Категорія 6.13
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2009 року Справа № 2а-26014/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Островської О.П.,
при секретарі – Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу Шахта «Новодружеська» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,
ВСТАНОВИВ:
21.09.2009 року УПФУ в м. Лисичанську Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача ВАТ «Лисичанськвугілля» в особі ВП Шахта «Новодружеська», в якому послався на наступне. В УПФУ в м. Лисичанську Луганської області зареєстровано як платника страхових внесків ВАТ «Лисичанськвугілля» в особі ВП Шахта «Новодружеська». Згідно Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідач повинен вносити до Пенсійного фонду України плату, яка покриває витрати на доставку та виплату пільгових пенсій, у тому числі призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідач має заборгованість перед Пенсійним фондом України з відшкодування виплачених пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.05.2005 року по 31.12.2006 року в сумі 76321,20 грн., яка на теперішній час не погашена. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню виплачених пільгових пенсій у сумі 76321,20 грн.
У судове засідання представник позивача не з’явився, до його початку надав суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав.
Дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року передбачено, що підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного Фонду України плату, яка покриває витрати на доставку та виплату пільгових пенсій, у тому числі, призначених згідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при цьому зберігається порядок покриття цих витрат, який діяв до набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з абзацом 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених п. 1 і 2 ст. 1 цього Закону, об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за ставкою 100% об’єкта оподаткування.
Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (зареєстровано в Мінюсті України 16 січня 2004 року за № 64/8663), плату Пенсійному фонду на покриття фактичних витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах вносять підприємства незалежно від форм власності та господарювання. Несвоєчасно перераховані суми витрат на виплату і доставку пенсій вважаються боргом (недоїмкою).
Відповідно до п. 6.1. вказаної Інсрукції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Iнструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Пунктом 6.4. Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 “Прикінцевих положень” Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Отже, підприємство зобов’язане відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.
Судом встановлено, що Шахта «Новодружеська», яка є відокремленим підрозділом ВАТ «Лисичанськвугілля», у встановленому порядку зареєстрований у позивача, як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (а.с. 14, 15).
Позивач здійснював доставку та виплату пільгових пенсій працівникам відповідача, що підтверджується розрахунками. Наданими доказами підтверджується, що заборгованість відповідача перед УПФУ в м. Лисичанську Луганської області про відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.05.2005 року по 31.12.2006 року становить 76321,20 грн. (а.с. 3-13). Відповідач зазначену суму заборгованості не сплатив у добровільному порядку.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу Шахта «Новодружеська» (93193, Луганська область, м. Новодружеськ, р/р 2600130141298, код 26349208, МФО 304416 у відділенні «Промінвестбанку» м. Лисичанська) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 347, р/р 25603301733 в ЛОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 304665, код 21792407) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 у розмірі 76321,20 грн. (сімдесят шість тисяч триста двадцять одна грн. 20 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено 25.11.2009 року.
Суддя: