Справа № 2-15/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2011 року                                                            Лубенський міськрайонний суд

                                                                                          Полтавської області

В складі: головуючого судді - Чабаненка В. О.

при секретарі – Шрейтер С.О.,

позивач – ОСОБА_1,

представник позивача – ОСОБА_2,

відповідачі – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5,

треті особи :

–          виконком Лубенської міської ради – представник – ОСОБА_6,

–          управління містобудування та архітектури виконкому Лубенської Міської ради – представник – ОСОБА_7,

–          відділ держкомзему в м.Лубни – представник - ОСОБА_8

–          КП «Лубенське МБТІ» - представник - ОСОБА_9,

–          ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод та зобов»язання вчинити певні дії, суд,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод та зобов»язання вчинити певні дії.

В позові вказав, що згідно договору дарування від 7 лютого 1999 року йому на праві власності належить 55/100 частини будинку №23 по 1 провулку вул.. Садової в м.Лубни.

Вихід із його садиби на проїзну частини дороги проводиться через 1 провулок вул..Садової, також цим проїздом користуються ОСОБА_3 – відповідач по справі, який проживає 1 провулок вул.. Садової,21 та ОСОБА_10 – третя особа по справі, яка проживає в будинку №19 по 1 провулку вул..Садової.

ОСОБА_3 самовільно зайняв земельну ділянку з боку землекористування №23, довжина якої по плану 24,6 м, а фактично 28,50 м, аналогічна довжина межі від ставка по плану становить 82,50 м., фактично 97 м. Крім того має місце частковий захват земельної ділянки зі сторони 1 провулку вул..Садової біля одного метра. Аналогічний захват розміром 1,5 м має місце зі сторони земельної ділянки №23 по 1 провулку вул.Садової.

По факту самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_3 позивач звертався до Лубенської міської ради.

Згідно його заяви 23.07.2007 року була створена виїзна комісія, яка встановила, що проїзд по ширині 1 провулку Садової від садиби №21 засипаний битим цегляним щебенем та покритий піском (висота 30-40 см), що є відхиленням від проектної документації.

В зв»язку з підняттям висоти проїзду вода почала підтікати під будинок позивача, збігати в його двір, руйнуючи фундамент будинку та несучи у двір все сміття, яке є на проїзній частині вулиці. Металеву трубу для водовідведення, яка проходила по земельній ділянці садиби №21, власником якої є ОСОБА_3, останній зруйнував.

Піднявши висоту проїзної частини провулку ОСОБА_3 створив позивачу такі умови, що він не в змозі відкрити вхідні ворота, виїхати транспортним засобом та вийти на проїзну частину провулку, змушений для цього користуватися земельною ділянкою сусіда.

          Позивач неодноразово звертався до міськвиконкому, виходили комісії, зобов»язували ОСОБА_3 перенести ворота, звільнити проїзну частину від насипу але на рішення комісій ОСОБА_3 не реагує.

Наряду з незаконними діями відповідача позивачу було завдано моральну шкоду, яку він оцінив в 2000 грн.

Прохає суд зобов»язати ОСОБА_3 :

-          привести проїзд до садиби №19,21,23 по 1 провулку вул..Садової м.Лубни відповідно до попереднього стану, звільнивши його від створеного з щебеню та піску насипу і виконати роботи з водопостачання згідно проектної документації ;

-          перенести ворота для в»їзду до садиби №21 вглиб земельної ділянки від вулиці на 1,45 м. згідно документації МБТІ , зробленої в 1983 році, щоб відстань від угла будинку №21 становила 9,0 м, а не 10,45 м як є в даний час ;

-          стягнути на його користь завдану моральну шкоду в сумі 2000 грн. ;

-          покласти на відповідача судові витрати.

В судовому засіданні позивач і його представник позов підтримали, уточнили позовну вимогу в частині приведення проїзду провулку до попереднього стану, виклавши її в такій редакції : «привести проїзд до садиби №19,21,23 по 1 провулку вул..Садової м.Лубни відповідно до попереднього стану, звільнивши його від створеного з щебеню та піску насипу, знявши дане покриття висотою 30-43 см і виконати роботи з водовідведення згідно проектної документації», на задоволенні позову наполягають.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи, що ворота в нього стоять згідно технічного паспорта, насип він не піднімав, а цим займалося підприємство «Шляхбуд».

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав, з тих же підстав, що і ОСОБА_3

Треті особи – представники Лубенського міськвиконкому, управління містобудування та архітектури виконкому Лубенської Міської ради та ОСОБА_10 позов ОСОБА_1 підтримали.

