Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/1414/17

Провадження № 2/321/627/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.12.2017 року

Михайлівський районний суд Запорізької області  у складі:

головуючого  - судді  Машкіної Н.В.,

при секретарі - Бородіної І.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні залу суду смт. Михайлівка, Михайлівського району, Запорізької області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Південно – Української Товарної Біржи «Славутич» про визнання договору купівлі – продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання договору купівлі – продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок посилаючись на наступне.

30 жовтня 1997 року в Південно - Українській товарній Біржі «Славутич» між нею та відповідачкою - ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу жилого будинку № 7, по вул. Без назви, в с. Показне, Михайлівського району, Запорізької області.

Відповідно до укладеного договору вона передала продавцю ОСОБА_2 кошти за житловий будинок в сумі - 2 170,00 гривень а ОСОБА_2 передала їй всі наявні правовстановлюючі документи на житловий будинок і сам будинок. Таким чином, всі істотні умови договору були сторонами досягнуті та виконані. Вищевказаний договір не був посвідчений нотаріально, оскільки діюче в той період законодавство України дозволило оформлення угод купівлі - продажу нерухомості на товарних біржах.

Зазначений договір був зареєстрований в органі БТІ, про що свідчить відповідний штамп про його реєстрацію, який вчинений на самому договорі купівлі - продажу.

Оскільки вона бажає вчинити продаж вказаного житлового будинку, але нотаріусом було вказано на необхідність визнання дійсним договору купівлі - продажу житлового будинку, укладеного на товарній біржі, тому вона змушена звертатися до суду з цим позовом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 на задоволенні позовної заяви наполягала, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнала та не заперечувала проти задоволення позову.

Представник Південно – Української Товарної Біржи «Славутич» в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомлений про його дату, час та місце, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав. У суду є достатньо підстав для розгляду справи у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 30 жовтня 1997 року в Південно - Українській товарній Біржі «Славутич» між позивачем ОСОБА_3 та відповідачкою - ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу, згідно якого ОСОБА_2 продала за 2 170,00 гривень, а ОСОБА_3 купила об’єкт нерухомості: житловий будинок № 7, по вул. Без назви, в с. Показне, Михайлівського району, Запорізької області ОСОБА_3 (а.с.6).

Зазначений договір був зареєстрований в органі БТІ, про що свідчить відповідний штамп про його реєстрацію, який вчинений на самому договорі купівлі – продажу.

Згідно технічного паспорту на ім’я ОСОБА_3 станом на 02.09.1996 року до складу жилого будинку № 7, по вул. Без назви, в с. Показне, Михайлівського району, Запорізької області входить: житловий будинок літ. А, жилою площею 13,44 м.кв., сарай літ. Б (а.с. 7-9).

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

Згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року № 1956-XII угоди, зареєстровані на біржі, нотаріальному посвідченню не підлягають.

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР, що діяв на момент укладання договору і підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ч.1 ст.47 ЦК УРСР). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Ст. 153 ЦК УРСР передбачено, до договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Цивільний кодекс УРСР в редакції 1963 року не передбачав поняття нікчемний правочин.

Даний термін з’явився у ЦК України від 16 січня 2003 року, який набрав чинності 01 січня 2004 року.

Договір купівлі-продажу житлового будинку від 30 жовтня 1997 року не може бути визнаний нікчемним, оскільки станом на день його укладання не існувало такого поняття.

Зазначений договір є оспорюваним і може бути визнаний недійсним при наявності для цього підстав, передбачених ЦК УРСР.

Між тим, як встановлено в ході судового розгляду, на час складання договору купівлі - продажу, позивач домовилась з відповідачем щодо усіх істотних умов договору, отримала у власність від нього вищевказаний житловий будинок та вселилась туди. Позивач ОСОБА_3 мешкає в даному житловому будинку по теперішній час, сплачує всі комунальні платежі.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК України в редакції 1963 р., якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга ухиляється від її нотаріального оформлення, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати останню дійсною. В цьому разі нотаріальне оформлення угоди у подальшому не вимагається.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 28.04.1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (із змінами згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 25.05.98 року № 15), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями 105, 114 ЦК).

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК України суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Судом встановлено, що між продавцем та покупцем було досягнуто згоди з усіх істотних умов, що підтверджується змістом біржової угоди, в якій зазначено предмет продажу, його характеристика, порядок передачі предмета продажу у власність покупця, визначена ціна продажу.

Будь-яких суперечок між сторонами угоди судом не встановлено, протизаконних умов угода не містить та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, однак порушена форма угоди, оскільки при її укладенні не була дотримана нотаріальна форма договору.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що позивачем повністю виконано умови укладеного договору, а інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди і захист майнових прав позивача можливий лише шляхом визнання договору дійсним.

Стаття 392 ЦК України (в редакції 16 січня 2003 року) визначає, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладаючи спірний договір купівлі-продажу житлового будинку від 30 жовтня 1997 року сторони договору досягли усіх істотних умов договору, угода купівлі-продажу будинку фактично виконана сторонами в повному обсязі, жодна сторона не заявляла вимог про визнання укладеного договору недійсним з підстав недодержання нотаріальної форми договору.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу від 30 жовтня 1997 року дійсним та визнання права власності на житловий будинок № 7 по вул. Без назви в с. Показне Михайлівського району Запорізької області обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263 -265, 268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Південно – Української Товарної Біржи «Славутич» про визнання договору купівлі – продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок - задовольнити.

Договір купівлі - продажу жилого будинку №7, по вул. Без назви, в селі Показне, Михайлівського району, Запорізької області, який укладений 30 жовтня 1997 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на Піденнно - Українській Товарній Біржі «Славутич» - визнати дійсним.

Визнати за ОСОБА_3, право власності на житловий будинок № 7, по вул. Без назви, в селі Показне, Михайлівського району, Запорізької області.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_4