Справа № 11 -а-461 /2006 Головуюча І інстанції Кішковська З.А.
Категорія ч.2 ст. 286 КК України Доповідач Карпій В.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Карпія В.М.
суддів: Салтовської І.Б.
Олєщук Т.Л. за участю:
прокурора Багірової В.А.
потерпілого ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_1 на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 квітня 2006 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м. Херсон, мешканець АДРЕСА_1, не судимий
засуджений за ч.2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2:
на користь Фінансового управління Снігурівської РДА (код платежу
24060300 р/р 31411637800317, МФО 826013 Управління державного
казначейства в Миколаївській області) - 1060 грн. 91 коп.;
на користь Херсонського міського відділу охорони здоров'я Херсонської
обласної клінічної лікарні (код платежу 02009867 р/р №
35418001001436, МФО 852010, Управління державного казначейства в
Херсонській області) - 1910 грн. 00 коп.;
на користь НДЕКЦ при Управлінні МВС України в Миколаївській області за проведення авто технічної експертизи 222 грн. (р/р 35229001000016, код - 25574110, МФО 826013 УДК в Миколаївській області).
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди - 8455 грн.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 17 січня 2006 року близько 21.00 на ділянці автодороги між селами Новософіївка та Олександрівка Снігурівського району Миколаївської області в порушення вимог п.п.2.3(а), 2.9(а), 12.1, 31.4.5(а), (б) Правил дорожнього руху, керуючи фактично належним йому автомобілем марки ГАЗ-31029 д/н НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, попередньо не перевіривши та не забезпечивши технічно справний стан автомобіля щодо стану шини правого переднього, на якому залишкова висота малюнку протектора була менше 01 мм з частковим розшаруванням каркасу та оголенням корду, не врахував дорожньої обстановки - ожеледиці на автодорозі, не обрав безпечної швидкості, внаслідок чого не впорався з керуванням та допустив з'їзд автомобіля в кювет, де відбулося його зіткнення з деревом. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирам транспортного засобу було спричинено тілесні ушкодження: потерпілому ОСОБА_3 середнього ступеню тяжкості у вигляді закритого перелому середньої третини правої малоберцової кістки, закритого перелому правої ключиці; потерпілій ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого оскольчатого перелому обох кісток правої гомілки, закритого перелому правої ключиці, забійних ран тіла, травматичного шоку; потерпілому ОСОБА_5 у вигляді тупих травм голови, грудної клітки та живота з переломом кісток зводу черепа, крововиливу в над- та під тверду мозкову оболонку, субарахноїдального крововиливу, численних переломів ребер, забоїв та розривів легень, розривів печінки з крововиливом у плевральну та черевну порожнини з розвитком тяжкого больового і геморагічного шоку, які обумовили порушення, а потім припинення функцій центральної нервової системи, зупинку серця та дихання від чого наступила смерть потерпілого.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, призначивши йому міру покарання із застосуванням ст. 75 КК України, посилаючись на те, що постановлений відносно вирок надто суворий, оскільки він повністю визнав свою вину, щиро покаявся., прийняв заходи щодо відшкодування спричиненої ним шкоди, на його утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей. Вважає, що судом не враховані дані про його особу, які є підставами для пом'якшення покарання, а також вважає, що його виправлення цілком можливе без ізоляції від суспільства.
В апеляції потерпілий ОСОБА_5 просить вирок суду першої інстанції змінити та задовольнити заявлений ним цивільний позов в повному обсязі, тобто збільшити розмір стягнення моральної шкоди до 25 000 грн., посилаючись на те, що судом не враховано втрату ним єдиного сина, а біль та страждання з цього приводу оцінені несправедливо. Вказує на те, що згідно висновку судово-медичної експертизи смерть сина була важкою і отримані ним ушкодження були несумісними з життям. Вважає, що 10 000 грн., які судом стягнуто в рахунок моральної шкоди, не відображують переживань та вічних страждань з приводу втрати сина, який працював, надавав грошову допомогу батькам, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, був шанованим в селі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та потерпілого на підтримку своїх апеляцій, думку прокурора про залишення вироку без змін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає задоволенню, а апеляція потерпілого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Винність ОСОБА_2 в скоєнні злочину, за який його засуджено, доведена сукупністю досліджених судом доказів, викладених у вироку.
Встановленим по справі фактичним обставинам та зібраним доказам судом 1 інстанції дана належна оцінка. Дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України кваліфіковані вірно. Фактичні обставини та кваліфікація скоєного апелянтами не оскаржуються.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2 суд 1 інстанції, послався на те, що враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття, відшкодування матеріальних збитків, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей та правильно дійшов висновку про призначення покарання з застосуванням ст.69 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання засудженого судом не встановлено.
Також колегія суддів вважає за необхідне при призначенні покарання врахувати думку потерпілого ОСОБА_1, який в апеляційній інстанції просив не позбавляти засудженого волі.
За наявності викладених підстав, колегія суддів вважає можливим виправлення ОСОБА_2 без відбування основного покарання, а тому вважає за необхідне на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням та покладанням на нього обов'язків, передбачених п.п.2,3 ст.76 КК України.
Що стосується вимоги потерпілого ОСОБА_1 про збільшення розміру стягнення моральної шкоди до 25 000 грн., то враховуючи глибину страждань у зв'язку зі смертю сина, а також матеріальне становище засудженого колегія суддів вважає за необхідне збільшити розмір стягнення моральної шкоди до 20000 грн.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_2 задовольнити, а потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково. Вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 квітня 2006 року відносно ОСОБА_2 змінити.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.
Відповідно до вимог п.п. 2,3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збільшити розмір стягнення моральної шкоди до 20000 грн.
В іншій частині вирок залишити без змін.