Справа № 22ц -203\ 2007 р. Головуючий 1 інст. - Гончар В.О.
Категорія: скарга на дії держвиконавця Доповідач: Карімова Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2007 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: Карімової Л.В.,
судців: Коровіна С.Г.,
Зазулинської Т.П.,
при секретарі Зелінській І.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 23 листопада 2006 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця , -
ВСТАНОВИЛА:
У відділі державної виконавчої служби (ДВС) у Московському районі м. Харкова на примусовому виконанні знаходиться виконавчий лист НОМЕР_1 від 11.03.04 р., виданий Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 99 035 грн.
Постановою державного виконавця від 08.09.2006 р. накладений арешт на все майно, що належить ОСОБА_1, а саме квартиру АДРЕСА_1.
02 жовтня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду у порядку ст. 383 ЦПК України зі скаргою на дії державного виконавця.
Просив визнати протиправними дії ДВС в особі державного виконавця Євлакової Л.І., що виразилися у винесенні постанови про накладення арешту на майно боржника, та зобов'язати начальника цієї служби скасувати зазначену постанову та звільнити з-під арешту вказану квартиру.
Одночасно подав клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження дій державного виконавця та просив покласти судові витрати на ДВС.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2006 року поновлений строк на оскарження дій державного виконавця та відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дії державного виконавця ДВС у Московському районі м. Харкова Євлакової Л.І протиправними та скасування постанови про накладення арешту на майно.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу районного суду та постановити нову ухвалу, якою визнати протиправними дії ДВС у Московському районі м. Харкова в особі державного виконавця Євлакової Л.І. при примусовому виконанні нею виконавчого листа НОМЕР_1 від 11.03.04 р, які виразилися у винесені постанови від 08.09.2006 р. про накладення арешту на майно боржника та зобов'язати начальника ДВС у Московському районі м. Харкова скасувати зазначену постанову та звільнити квартиру АДРЕСА_1 з-під арешту.
Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки фактично визнавши дії ДВС незаконними, суд не дав їм належної оцінки.
Вказує, що оскільки суд не визнав незаконною постанову ДВС від 07.11.2006 р. (якою внесені зміни в оскаржувану постанову ДВС від 8.09.2006 р.) так як законом не передбачено винесення таких постанов, то і не мав права брати її до уваги відповідно до ст. 59 ЦПК України як належний доказ.
Вважає також, що судом порушені вимоги частини 3 та 4 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 379 ЦПК України та ст. 371 ЦК України.
2
Вислухавши пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про відхилення скарги ОСОБА_1 на дії ДВС, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що накладенням арешту на квартиру АДРЕСА_1, права боржника ОСОБА_1, який є співвласником цієї квартири, не були порушені. А твердження ОСОБА_1 про те, що цим арештом порушуються права інших співвласників квартири не ґрунтуються на законі, оскільки останні не надавали йому прав чи довіреностей на представництво їх інтересів у суді при розгляді цієї справи.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду скарги ОСОБА_1 державним виконавцем Євлаковою Л.І. винесено постанову від 07 листопада 2006 року, якою змінена постанова від 08.09.2006 р., і державним виконавцем накладений арешт на належне ОСОБА_1 майно - 1Л частину квартири АДРЕСА_1.
Судова колегія вважає, що такі висновки суду 1-ї інстанції відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на законі.
Відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження. При цьому арешт застосовується для забезпечення майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві, або реалізації.
Накладаючи своєю постановою від 08.09.2006 р. арешт на квартиру АДРЕСА_1, державний виконавець виходив з цих положень ст. 55 ЗУ «Про виконавче провадження».
Подальші дії державного виконавця стосовно зазначеної квартири відповідали вимогам ч. 1 ст. 379 ЦПК України та ухвали Московського районного суду міста Харкова від 27.10.2006 р. про визначення 1А частки квартири боржнику ОСОБА_1 (а.с. 39), оскільки постановою від 07.11.2006 р. ДВС накладено арешт на 1А частину спірної квартири та заборонено здійснювати її відчуження, (а.с. 40),
При цьому посилання ОСОБА_1 на те, що судом 1-ї інстанції не враховані вимоги ст. 371 ЦК України, є безпідставними, оскільки зазначена норма Закону визначає права кредитора, а не ДВС на звернення стягнення на частину майна, що є у спільній сумісній власності боржника.
Посилання ОСОБА_1 на те, що районним судом не враховане порушення ДВС вимог ч.2 та ч. З ст. 62 ЗУ «Про виконавче провадження» також є безпідставним, оскільки зазначені вимоги цього Закону стосуються дій ДВС по вилученню та реалізації майна боржника.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом 1 -ї інстанції неправомірно не визнана незаконною постанова держвиконавця від 07.11.2006 р., а, навпаки, на порушення ст. 59 ЦПК України вона покладена в основу оскаржуваної ухвали, судова колегія вважає також безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, на підставі доказів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується боржником в суді апеляційної інстанції, він не заявляв вимог про скасування постанови від 07.11.2006 p., інші співвласники спірної квартири не оскаржили постанови ДВС від 08.09.2006 р. та 07.11.2006 р. про накладення арешту на квартиру і не надавали ОСОБА_1 довіреність на представництво їх інтересів при розгляді його скарги.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що є підставою для відхилення апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, ст.ст. 313-315, ст.317, ст.319 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
3
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: