ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2017 р.                                Справа № 926/1851/17

Львівський апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів:

головуючого судді:                                                  Матущака О.І.,

суддів:                                                            Мирутенка О.Л.                                                                                                                        Якімець Г.Г.                              

розглядає апеляційну скаргу                              приватного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” м.Чернівці

на рішення                                                            господарського суду Чернівецької області від 20.07.2017 р.

у справі                    № 926/1851/17

за позовом:                                                             комунального підприємства “Чернівецьке тролейбусне управління” м.Чернівці

до відповідача:                                                  приватного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” м.Чернівці

про                                                                      повернення (витребування) безпідставно                                                                                           отриманих грошових коштів                                                                                                      148 982,89 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: не з’явився;

відповідача: не з’явився;

В С Т А Н О В И В:

рішенням господарського суду Чернівецької області від 20.07.2017 (суддя О.В.Гончарук) задоволено позов та стягнуто з приватного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» на користь комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» 148 982,89 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та 2 234,74 грн. судового збору.

Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що в позивача (споживач за договором №25 від 01.12.1997) відсутні компенсуючі установки або високовольтні синхронні електродвигуни, а тому електропередавальна організація (відповідач), при визначенні плати за перетікання реактивної електроенергії не повинна враховувати обсяги генерації реактивної електроенергії за показами лічильників, а має визначатись технологічними особливостями електромережі споживачів.

Вказане, на думку суду, свідчить про наявність підстав для застосування ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, оскільки позивачем безпідставно, тобто поза межами договору №25 від 01.12.1997 на користування електричною енергією, сплачувались кошти за фактично не спожиту генерацію реактивної електроенергії в розмірі 102 465,71 грн., пеню за несвоєчасну оплату за неї в розмірі 41 303,07 грн., 3% річних в розмірі 5 213,63 грн. та платежі пов'язані з інфляцією в розмірі 0,48 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 20.07.2017 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються чинним на момент розгляду справи договором №25 від 01.12.1997 на користування електричною енергією та Правилами користування електричною енергією, що свідчить про їх договірну природу та виключає застосування норм матеріального права, які регулюють позадоговірні зобов’язання, зокрема ст. 1212 ЦК України.

Скаржник (відповідач) спростовує висновки місцевого господарського суду про безпідставність сплати позивачем коштів за фактично не спожиту генерацію реактивної електроенергії в розмірі 102 465,71 грн., пеню за несвоєчасну оплату за неї в розмірі 41 303,07 грн., 3% річних в розмірі 5 213,63 грн. та платежі пов'язані з інфляцією в розмірі 0,48 грн., посилаючись на п. 7.7. договору №25 від 01.12.1997 та п. 1.2., 6.25., 6.33. Правил користування електричною енергією.

Також, апелянт зазначає, що акт від 16.01.2017, яким встановлено відсутність на тягових підстанціях позивача компенсуючих установок або високовольтних синхронних електродвигунів, та на який посилається суд першої інстанції – датований поза межами періоду 2014-2016 років, коли нараховувались спірні платежі за генерацію реактивної електроенергії, не має зворотної дії в часі, а тому є неналежним доказом по справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, просить залишити без змін рішення господарського суду Чернівецької області від 20.07.2017, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В судове засідання 19.12.2017 учасники судового процесу не з’явились, явки уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, а тому апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість вирішення спору за наявними у справі доказами.

Розглянувши наявні в справі докази, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що між сторонами укладено договір №25 від 01.12.1997 на користування електричною енергією, згідно з п. 1 якого відповідач, як електропостачальна організація, зобов'язався постачати електричну енергію, а позивач, як споживач, - своєчасно проводити оплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним договором.

У період з 01.01.2014 по 31.12.2016 відповідачем щомісячно виставлялись позивачу рахунки за споживання електричної енергії, до яких також включалась вартість плати за генерацію реактивної електричної енергії.

З наданих позивачем доказів, а саме: листів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії №02/11-1042 від 20.02.2015 та Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Чернівецькій області №18/21-87 від 23.02.2015 вбачається, що існуючі у позивача технологічні особливості електромережі (високовольтні кабельні лінії) виключають можливість оплати вартості генерації еклектричної енергії.

Як підтверджується матеріалами справи, договір №25 від 01.12.1997 не містить умов, які б регулювали між сторонами питання, пов’язані з оплатою вартості генерації електричної енергії.

Отже, предметом позову є вимога позивача (споживача) до відповідача про стягнення безпідставно сплачених коштів за фактично не спожиту генерацію реактивної електроенергії в розмірі 102 465,71 грн., пеню за несвоєчасну оплату за неї в розмірі 41 303,07 грн., 3% річних в розмірі 5 213,63 грн. та платежі пов'язані з інфляцією в розмірі 0,48 грн. Як на підставу позову посилається на ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 84 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отже, якщо особа набула майно за наявності відповідної правової підстави, воно не може бути витребуване відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.

За приписами частини 1 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії здійснюється на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах.

Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Статтею 277 Господарського кодексу України передбачено, що абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.1. Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910) та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за № 417/1442, ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення). Норми розділів "Загальні положення", "Межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін" та "Особливості постачання електричної енергії для населених пунктів" поширюються на всіх споживачів без винятку.

