Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

18 листопада 2009 р.     Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:  

головуючого судді                     Галущенко Ю.А.  

при секретарі         Данковській С.В.      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку, -  

ВСТАНОВИВ:  

У жовтні 2009 р. позивач звернувся з позовом, в якому зазначає, що на підставі свідоцтва про права на спадщину, виданого Запорізькою державною нотаріальною конторою 19.02.1040 р. визнано право власності  за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 1\6 частині  житлового будинку № 34 по вул. Білоруській у м. Запоріжжі за кожним. На підставі свідоцтва про право на спадщину  за законом, виданого 5-ою Запорізькою державною нотаріальною конторою 12.11.1978 року р. визнано право власності за ОСОБА_6, ОСОБА_8, та ОСОБА_9 по 1\18 частині житлового будинку № 34 по вул. Білоруській у м. Запоріжжі за кожним. 18 квітня 1984 року помер ОСОБА_7. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складалась з 1\6 частини житлового будинку № 34 по вул. Білоруській у м. Запоріжжі. Спадкоємцями першої за законом після його смерті є його мати – ОСОБА_6, його дружина ОСОБА_10, його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_11. ОСОБА_12, яка на час його смерті проживала разом зі спадкодавцем, прийняла спадщину фактичним проживанням. ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_11 від прийняття спадщини відмовились, про що склали заяву в нотаріальній конторі. 19 травня 1988 року ОСОБА_6 померла. Після її смерті відкрилась спадщина, яка складалась з 2\9 частин  житлового будинку № 34 по вул. Білоруській у м. Запоріжжі. Спадкоємцями в порядку представництва після її смерті є її онуки – діти померлих сина ОСОБА_7 (померлого 18.04.1984 року ) – ОСОБА_2 та ОСОБА_5. Після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняв ОСОБА_2, який на час її смерті проживав разом зі спадкодавцем та фактично прийняв спадщину. ОСОБА_5 від прийняття спадщини відмовилась, оскільки на час смерті зі спадкодавцем не проживала, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не зверталась. 03 липня 2007 року померла ОСОБА_8. Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з 1\18 частини житлового будинку № 34 по вул. Білоруській у м. Запоріжжі. Спадкоємцями першої черги за законом після її смерті є ОСОБА_13 (як дочка) та ОСОБА_4 (як онук в порядку представництва після смерті батька (сина спадкодавця) ОСОБА_14, померлого 01 вересня 1973 року), які на час її смерті проживали разом з спадкодавцем та фактично прийняли спадщину.  

20 вересня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 (2/9 частини),  ОСОБА_4 (1\36 частина) та ОСОБА_3, яка діяла за дорученням в інтересах ОСОБА_13 (1\12 частина) та в інтересах ОСОБА_12 (1\6 частина),  укладений письмовий договір, відповідно до якого кожний з них продав позивачеві, а він купив успадковані та належні їм частини житлового будинку з усіма надвірними спорудами,  а всього 1\2 частину житлового будинку, з усіма надвірними спорудами, розташованими на земельній ділянці, площею 600 кв.м за адресою – м. Запоріжжя вул. Білоруська, 34  

Даний договір купівлі-продажу був укладений в простій письмовій формі, в присутності свідків та голови квартального комітету.  

Посилаючись на те, що між сторонами повністю виконані умови договору купівлі-продажу, він проживає в спірному будинку по теперішній час, проводить поточний ремонт будинку, але відповідачі до цього часу належним чином правовстановлюючі документи на належні їм частки будинку не оформили, що унеможливлює нотаріальне посвідчення укладеного договору, позивач просить суд визнати ОСОБА_10 такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7, померлого 18 квітня 1984 року, визнати ОСОБА_2 таким, що прийняв спадщину після смерті бабусі ОСОБА_6, померлої 19 травня 1988 року, визнати ОСОБА_13 та ОСОБА_4 такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8, померлої 03 липня 2007 року, визнати дійсним договір купівлі-продажу 1\2 частини житлового будинку, з усіма надвірними спорудами, розташованими на земельній ділянці, площею 600 кв.м за адресою – м. Запоріжжя вул. Білоруська, 34, укладеного між мною ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 (2/9 частини),  ОСОБА_4 (1\36 частина) та ОСОБА_3, яка діяла за дорученням в інтересах ОСОБА_1 (ОСОБА_4) ОСОБА_15 (1\12 частина) та в інтересах ОСОБА_12 (1\6 частина) з другої сторони, визнати за ним право власності на 1\2 частину житлового будинку, з усіма надвірними спорудами, розташованими на земельній ділянці, площею 600 кв.м за адресою – м. Запоріжжя вул. Білоруська, 34,  

  В судовому засіданні позивач на задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі наполягав з підстав, зазначених в позові.  

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнала в повному обсязі, проти задоволення позову не заперечувала.  

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги визнав в повному обсязі, проти задоволення позовних вимог не заперечував.  

В судове засідання відповідач ОСОБА_5 не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає повністю, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.  

  Вивчивши надані письмові докази у сукупності, заслухавши пояснення позивача, відповідачів, суд дійшов висновку, що позов є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.  

  Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про права на спадщину, виданого Запорізькою державною нотаріальною конторою 19.02.1040 р. визнано право власності  за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 1\6 частині  житлового будинку № 34 по вул. Білоруській у м. Запоріжжі за кожним. На підставі свідоцтва про право на спадщину  за законом, виданого 5-ою Запорізькою державною нотаріальною конторою 12.11.1978 року р. визнано право власності за ОСОБА_6, ОСОБА_8, та ОСОБА_9 по 1\18 частині житлового будинку № 34 по вул. Білоруській у м. Запоріжжі за кожним, про що надано довідку ОП ЗМБТІ.  

