Справа № 346/1177/17

Провадження № 22-ц/779/1910/2017

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Потятинник Ю. Р.

Суддя-доповідач Горейко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

секретаря Возняк В.Д.

з участю апелянта ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду, ухвалене суддею Потятинник Ю.Р. 09 листопада 2017 року в м. Коломиї,

в с т а н о в и л а :

10.03.2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що з 11.08.2001 року по 16.09.2008 року вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу залишився проживати з нею. Син постійно знаходиться на диспансерному обліку. На даний час дитина знаходиться на обліку у трьох спеціалістів: ендокринолога, травматолога та гастроентеролога. Згідно рекомендацій вказаних спеціалістів син потребує обстеження та нагляду спеціалістів, на що нею постійно витрачаються кошти. Також по рекомендації лікаря та для покращення розвитку син в літку перебував на відпочинку в горах, за який вона оплатила 3 300 грн., що підтверджується відповідною квитанцією. В загальному за період з березня 2016 року по лютий 2017 року вона понесла додаткові витрати на лікування та утримання їхньої дитини в розмірі 8 429,09 грн., з яких на ліки нею потрачено 4 143,54 грн., на канцтовари - 901,65 грн., на відпочинок - 3 300 грн., на їжу при відвідуванні спеціаліста в м. Івано-Франківську - 83,90 грн. У зв'язку з наведеним просила стягнути з відповідача половину вказаних додаткових витрат в розмірі 4 214,55 грн. та судові витрати.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 09 листопада 2017 року задоволено частково позов ОСОБА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 022,40 грн. додаткових витрат на дитину та 640 грн. сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неналежну оцінку доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення про часткове задоволення її позовних вимог, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги надані нею копії товарних чеків про придбання різного шкільного приладдя, канцтоварів, оплату благодійних внесків, придбання продуктів харчування, квитанції приватної садиби «RA», та не вважав дані додаткові витрати на дитину такими, що викликані особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказав, що «згідно довідки головного лікаря Коломийської дитячої лікарні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, знаходиться на диспансерному обліку з діагнозом: сколіотична постава, двобічна плоскостопість 1-2 ст., дисфункція жовчного міхура по гіпертонічному типу, затримка фізичного розвитку, ендемічний зоб 1 Аст. Дитині рекомендовано медикаментозне лікування, санаторно-курортне лікування в санаторіях «Джерело» м. Трускавець, «Смерічка» м. Ворохта, фізпроцедури (ЛФК, масаж), плавання, виготовлення супінаторів. Такий стан дитини змушує ОСОБА_1 нести додаткові витрати на утримання сина». Разом з тим, суд не взяв до уваги її пояснення про те, що дитина виявила бажання відпочити разом зі своїми однолітками і пройти оздоровлення в приватній садибі «RA». Суд взяв до уваги доводи відповідача про саму приватну садибу та не взяв до уваги її пояснення про те, що вказана садиба знаходиться на території комплексу Буковель і в суму перебування в ній входило проживання, а також відвідування басейну, походи в гори та фактично можливість перебування за ці кошти на гірському курорті.

Також апелянт зауважує, що рішення суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина належним чином ним не виконується, у відповідача наявна заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на 01.01.2017 року становила 4 492,94 грн. Аліменти, які стягуються з відповідача, тратяться нею на проживання, харчування, одяг та інші необхідні потреби дитини, які значно перевищують суму аліментів.

При розгляді справи суд взяв до уваги тільки пояснення і заперечення відповідача та не врахував положення ст. 185 СК України.

З наведених підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити в повному обсязі.

В засіданні апеляційного суду апелянт доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомив.

З урахуванням положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 11.08.2001 року по 16.09.2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 7, 8).

В даному шлюбі у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с. 6).

В даний час дитина проживає з матір'ю ОСОБА_1 і перебуває на її утриманні та вихованні.