Пунктом 1.2. Правил користування електричною енергією, визначено, що:

межа балансової належності - точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання;

точка вимірювання - місце встановлення розрахункового засобу обліку в певній точці електричної мережі з метою вимірювання обсягу перетікань електричної енергії та рівня електричної потужності;

точка обліку - межа балансової належності, на якій за допомогою засобів обліку або розрахунковим шляхом визначаються та обліковуються значення обсягів споживання/передачі електричної енергії та величини споживання/транзиту електричної потужності за певний період;

перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електричних мереж (перетікання реактивної електричної енергії) - складова фізичних процесів передачі, розподілу та споживання активної електричної енергії, яка спричиняє додаткові технологічні втрати активної електричної енергії та впливає на показники якості активної електричної енергії;

плата за перетікання реактивної електроенергії - плата за послуги, які електропередавальна організація або власник технологічних електричних мереж змушені надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки;

компенсація перетікань реактивної електричної енергії - комплекс технологічних заходів, які виконуються споживачем та спрямовані на забезпечення електромагнітної збалансованості його електроустановок на межі балансової належності;

За змістом п. 6.35. Правил користування електричною енергією, плата за перетікання реактивної електричної енергії призначена для адресного економічного стимулювання ініціативи споживача до впровадження технологічних заходів на вирішення питань з компенсації перетікань реактивної електричної енергії.

Судами встановлено, що в період з 19.12.2016 по 15.03.2017 управлінням західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області проводилась ревізія фінансово-господарської діяльності позивача за період 01.01.2014 по 31.12.2016, за наслідками якої встановлено, що позивачем безпідставно сплачуються кошти за фактично неспожиту генерацію реактивної електроенергії та пеню за несвоєчасну оплату за неї і платежі пов'язані з інфляцією, а також вимагається від позивача усунути виявлені порушення.

Результати вищезазначеної ревізії чинні, ніким не скасовані та не оспорюються сторонами, зокрема відповідачем.

16.01.2017 в межах даної перевірки Держаудитслужбою було проведено зустрічну звірку з ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» для підтвердження правильності нарахування та сплати генерації реактивної електроенергії. За результатами зустрічної звірки було складено відповідну довідку №06-42/5 від 16.01.2017 та цього ж дня комісійно за участю представників Держаудитслужби, Держенергонагляду, позивача та відповідача проведено обстеження тягових підстанцій, на яких ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» в особі Чернівецького РЕМ нараховує генерацію реактивної електричної енергії, а саме: ГТП-4 по вул. Зелена, 4, ТТП-5 по вул. Комунальників, 12 та ТТП-10 по вул. Енергетична, 12-А, які перебувають на балансі КП «Чернівецьке тролейбусне управління».

Зазначеною комісією при обстеженні встановлено та зафіксовано у відповідному акті від 16.01.2017, що на вищевказаних тягових підстанціях компенсуючі установки та/або високовольтні синхронні електродвигуни відсутні.

Пунктом 5.12. Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами затвердженої наказом Мінпаливенерго України від 17.01.2002 за №19 визначено, що розбіжності, які виникають між споживачами і електропередавальною організацією з питань методики, розглядаються Держенергонаглядом.

Відповідно до зазначеного, Держенергонагляд спільно з розробником Методики – Галузевою науково-дослідною лабораторією при ФЕА НТУУ «Київський політехнічний інститут» надає роз’яснення щодо питання проведення розрахунків за перетікання реактивної електроенергії зі споживачами, які мають високовольтні кабельні мережі.

У разі відсутності у споживача компенсувальних установок та/або високовольтних синхронних електродвигунів, електропередавальна організація не повинна, при визначенні плати за перетікання реактивної електроенергії, враховувати обсяги генерації реактивної електроенергії за показами лічильників реактивної електроенергії, в цьому випадку, визначається технологічними особливостям електромережі споживачів.

Таким чином, відсутність в споживача (позивач) компенсувальних установок виключає його договірний обов’язок по справлянні плати за генерацію (перетікання) реактивної електроенергії, що свідчить про позадоговірний характер таких платежів, як правильно встановив суд першої інстанції. З цих підстав безпідставними є доводи апеляційної скарги про договірну характер спірних правовідносин, які склались між сторонами та про неналежність акту від 16.01.2017.

Судами встановлено, що між сторонами відсутній спір про те, що у період з 01.01.2014 по 31.12.2016 позивачем сплачено на користь відповідача: за генерацію реактивної електроенергії - 102465,71 грн.; пені - 41303,07 грн.; 3% річних - 5213,63 грн.; інфляційних - 0,48 грн., а всього за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 – 148982,89 грн.

Також, судами встановлено, що з метою повернення безпідставно отриманих коштів, позивачем на адресу відповідача неодноразово надсилалися вимоги та листи про повернення (витребування) безпідставно отриманих грошових коштів, а саме: вимога №543 від 21.04.2015, лист №657 від 19.05.2015 та вимога №217 від 17.02.2017. Вказані вимоги позивача залишені відповідачем без задоволення.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність заявленої позивачем позовної вимоги та необхідність стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 148982,89 грн.

Також, з вищенаведених підстав, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність встановлено іншого способу захисту порушеного права позивача, ніж шляхом застосування статті 1212 ЦК України, а тому судом першої інстанції правомірно не враховано правову позицію Верховного Суду України у справі №6-122цс14, на яку посилається відповідач.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ч. 1, 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого господарського суду, а тому рішення господарського суду Чернівецької області від 20.07.2017 у справі №926/1851/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скаргу приватного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” залишенню без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом (позивачем).

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Чернівецької області від 20.07.2017 у справі №926/1851/17 залишити без змін.

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” – залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя:                                                            О.І. Матущак

Судді:                                                                                О.Л. Мирутенко

                                                                                          ОСОБА_1