Треті особи - відділ держкомзему в м.Лубни, КП «Лубенське МБТІ» при вирішенні спору покладаються на розсуд суду.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши докази, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Встановлено, що згідно договору дарування від 7 лютого 1999 року ОСОБА_1 на праві власності належить 55/100 частини будинку №23 по 1 провулку вул.. Садової в м.Лубни.

Вихід із садиби ОСОБА_1 на проїзну частини дороги проводиться через 1 провулок вул..Садової, також цим проїздом користуються ОСОБА_3, який проживає 1 провулок вул. Садової,21 та ОСОБА_10, яка проживає в будинку №19 по 1 провулку вул..Садової.

В ході виїзного судового засідання при замірі відстані від угла будинку №21 кв.1 до воріт довжина її складає 10,40 м, підтверджується фактично відстань 10,45 м. встановлена замірами комісії міськвиконкому від 14.10.2009 року (а.с.-17). За документацією МБТІ дана відстань, відповідно зробленого в 1983 році ескізу, повинна становити 9,0 м. Тобто суд вважає, що ОСОБА_3 були переставлені ворота за рахунок 1 провулку вул..Садової на 1.45 м., що створює незручності позивачу ОСОБА_1, який не може із за цього обладнати в»їзд та виїзд зі сторону провулку до свого домоволодіння.

Тобто суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 перенесення ОСОБА_3 воріт для в»їзду до садиби №21 вглиб земельної ділянки від вулиці на 1,45 м. згідно документації МБТІ , зробленої в 1983 році, щоб відстань від угла будинку №21 становила 9,0 м, а не 10,45 м як є в даний час підлягає задоволенню.

Співвідповідачем по справі є ОСОБА_4 мати ОСОБА_3 співвласник домоволодіння №21 по 1 провулку Садової, якій належіть 2/5 домоволодіння. Але її частина будинку не виходить до провулку, вона являється особою похилого віку (більше 80 років), потребує стороннього догляду. Судом не встановлено, що ОСОБА_4 переносила ворота, тому суд зобов»язує тільки ОСОБА_3 перенести ворота.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про приведення проїзду провулку до попереднього стану, шляхом зняття покриття проїзду із щебеню та піску висотою 30-43 см. і виконання робіт з водовідведення, то суд вважає, що ця позовна вимога задоволенню не підлягає, так як не дивлячись на роз»яснення позивачу і його представнику вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надала суду беззаперечних доказів, що саме ОСОБА_3 підняв рівень висоти проїзду провулку, так як при розгляді справи встановлено, що ДП»Шляховик» завозив щебінь та пісок у провулок, що підтверджується листом ДП»Шляховик» (а.с.-39, зворотня сторона). Постанова адмінкомісії від 30.06.2009 року про накладення на ОСОБА_3 за ст..152 КУпАП штрафу в сумі 51 грн. за самовільне підняття рівня проїзної частини провулку скасована рішенням виконкому Лубенської міської ради 21 жовтня 2009 року. Також суд бере до увагу, що благоустрій вулиць міста є компетенцією органу місцевого самоврядування або підприємств, яким делеговані такі повноваження, тобто не може займатися ОСОБА_3 самотужки опущенням грунту в провулку і питанням водовідведення, так як це прерогатива фахівців.

В зв»язку з задоволенням позовної вимоги про перенесення воріт суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 2000 грн., так як в судовому засіданні встановлено, що з боку домоволодіння №23 55/100 частини якого належить ОСОБА_1 також здійснений захват території провулку шириною 1 м протяжністю 17,6 м. Крім того в позовній заяві моральна шкода не обґрунтована. Не було надано достатнього обґрунтування завдання моральної шкоди, нанесеної позивачу і в судовому засіданні.

Відповідно до ст..88 ЦПК України якщо позов задоволено частково судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. При подачі позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 25,50 грн., з яких 17 грн. за дві позовні вимоги немайнового характеру, 8,5 грн. за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди та 37 грн. витрат на інформаційнно-технічне забезпечення судового розгляду. Суд вважає, що з ОСОБА_3 необхідно стягнути 8,5 грн. судового збору, так як задоволена одна позовна вимога немайнового характеру та 18,5 грн.- половину витрат ІТЗ.

Керуючись ст.ст.10,11,15, 60,88,209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод та зобов»язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов”язати ОСОБА_3 перенести ворота для в»їзду до садиби №21 вглиб земельної ділянки від вулиці на 1,45 м. згідно документації МБТІ , зробленої в 1983 році, щоб відстань від угла будинку №21 до воріт становила 9,0 м, а не 10,45 м як є в даний час.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 27 грн. судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня оголошення рішення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду                                                                      ОСОБА_11