УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді:                         Бєлан Н.О.

суддів:                                               Шальнєвої Т.П.,Стрижко С.І.

за участю прокурора:                    Рабінчук Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 1 грудня 2009 року, яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця  ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, непрацюючого, проживаючого в Київській області, Іванківському       районі,       с.              Олізарівка,      вул.      Будівельників,1,      раніше     не

судимого,

засуджено:

-             за ст. 289 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Постановлено  стягнути  з  ОСОБА_1  на користь ОСОБА_2 4605 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнаний винним в тому,  що  29.04.2009 року  о  03.00 год.,  будучи  в  стані  алкогольного  сп’яніння,  знаходячись  по  вул.  Севастопольська,22  в  м.  Києві, скориставшись, що за його діями ніхто не спостерігає, каменем, розбив ліве заднє  вітрове  скло  автомобіля  «Опель Кадет»  д.н.з.  НОМЕР_1, який належить гр. ОСОБА_2, та проник у вказаний автомобіль.

Після чого, ОСОБА_1 підштовхнувши автомобіль, сів до його салону  та  шляхом   пошкодження  замку  запалення  з’єднав  проводи  запалення, і, запустивши двигун автомобіля, з місця вчинення злочину на зазначеному транспорті зник.

Справа № 11-а-290/10                                                                   Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_3

Категорія: ст. 289 ч. 1 КК України                                              Доповідач: Шальнєва Т.П.

В  цей  же  день,  приблизно о 06.00 год. ОСОБА_1 залишив вказаний   автомобіль    в   одному   з   дворів    будинків    Дарницького  району  м. Києва, на якому,  в  подальшому,  05.05.2009  року,  приблизно  о  03.00  год.,

поїхав   знову   кататись,   однак  був  затриманий  працівниками  міліції   по   вул. Вереснева, 12 в м. Києві.

Своїми  незаконними  діями  ОСОБА_1  завдав  матеріальної  шкоди потерпілому ОСОБА_2 в сумі 4605 грн.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи факту вчинення  ним інкримінованого йому злочину, обґрунтованості свого засудження і правильності кваліфікації своїх дій за ст. 289 ч.1 КК України, просить вирок суду змінити внаслідок суворості призначеного покарання та призначити  йому  більш  м’яке  покарання не пов’язане з позбавленням волі. При  цьому  просить  зважити  на  його  молодий вік,  що  він  раніше  не  судимий, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про законність і обґрунтованість вироку та відсутність підстав для задоволення апеляції засудженого,  перевіривши   матеріали  справи  та  обговоривши  доводи  апеляції,  колегія  суддів  вважає,  що  вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції щодо зазначених у вироку обставин вчинення  цього  злочину  не  перевіряється,  оскільки,  як  убачається з протоколу  судового  засідання,  вони  не оспорювалися самим засудженим,  тому  докази  за  згодою  учасників   судового  розгляду   відповідно   до  вимог  ст. 299 та ст. 301-1 КПК України не досліджувались.

Кваліфікація  дій  засудженого  ОСОБА_1  за  ст.  289 ч.1 КК України є правильною.

Що стосується доводів апеляції засудженого ОСОБА_1 про суворість призначеного йому покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Обираючи ОСОБА_1 міру покарання, суд першої інстанції відповідно  до  вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним   злочину,  конкретні   обставини  справи,  дані  про  особу  засудженого,  який не працює, характеризується негативно за місцем проживання, його молодий вік, те, що раніше не судимий, завдану матеріальну шкоду не відшкодував,   обставину,   що  пом’якшує  покарання  –  щире  каяття,  обставину, що обтяжує покарання − вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, і призначив останньому покарання у мінімальних межах, передбачених   санкцією  ч.1  ст.  289  КК України, прийшовши до обґрунтованого  висновку  про  необхідність  виправлення  засудженого  в умовах  ізоляції  від  суспільства.

У зв’язку з вищенаведеним, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення   апеляції   засудженого   ОСОБА_1   та   пом’якшення   йому

покарання,  оскільки  покарання,  що  призначено  йому за своїм видом і розміром  є  справедливим  та необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок  Дарницького  районного  суду м. Києва від 1 грудня 2009 року щодо  ОСОБА_1  залишити  без  зміни, а його апеляцію - без задоволення.

Головуючий:

Судді: