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку 3133 грн.62 коп.,а також середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 27 342 грн.69 коп.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_3