ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
25 липня 2006 р. |
№ 12/459пн |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
|
Щотки С.О. - головуючого, |
|
|
Катеринчук Л.Й., |
|
|
Самусенко С.С. - доповідача, |
|
розглянувши матеріали касаційної скарги |
СПД - фізичної особи ОСОБА_1 |
|
на рішення |
господарського суду Донецької області від 17.03.2006 |
|
та постанову |
Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2006 |
|
у справі |
№ 12/459пн |
|
господарського суду |
Донецької області |
|
за позовом |
ТОВ "Донецькі автовокзали" |
|
до |
СПД - фізичної особи ОСОБА_1 |
|
третя особа |
ВАТ "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" |
|
про |
звільнення приміщення |
|
за участю представників: |
|
|
від позивача - |
не з'явився |
|
від відповідача - |
ОСОБА_2 |
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2005 року ТОВ "Донецькі автовокзали" звернулося до господарського суду Донецької області із позовом до СПД - фізичної особи ОСОБА_1 про звільнення приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.03.2006 у справі №12/459пн (суддя Склярук О.І.), яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2006 (колегія суддів: Стойка О.В. -головуючий, судді Діброва Г.І., Шевкова Т.А.), позов задоволено, зобов'язано СПД - фізичну особу ОСОБА_1 звільнити приміщення туалету (будинок з літ. В-1), розташоване за адресою: АДРЕСА_1, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.
Рішення мотивоване, зокрема, тим, що відповідачем не доведено, що окремо розташована будівля з літ. В-1, яку він займає, є об`єктом оренди за договором оренди від 01.11.2003, а тому він має звільнити вказане приміщення.
Вищим господарським судом України ухвалою від 27.06.2006 у справі №12/459пн порушено касаційне провадження.
Розпорядженням Першого заступника Голови Вищого господарського суду України Демченка С.Ф. від 24.07.2006 у справі № 12/459пн змінено та призначено наступний склад колегії суддів: Щотка С.О. -головуючий, судді Катеринчук Л.Й., Самусенко С.С. -доповідач.
Позивач у справі процесуальним правом участі його повноважного представника в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий господарський суд України у складі колегії суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини у справі № 12/459пн.
Позивач є власником будівель літ. А-2, Б-1, В-1 загальною площею 1 600,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, що було набуте ним на підставі договору купівлі продажу від 29.11.2004.
Відповідач займає та використовує окремо розташовану будівлю туалету, що позначена літ. В-1.
Договір оренди № НОМЕР_1 підписано між ВАТ "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій", колишнім власником будівель по АДРЕСА_1, та відповідачем.
Предметом договору оренди № НОМЕР_1 є нежитлове приміщення, визначене додатком № 1 до договору, який є невід'ємною частиною договору в будівлі Путіловського автовокзалу за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 90 кв.м.
Згідно статті 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що відповідач та третя особа не довели, що предметом договору оренди № НОМЕР_1 є саме окремо розташована будівля туалету літ. В-1, так як на це відсутнє посилання як в предметі договору оренди, який визначає, що передані в оренду приміщення знаходяться в будівлі автовокзалу, так і відсутність підписаних обома сторонами додатків до договору, які повинні були визначати предмет договору оренди та його місцерозташування.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що таке рішення прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні всіх обставин по справі.
Судами встановлено, що в договорі оренди № НОМЕР_1 не було визначено, яке саме приміщення орендується.
При цьому, суди встановили, що згідно договору площа приміщення туалету, що передається в оренду за договором, становить 90 м кв.
Попередніми судовими інстанціями не досліджено в повній мірі, які є інші приміщення туалетів, що знаходяться в будівлі автовокзалу та за її межами, та яка їх площа, не з`ясовано причини розбіжностей в договорі оренди та інвентарній справі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами не досліджено належним чином питання, чи є займане відповідачем приміщення площею 90 кв. м об`єктом оренди згідно договору оренди № НОМЕР_1.
Поза увагою судів лишилося питання виконання сторонами договору оренди № НОМЕР_1 його умов.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За результатами розгляду касаційної скарги судом касаційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з`ясовано судами попередніх інстанцій з недостатньою повнотою, прийняті господарськими судами першої та апеляційної інстанцій рішення не ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тому вказані рішення не відповідають положенням ст.43 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 N11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України встановила, що рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2006 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2006 підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене, всебічно, повно і об'єктивно з`ясувати обставини у даній справі і в залежності від встановленого та у відповідності до закону вирішити спір.
Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу СПД - фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду господарського суду Донецької області від 17.03.2006 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2006 у справі № 12/459пн задовольнити частково.
Рішення господарського Донецької області від 17.03.2006 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2006 у справі № 12/459пн скасувати.
Справу № 12/459пн передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Головуючий суддя С. Щотка
Судді: Л. Катеринчук
С. Самусенко