Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

м. Лубни, вул. Монастирська, 17, 37500, (053615) 31-92

Справа № 2-а-65/2010р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2010 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі : головуючого - судді Чабаненка В.О.

при секретарі - Білик Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лубни справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Лубнах Полтавської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, посилаючись те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1.01.2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006-2007 років така допомога йому не виплачувалася, а у 2008 році виплачувалась у неповному обсязі.

Позивач також вказав, що рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких йому повинна була бути нарахована соціальна допомога. Разом з тим, відповідач взагалі не здійснював нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії протягом 2006-2007 рр.

Просить суд:

- поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів;

- визнати дії відповідача неправомірними;

- стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з 2006 по 2008 роки в сумі 3302 грн. 60 коп.

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області нараховувати їй щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", в подальшому при нарахуванні пенсії.

В судове засідання позивач не з'явився, направив суду заяву, якою підтримав свої позовні вимоги та просив справу слухати у його відсутності.

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах Полтавської області в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно. Направив суду письмову заяву в якій просить справу розглядати у відсутність їх представника, проти позову заперечує.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.)

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 «Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту З розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. З ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Ноme Оffiсе (Саsе 41/74 vаn Duyn v. Ноme Оffiсе), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. З ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах Полтавської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах Полтавської області належним відповідачем по даній справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах Полтавської області здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22.05.2008 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.

Із змісту позовної заяви вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

Оскільки порушення прав позивача тривало з 09.07.2007 по 31.12.2007 року і припинилося лише з 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то зважаючи на це, строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Разом з тим, вимоги щодо зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати позивачу щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в подальшому при нарахуванні пенсії є необґрунтованими з огляду на те, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав та законних інтересів громадян у публічно-правових відносинах. У зв'язку з цим, суд не має підстав приймати рішення на майбутнє щодо тих правовідносин, які ще не існують та щодо неіснуючих в часі порушень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. З, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах Полтавської області протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22.05.2008 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денннй термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст.. 186 КАС України.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_3