18 квітня 1984 року помер ОСОБА_7, про що надано копію свідоцтва про смерть. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складалась з 1\6 частини житлового будинку № 34 по вул. Білоруській у м. Запоріжжі.  

Відповідно до ст. 529 ЦК України (1963р.) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої  черги  є діти, дружина  і  батьки  померлого.  

Спадкоємцями першої за законом після смерті ОСОБА_7 є його мати – ОСОБА_6, його дружина ОСОБА_10, його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_11, про що надано копії свідоцтв про народження, про одруження.  

Відповідно до ст. 549 ЦК України (1963р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він  фактично  вступив  в  управління  або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній  конторі  за  місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії  повинні  бути  вчинені  протягом шести місяців з дня відкриття  

ОСОБА_12, яка на час його смерті проживала разом зі спадкодавцем, прийняла спадщину фактичним проживанням. ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_11 від прийняття спадщини відмовились, про що склали заяву в нотаріальній конторі. Таким чином, ОСОБА_10 є такою, що прийняла спадщину у вигляді 1\6 частини житлового будинку № 34 по вул. Білоруській у м. Запоріжжі після смерті ОСОБА_7, померлого 18 квітня 1984 року.  

Як вбачається з наданої копії свідоцтва про смерть, 19 травня 1988 року ОСОБА_6 померла. Після її смерті відкрилась спадщина, яка складалась з 2\9 частин  житлового будинку № 34 по вул. Білоруській у м. Запоріжжі. Спадкоємцями в порядку представництва після її смерті стали її онуки – діти померлого сина ОСОБА_7 (який помер 18.04.1984 року, про що надано копію свідоцтва про смерть) – ОСОБА_2 та ОСОБА_5. ОСОБА_2, який на час її смерті проживав разом зі спадкодавцем, фактично прийняв спадщину, ОСОБА_5 від прийняття спадщини відмовилась, оскільки на час смерті зі спадкодавцем не проживала, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не зверталась. Таким чином, ОСОБА_2 є таким, що прийняв спадщину після смерті бабусі ОСОБА_6, померлої 19 травня 1988 року.  

Як встановлено з наданої суду копії свідоцтва про смерть, 03 липня 2007 року померла ОСОБА_8. Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з 1\18 частини житлового будинку № 34 по вул. Білоруській у м. Запоріжжі.  

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці отримують право на спадкування почергово.  

Відповідно до ст.1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкоємця, переживший чоловік (дружина), батьки.  

Спадкоємцями першої черги за законом після її смерті є ОСОБА_13 (як дочка) та ОСОБА_4 (як онук в порядку представництва після смерті батька (сина спадкодавця) ОСОБА_14, померлого 01 вересня 1973 року), про що надано копії свідоцтв про народження та про одруження.  

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право  прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.  

Спадкоємці на час смерті спадкодавця проживали разом з спадкодавцем та фактично прийняли спадщину, тому ОСОБА_13 та ОСОБА_4 є такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8, померлої 03 липня 2007 року.  

Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.  

Як встановлено з копії договору купівлі-продажу, 20 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (2/9 частини),  ОСОБА_4 (1\36 частина) та ОСОБА_3, яка діяла за дорученням в інтересах ОСОБА_13 (1\12 частина) та в інтересах ОСОБА_12 (1\6 частина),  укладений письмовий договір, відповідно до якого кожний з них продав позивачеві, а він купив успадковані та належні їм частини житлового будинку з усіма надвірними спорудами,  а всього 1\2 частину житлового будинку, з усіма надвірними спорудами, розташованими на земельній ділянці, площею 600 кв.м за адресою – м. Запоріжжя вул. Білоруська, 34  

Як передбачено ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами,  відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.  

Суду надані письмові  докази домовленості сторін  відносно всіх важливих  умов договору, повного виконання договору  сторонами.  

Позивач повністю виконав угоду, оскільки передав продавцям обумовлену договором грошову суму за придбаний житловий будинок, що підтверджено відміткою в договорі купівлі-продажу, вступив в фактичне володіння та користування ним.  

Відповідачі як продавці передали позивачеві в користування та володіння продану Ѕ частину будинку, тобто також виконали умови угоди.  

Оскільки сторонами виконано всі істотні умови договору, відповідачі не заперечували проти задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що є всі передбачені законом підстави  визнати договір купівлі-продажу житлового будинку дійсним.  

Вирішуючи вимоги про визнання права власності на спірний будинок, суд виходить з наступного.  

Як передбачено ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема, з правочинів. Право власності припускається виникшим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.  

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачами відбувся правочин, який судом визнається дійсним, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на Ѕ часину придбаного житлового будинку з службовими та господарськими спорудами, розташований за адресою м. Запоріжжя вул. Білоруська, 34.  

Право власності ОСОБА_1 на придбану Ѕ частину будинку ніким не оспорюється.  

Таким чином, суд вважає, що право власності позивача на Ѕ частину житлового будинку 34 по вул. Білоруській в м. Запоріжжі виникло правомірно, є всі передбачені законом підстави для задоволення позову в цій частині і визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину житлового будинку 34 з службовими та господарськими спорудами по вул. Білоруській в м. Запоріжжі.  

Керуючись ст. ст.3, 10, 11, 57, 60, 208-209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 529, 549 ЦК України (в ред. 1963 р.), ст. ст. 220, 328, 657, 1258, 1261, 1268 ЦК України суд,  

ВИРІШИВ:  

Позов задовольнити.  

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий на 1\2 частину житлового будинку, з усіма надвірними спорудами, розташованими на земельній ділянці, площею 600 кв.м за адресою – м. Запоріжжя вул. Білоруська, 34.  

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

  Суддя                                     Ю.А. Галущенко