Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22 - 1915 Головуючий у 1-й інстанції Франко М.Я.
Категорія 52 Доповідач – Фомічов С.Є.
У Х В А Л А
27 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Бубличенко В.П.
суддів Сукач Т.О.
Фомічова С.Є.
при секретарі Пітель Г.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства по видобутку бурого вугілля „Бурвугілля” про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 березня 2008 року і
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до державного підприємства по видобутку бурого вугілля „Бурвугілля” (далі-ДП „Бур вугілля”) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги мотивувала тим, що 4 вересня 1970 року була прийнята на роботу учнем лабаранта хімічної лабораторії, а з 1 листопада 1970 року почала працювати лаборантом, на вуглерозрізі „Морозівський” об’єднання „Олександріявугілля”, де продовжувала працювати, незважаючи на те, що вуглерозріз неодноразово перейменовувався, змінювалось його підпорядкування, а за наказом Мінвуглепрому України № 71 від 15 березня 2007 року було створене ДП „Бурвугілля” як правонаступник ВО „Бурвуглекомплекс”, на балансі якого з січня 2007року перебував розріз „Морозівський”. Тому вважає себе працівником ДП „Бур вугілля”.
17 березня 2007 року відповідач не допустив її до роботи, будь яких наказів про її звільнення не надавалось, трудову книжку їй не повернули. В кінці липня 2007 року вона написала заяву і з 1 серпня 2007 року її прийнято на роботу в підприємство відповідача, про що було зроблено запис в новій трудовій книжці, а 2 жовтня 2007 року її звільнили з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Посилаючись на зазначені обставини вважає, що звільнення її з роботи проведено з порушенням вимог трудового законодавства, просила поновити її на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 25 березня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду як такого, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку скаржниці, суд неповно з’ясував обставини справи, не дав об’єктивної оцінки зібраним по справі доказам. В зв’язку з цим просила скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, яка підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції при ухваленні вказаного рішення відповідно до вимог ст.ст. 212-213 ЦПК України повно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну оцінку.
Судом встановлено , що в ДП „Бурвугілля” позивачка працювала з 1 серпня по 2 жовтня 2007 року та була звільнена у зв’язку зі змінами в організації виробництва (п. 1 ст. 40 КЗпП України). Ствердження позивачки про порушення при проведенні звільнення не відповідають обставинам справи, так як відповідно до вимог трудового законодавства за два місяця вона була попереджена про звільнення (а.с. 35) та рішенням профспілкового комітету підприємства було надано згоду на дане звільнення (а.с.42-46). Дані висновки суду першої інстанції позивачка підтвердила в судовому засіданні апеляційного суду.
Покладений в основу рішення висновок суду про відсутність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування ним моральної шкоди, відповідає обставинам справи, ґрунтуються на доказах.
Суд визнав безпідставними доводи позивача про те, що ДП „Бурвугілля” є правонаступником розрізу „Морозівський”, куди віна була прийнята на роботу в вересня 1970 року. Згідно наказу Мінвуглепрому України №71 від 15 березня 2007р. ДП „Бурвугілля” створене шляхом виділення зі складу виробничого об’єднання по видобутку бурого вугілля і його переробці „Бурвуглекломплекс” і є правонаступником останнього (а.с.55-56). Відокремлених підрозділів ДП „Бурвугілля” як юридична особа не має, про що свідчать дані витягу з Єдиного державного реєстру (а.с.75-76).
Як вбачається з записів наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивачки, розріз „Морозівський” 1 квітня 2005р. реорганізований і включений до складу Олександрійської філії розрізу „Морозівський” ТОВ ІВОК „Експлерент”, яка є відокремленим підрозділом ТОВ ІВОК „Експлерент” (а.с.4-10). Запис про звільнення ОСОБА_1 з роботи з Олександрійської філії розріз „Морозівський” ТОВ ІВОК „Експлерент” в трудовій книжці відсутній, трудова книжка знаходиться в роботодавця, ним виплачувалась і заробітна плата до липня 2007 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх вірними.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду відповідає обставинам справи та постановлено відповідно до вимог чинного законодавства , доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 березня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді