РІШЕННЯ                         СправаНОМЕР_1-16/07

ІМ'ЯМ    УКРАЇНИ                            Раніше справа № 2-24/ 06

25 січня 2007 року              Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого   -       судді Ритова В.І.

при секретарі   -            Бережній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", НАК "Нафтогаз України", треті особи Царичанська районна державна адміністрація та комунальне підприємство "Царичанське бюро технічної інвентаризації"" про визнання права спільної власності на квартиру в порядку набувальної давності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись з позовом до дочірньої компанії (далі ДК) "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії (далі НАК) "Нафтогаз України", Царичанської районної державної адміністрації, третя особа обласне комунальне підприємство "Царичанське бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсним розпорядження голови Царичанської райдержадміністрації, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності на жиле приміщення в порядку приватизації та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що з 1986 року вони проживають у квартирі АДРЕСА_1, яка їм була надана Газопромисловим управлінням "Полтавагазвидобування" (ГПУ) у зв"язку з перебуванням позивача ОСОБА_1 в трудових відносинах із вказаним підприємством.

7  липня 2003 року вони звернулись до ГПУ із заявою про приватизацію займаної

ними квартири, але їм у цьому було відмовлено з посиланням на те, що вказане житло

являється службовим і приватизації не підлягає.

Після скасування рішення Царичанського районного суду апеляційною інстанцією звернулися з заявою про зміну підстав позову, в якій просять визнати за ними право спільної власності на житлову квартируНОМЕР_1 з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, в порядку набувальної давності, як це передбачається ст. 344 Цивільного кодексу України, на умовах рівності часток.

На обгрунтування змінених позовних вимог вказали, що з жовтня 1986 року вони проживають у вказаній вище квартирі, що підтверджується записами в домовій книзі та в паспортах щодо реєстрації постійного місця проживання. Будинок з господарськими будівлями і спорудами був збудований і наданий їм у користування газодобувною організацією, в якій ОСОБА_1 працював, що підтверджується записами у трудовій книжці. За час проживання були зроблені значні грошові витрати на утримання цього житла. Неодноразово звертався до газодобувної організації, в якій він (ОСОБА_1) працював, за вирішенням питання про приватизацію цього житла, однак з'ясувалося, що це житло фактично є безхазяйним.

За таких обставин, коли власник жилого будинку, в якому вони проживають сім"єю, невідомий, правом щодо приватизації житла вони скористатися не можуть, а тому просять суд визнати за ними право власності на цей будинок в порядку набувальної давності. Жилою квартирою АДРЕСА_1 вони добросовісно заволоділи ще у 1986 році коли їм надали його у користування як членам сім'ї працівника газодобувної організації. Вони продовжують відкрито і безперервно володіти цим нерухомим майном вже 20 років.

В судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримали у повному обсязі і просять

визнати за ними, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, право спільної власності на житлову квартиру  НОМЕР_1 з

господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, в порядку набувальної давності, як це

передбачається ст. 344 ЦК України, на умовах рівності часток.

Представник відповідача - дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" позовні вимоги не визнав.

Представник відповідача - Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в судове засідання не з'явився, звертався до суду з заявами про розгляд справи без їх участі, в останні судові засідання не з'явився без повідомлення причин неявки, хоча належним чином повідомлявся про дні розгляду справи.

Представники третіх осіб: Цариччанської районної державної адміністрації та комунального підприємства "Царичанське бюро технічної інвентаризації" пояснили, що спор повинен бути вирішений згідно чинного законодавства, представник райдержадміністрації заперечує проти позову.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши справу, суд приходить до слідуючого висновку.

Згідно із ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі і кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Позивачі змінили позовні вимоги і просять визнати за ними право спільної власності на квартируНОМЕР_1 з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності на підставі ст.344 ЦК України, мотивуючи тим, що у вказаній квартирі вони проживають з 1986 року, до цього часу володіють цим нерухомим майном уже 20 років.

Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Права і обов'язки позивачів та відповідачів виникли до набрання чинності цього Кодексу і продовжують існувати після набрання чинності, а тому суд застосовує норми Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до п.8 вказаних положень правила ст.344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, а тому і цей припис свідчить про те, що слід застосовувати норми саме вказаного Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спор по суті, суд приходить до слідуючого.

У заяві про зміну підстав позову позивачі вказують, що спірна квартира є безхазяйною і за обставин, коли власник жилого будинку невідомий, вони не можуть скористатися правом щодо приватизації житла, а тому вважають, що за ними слід визнати право власності на квартиру в порядку набувальної давності.

В той же час у заяві вони вказують, що будинок, у якому знаходиться спірна квартира, був збудований і наданий їм в користування газодобувною організацією, до якої ОСОБА_1 неодноразово звертався про вирішення питання про приватизацію цього житла (т.2 а.с. 116-117).

Згідно довідки ГПУ "Полтавагазвидобудування" "дім оператора" по АДРЕСА_1 знаходиться на балансі ГПУ (т.1 а.с. 15). Даний факт підтверджується і технічним паспортом (т.1 а.с. 16-20).

З відповіді директора дочірньої компанії Газопромислового Управління "Полтавагазвидобування" ОСОБА_1 від 18 липня 2003 року вбачається, що ОСОБА_1 звертався до газовидобувної організації з питанням про приватизацію 1/2 частини житлового будинку, про який ведеться мова у позовній заяві, але йому було відмовлено за тих підстав, що вказане житло є службовим, а не з тих підстав, що воно є безхазяйним, як зазначено в

заяві (т.1 а.с.22).

Факт звернення з питанням приватизації житла підтверджується і заявою ОСОБА_1(т.1 а.с.23), з якої вбачається, що з цим питанням позивач звертався саме до відповідача,

вважаючи його власником житла.

Факт побудови будинку "Дім оператора" газовидобувною організацією підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів (т.1 а.с. 32-71).

На день розгляду справи і постановления рішення є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на "Дім оператора", видане 17 травня 2005 року на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 14 квітня 2005 року НОМЕР_2 (т.2 а.с. 133,142) та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.2 а.с. 134), згідно яких власником спірного домоволодіння є держава в особі Верховної Ради та закріплене на праві господарського відання за дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Аналогічні дані маються і в інформаційній довідці обласного комунального підприємства "Царичанське бюро технічної інвентаризації"" (т.2 а.с. 140-141).

У вказаних документах адреса спірного домоволодіння вказана не АДРЕСА_1, а АДРЕСА_2.

В судовому засіданні представник третьої особи ОКП "Царичанське бюро технічної інвентаризації" ОСОБА_4, який є начальником БТІ, пояснив, що у Царичанському районі "Дім оператора" один, а тому суд впевнений в тому, що, незважаючи на розбіжності в адресі, спір іде про один і той же будинок, в якому знаходиться спірна квартира, право власності на яку просять встановити позивачі.

Враховуючи ту обставину, що вказане вище розпорядження райдержадміністрації та видане на його підставі свідоцтво про право власності на "Дім оператора" ніким не оспорене і не скасоване, суд вважає, що на даний момент власник "Дому оператора" існує, як існував і раніше, оскільки квартира ОСОБА_1 була надана газодобувною організацією у зв'язку з трудовими правовідносинами, про що самі позивачі вказують у заяві про зміну підстав позову (т.2 а.с. 116) і законність надання квартири з 1986 року по даний час позивачі не оспорюють, а право надання житла, на думку суду, належить лише його власнику.

Вподальшому позивачі вказують, що ОСОБА_1 звертався до газодобувної організації з питанням приватизації квартири, а ці питання має право вирішувати теж лише власник житла. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 звертався з питанням про приватизацію житла саме до власника цього житла, але отримав відмову у зв'язку з тим, що житло є службовим і приватизації не підлягає (т.1 а.с. 134,136).

Жодного доказу про те, що після неодноразового звертання до газодобувної організації по питанню приватизації житла з'ясувалося, що спірне житло фактично є безхазяйним, позивачі суду не надали.

Відповідно до ст.335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Як було вказано вище, в матеріалах справи маються докази того, що власник будинку "Дім оператора", в якому знаходиться спірна квартира, існує, позивачі не надали суду жодного доказу про взяття будинку "Дім оператора" на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, про звернення до цього органу органом місцевого самоврядування, про оголошення у друкованих засобах масової інформації про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік.

За вказаних обставин суд не погоджується з, думкою позивачів та представника позивача про те, що спірна жила квартира, тобто житло, є безхазяйним, а тому надає перевагу поясненням представника відповідача і представника третьої особи -райдержадміністрації - про те, що власник існує.

Згідно із ст.11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи лише в межах заявлених фізичними чи юридичними особами вимог і на підставі наданих доказів.

Позивачі змінили підстави позову і просять визнати за ними право спільної власності на квартиру лише в порядку набувальної давності згідно ст.344 ЦК України, а тому суд, не маючи права виходу за межі заявлених позовних вимог, розглядає лише питання про можливість визнання права власності на квартиру саме в порядку набувальної давності згідно ст.344 ЦК України.

Суд вважає, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

Як видно з заяви про зміну підстав позову квартира ОСОБА_1 була надана газодобувною організацією, в якій він працював, у заяві ОСОБА_1 до ГПУ "Полтавагазвидобування" (т.1 а.с. 23) вказано, що з заявою звертається наймач квартири ОСОБА_1, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 та члени його сім'ї володіли квартирою, тобто нерухомим майном, на законних підставах, у зв'язку з чим при вирішенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 застосування набувної давності виключається.

Оскільки вказана підстава для визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права спільної власності на квартиру є єдиною, суд вважає, що у позові їм слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні позову до дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", треті особи Царичанська районна державна адміністрація та комунальне підприємство "Царичанське бюро технічної інвентаризації"" про визнання права спільної власності на житлову квартиру НОМЕР_1 з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності згідно ст.344 ЦК України відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь держави в особі територіального управління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 26239738, р/р. 37315007006709, банк УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012).

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення .

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий:  В.І.РИТОВ