Згідно рішення Коломийського міськрайонного суду від 10.06.2016 року з відповідача на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання їхнього неповнолітнього сина в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. щомісячно. Однак, вказане рішення належним чином не виконується, оскільки заборгованість по аліментах станом на 01.01.2017 року становила 4492,94 грн., що підтверджується довідкою Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 03.01.2017 року №2 (а. с. 10).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що стягненню з відповідача підлягає половина понесених позивачем додаткових витрат на лікування сина, а саме витрат на придбання ліків та лікарських засобів на суму 3 839,08 грн. та витрат на проїзд позивача з сином на обстеження лікаря в м. Івано-Франківськ і назад в сумі 205,72 грн., що становить загалом 2 022,40 грн. Надані позивачем копії товарних чеків про придбання різного шкільного приладдя, канцтоварів, оплату благодійних внесків, придбання продуктів харчування, квитанції приватної садиби «RA» суд першої інстанції не вважав належними доказами додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції установлено, що син сторін ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, часто хворіє, знаходиться на диспансерному обліку в гастроентеролога з діагнозом ДЖВП за гіпертонічним типом, у травматолога з приводу двобічної повздовжньої плоскостопості, деформації грудної клітини, у ендокринолога - затримка фізичного росту, двобічний крипторхізм, підтвердженням чого є дані з амбулаторної картки, яка оглянута в судовому засіданні суду першої інстанції та копія довідки про результати обов'язкового медичного профілактичного огляду (а. с. 28).

Згідно довідки головного лікаря Коломийської дитячої лікарні ОСОБА_3 знаходиться на диспансерному обліку з діагнозом: сколіотична постава, двобічна плоскостопість І-ІІ ст., дисфункція жовчного міхура по гіпертонічному типу, затримка фізичного розвитку, ендемічний зоб І Аст. Дитині рекомендовано медикаментозне лікування, санаторно-курортне лікування в санаторіях «Джерело» м. Трускавець, «Смерічка» м. Ворохта, фізпроцедури (ЛФК, масаж), плавання, виготовлення супінаторів (а. с. 74).

Такий стан дитини змушує ОСОБА_1 нести додаткові витрати на утримання сина.

В період з березня 2016 року по 20 лютого 2017 року позивач витратила на придбання ліків та лікарських засобів для лікування сина ОСОБА_3 3 839,08 грн., що підтверджується копіями квитанцій, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні. Крім того, в дні обстежень дитини в ендокринолога у м. Івано-Франківську, які зазначено в даних амбулаторної картки, вона потратила на проїзд з сином до місця призначення і назад до місця проживання загалом 205,72 грн., що підтверджується відповідними чеками.

Таким чином, судом установлено, що витрати позивача у зв'язку з лікуванням сина ОСОБА_3 становлять 4 044,80 грн.

Спірні правовідносини врегульовані ст. ст. 150, 185 СК України.

Частинами 2 і 3 ст. 150 СК України встановлено обов'язок батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

В силу дії ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

За наведених встановлених обставин справи та норм матеріального права колегія суддів вважає, що суд правильно дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню половина понесених позивачем додаткових витрат на лікування сина, що становить 2 022,40 (4 044,80:2=2 022,40) грн., а надані позивачем копії товарних чеків про придбання різного шкільного приладдя, канцтоварів, внесення благодійних внесків, придбання продуктів харчування, квитанції приватної садиби «RA» не є належними доказами додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України, у зв'язку з чим в решті вимог позову слід відмовити.

Доводи апелянта в основному зводяться до переоцінки доказів, що є поза межами розгляду справи апеляційним судом.

В силу ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апелянт не надала жодних доказів, що стосуються доводів апеляційної скарги. Доказам, що маються в справі, суд першої інстанції правильно дав оцінку в сукупності зі встановленими обставинами справи.

Посилання апелянта на те, що рішення суду про стягнення з відповідача аліментів в її користь на утримання їхнього сина належним чином ним не виконується, у відповідача наявна заборгованість по сплаті аліментів не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, не мають правового значення та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

В силу дії ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано, дано їм вірну правову оцінку, рішення суду відповідає встановленим судом обставинам і визначеним відповідно до них правовідносинам, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права судом не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 09 листопада 2017 року без змін.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України не підлягає задоволенню клопотання ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 704 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 390 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а

рішення Коломийського міськрайонного суду від 09 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

Ясеновенко Л.В.