Справа № 729/451/17 Головуючий у І інстанції Бойко В. І.

Провадження № 11-кп/795/946/2017

Категорія - Доповідач Баглай І. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2017 року апеляційний суд Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів Демченка О.В., Салая Г.А.

при секретарі Гой Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12.017.270.080.000.145, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 24 липня 2017 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої та проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_3, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України,

з участю прокурора Шпак М.В.,

захисника ОСОБА_3,

встановив:

Вироком місцевого суду ОСОБА_2 визнано винуватою у скоєнні інкримінованих їй кримінальних правопорушень та призначено покарання:

- за ч. 1 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- за ч. 2 ст. 185 КК України – у позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення меш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України обвинувачену звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і з покладенням обов’язків: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Прокурор в апеляційній скарзі вирок місцевого суду просить змінити у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, визнати обставиною, що пом’якшує покарання обвинуваченої добровільне відшкодування матеріальної шкоди та призначити покарання із врахуванням положень ст. 69-1 КК України:

- за ч. 1 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

- за ч. 2 ст. 185 КК України – у позбавлення волі строком на 3 роки;;

- на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення меш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- згідно ст.75 КК України звільнити обвинувачену від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку в 3 роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов’язки передбачені ч. 1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України: періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- з мотивувальної частини вироку виключити посилання на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ісмайлов проти Росії», «Бакланов проти Росії», «Фрізен проти Росії». В решті вирок суду залишити без змін.

Вказує, що місцевий суд, обґрунтовуючи можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням, добровільне відшкодування матеріальної шкоди обвинуваченою не визнав обставиною, що пом’якшує покарання відповідно до п. 2 ч.1 ст. 66 КК України. Призначене судом покарання перевищує 2/3 максимального строку, що суперечить положенням ст. 69-1 КК України. Звільняючи обвинувачену від відбування покарання суд послався на практику Європейського суду з прав людини як на джерело права, однак вказані рішення стосуються законності конфіскації майна осіб та нормативно-правового регулювання цього питання і не мають жодного відношення до застосування покарання з іспитовим строком, тому посилання на них є безпідставним.

Як установив доведеним суд І інстанції, приблизно, о 10 годині 06.03.2017 р., ОСОБА_2, з метою вчинення крадіжки, прибула до ТОВ. «АТБ-маркет» продукти 710, яке розташоване в м. Бобровиця, вул. Олега Бичка, 2, де з вітрин таємно викрала продуктів харчування на загальну суму 353 грн. 95 коп..

Приблизно, о 09 годині 09.03.2017 р., ОСОБА_2, з метою вчинення крадіжки, повторно прибула до ТОВ «АТБ-маркет» продукти 710, де з вітрин таємно викрала продуктів харчування на загальну суму 599 грн. 30 коп..

Приблизно, об 11 годині 10.03.2017 р., ОСОБА_4, з метою вчинення крадіжки, повторно прибула до ТОВ «АТБ-маркет» продукти 710, де з вітрин таємно викрала товарів на загальну суму 466 грн. 15 коп..

Приблизно, о 10 годині 17.03.2017 р., ОСОБА_2, з метою вчинення крадіжки, повторно прибула до ТОВ «АТБ-маркет» продукти 710, де з вітрин таємно викрала продуктів харчування на загальну суму 731 грн. 60 коп..

У судовому засіданні місцевого суду обвинувачена вину у інкримінованому їй злочині визнала повністю та розкаялась, погодилась на дослідження скороченого обсягу доказів у відповідності до ст. 349 КПК України.

Заслухавши доповідача, прохання прокурора та захисника задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає її обґрунтованою.

Висновок місцевого суду про доведеність вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого діяння відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, є обґрунтованим і ніким не оспорюється.

У той же час поза увагою місцевого суду залишилися ті обставини, що добровільне відшкодування матеріальної шкоди є обставиною, що пом’якшує покарання обвинуваченої і у даному випадку призначити покарання слід із врахуванням положень ст. 69-1 КК України, тобто воно не може перевищувати 2/3 максимального строку, передбаченого санкціями інкримінованих статей КК.

Також з мотивувальної частини вироку слід виключити посилання на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ісмайлов проти Росії», «Бакланов проти Росії», «Фрізен проти Росії», бо вказані рішення стосуються законності конфіскації майна осіб та нормативно-правового регулювання цього питання і не мають жодного відношення до застосування покарання з іспитовим строком, тому посилання на них є безпідставним.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити, а вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 24 липня 2017 року щодо ОСОБА_2 – змінити.

Визнати обставиною, що пом’якшує покарання ОСОБА_2 «добровільне відшкодування матеріальної шкоди».

Призначити ОСОБА_2 покарання , із врахуванням положень ст. 69-1 КК України, за ч. 1 ст. 185 КК України - 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України – 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення меш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначити остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 3 роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов’язки.

На підставі ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

З мотивувальної частини вироку виключити посилання на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ісмайлов проти Росії», «Бакланов проти Росії», «Фрізен проти Росії».

В решті цей вирок залишити без змін.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

І.П. ОСОБА_5 ОСОБА_6Салай