Справа № 2-а-2760/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2011 року                                                            Лубенський міськрайонний суд

                                                                                          Полтавської області

В складі: головуючого судді - Яценко В. В.

при секретарі - Білик Т.П.,           

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради в Полтавській області про стягнення допомоги на оздоровлення, суд,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управліня праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради в Полтавській області про стягнення допомоги на оздоровлення.

В заяві вказав, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії. Він за період з 2004 року по 2011 рік отримує щорічну допомогу на оздоровлення, розмір якої значно менший, ніж це передбачено ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Згідно вказаного закону інвалідам ІІІ групи щорічна грошова допомога на оздоровлення виплачується в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, інвалідам 2 групи 5 мінімальних заробітних плат. При цьому мінімальний розмір заробітної плати визначається на момент виплати. За підрахунками позивача сума недоплаченої йому допомоги на оздоровлення складає 19988 грн.30 коп.

З приводу перерахування та виплати недоплаченої щорічної допомоги позивач звернувся з заявою до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, але йому було відмовлено. З даною відмовою позивач не згоден.

ОСОБА_1 прохає суд поновити йому строк звернення до суду; визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області щодо відмови призначити та провести виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2008роки в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат і за період з 2009 року по 2011 рік в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради нарахувати на користь ОСОБА_1 недоплачені кошти допомоги на оздоровлення за 2004-2011 роки включно виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав прохав їх задовольнити.

Представник відповідача, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, згідно наданого заперечення проти задоволення позову заперечує.

Заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У відповідності до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.

Згідно із ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого Людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Вихідним критерієм розрахунку щорічної одноразової грошової допомоги є мінімальна пенсія за віком, яка згідно ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно п. 1 ст. 13 „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її за пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно ч.4 ст. 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровленням інвалідам ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Згідно ст.71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи, перебуває на обліку в управлінні праці та соцзахисту населення Лубенської міської ради і має право на отримання від відповідачів допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох та з 2009 року п»яти мінімальних заробітних плат щорічно. Однак за період з 2004 року по 2011 рік отримував щорічну допомогу на оздоровлення, розмір якої значно менший, ніж це передбачено ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З приводу перерахування та виплати недоплаченої щорічної допомоги за 2004-2011 роки позивач звернувся з заявою до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, але йому було відмовлено.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача про перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги за 2004-2009 року слід залишити без розгляду, оскільки згідно ст. 99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом свобод, прав та інтересів особи встановлюється 6-ти місячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, відповідно до ст. 100КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду. Нормативно-правові акти належним чином публікуються в ЗМІ, позивач щорічно отримує допомогу на оздоровлення, отже мав можливість вчасно дізнатися про порушення своїх прав. За таких обставин вимоги позивача за період з 2004 по 2009 рік підлягають залишенню без розгляду.

Що стосується позовних вимог позивача за 2010 рік, то суд вважає, що вони підлягають задоволенню оскільки, щорічна разова грошова допомога на оздоровлення позивачу виплачена в 2010 році, коли категорія таких справ почала розглядалася в порядку цивільного судочинства, де загальний строк позовної давності складав 3 роки. В серпні 2010 року були внесені зміни в законодавство України, і дана категорія справ стала розглядатися в порядку адміністративного судочинства, але строк позовної давності, згідно ст. 99 КАСУ складає 6 місяців.

Тому, враховуючи неодноразову зміну процесуального законодавства ( в зв’язку з цим і строків позовної давності), суд вважає, що строк звернення до суду позивачем в частині перерахунку та стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік не пропущений.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та законодавство щодо розмірів заробітних плат на 2010 рік, а не Постанови Кабінету Міністрів.

Позовні вимоги позивача щодо зобов'язання нарахувати належні виплати у конкретно визначеній сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено такі повноваження.

Суд вважає, що оскільки компенсаційні виплати особам регулюються Законом України, який має вищу юридичну силу над підзаконними актами, зменшення цих компенсаційних виплат заборонено Конституцією України, що підтверджується із року в рік рішеннями Конституційного Суду України позивач має право на отримання допомоги в розмірах встановлених ст 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

Обов’язок по нарахуванню та виплаті допомоги законодавчо покладено на управління праці та соціального захисту населення Лубенської міської ради, але в Полтавській області.

З метою забезпечення інтересів Управління праці та соціального захисту населення Лубенської міської ради, яке фінансується за рахунок держави, є її структурним підрозділом, позивач звільнений від сплати судових витрат, суд вважає за можливе витрати по справі віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.8, 19, 22 Конституції України, ЗУ «Про державний бюджет України на 2010р.», ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 10, 11, 12, 86, 128, 158 -160 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управліня праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення, як інваліду 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення за 2010 рік в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат відповідно до вимог ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленої ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік».

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду                                                                      ОСОБА_2