УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І.,

суддів: Євграфової Є.П., Кадєтової О.В.,

ЗавгородньоїІ.М., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2014 року, рішення апеляційного суду Одеської області від 19 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 10 липня 2004 року він з ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Зазначав, що шлюбні відносини між ним та відповідачем не склались, спільне проживання фактично припинене, подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить його інтересам.

У січні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила поділити спільне сумісне майно, набуте під час шлюбу в наступний спосіб: припинити право спільної сумісної власності на автомобіль марки «Toyota Fortuner», номерний знак НОМЕР_1, та визнати за нею право власності на вказаний автомобіль; припинити право спільної сумісної власності на автомобіль марки «ВАЗ 210994-20», номерний знак НОМЕР_2, 2008 р.в., та визнати право власності на вказаний автомобіль за

ОСОБА_3; припинити право спільної сумісної власності на грошові кошти в розмірі 155 382,83 дол. США, що були зняті з банківських рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_3, та розділити їх по 1/2 частини за нею та ОСОБА_3 шляхом стягнення з останнього на її користь суми в розмірі

77 691,40 дол. США, що еквівалентно 1 079 209 грн 42 коп.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначала, що вказане майно було набуте за час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя. При цьому враховуючи, що на її утримання знаходяться двоє малолітніх дітей, просила відійти від принципу рівності часток подружжя при поділі спірних автомобілів та залишити у її власності більш коштовний автомобіль марки «Toyota Fortuner», номерний знак НОМЕР_1.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня

2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, укладений 10 липня 2004 року, який був зареєстрований у третьому відділі реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 198.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задоволено.

Припинено право спільної сумісної власності на автомобіль марки «Toyota Fortuner», номерний знак НОМЕР_1, визнано право власності на автомобіль марки «Toyota Fortuner», номерний знак НОМЕР_1, за ОСОБА_4

Припинено право спільної сумісної власності на автомобіль марки

«ВАЗ 210994-20», номерний знак НОМЕР_2, 2008 р.в., визнано право власності на автомобіль марки «ВАЗ 210994-20», номерний знак НОМЕР_2, за

ОСОБА_3

Припинено право спільної сумісної власності на грошові коти в розмірі 155 382,83 дол. США, розділено їх по 1/2 частини ОСОБА_4 та ОСОБА_3 шляхом стягнення з ОСОБА_3 на користь

ОСОБА_4 суми в розмірі 1 079 209 грн 42 коп.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19 лютого 2015 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2014 року в частині позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя змінено.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задоволено частково.

Визнано об'єктом спільної сумісної власності подружжя

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 автомобіль марки «Toyota Fortuner»,

2006 р.в., номерний знак НОМЕР_1; автомобіль марки «ВАЗ-210994-20»,

2008 р.в., номерний знак НОМЕР_2; доходи - грошові кошти на рахунку

НОМЕР_3 в АБ «Південний» за період з 03 січня 2013 року по 24 січня 2014 року включно в сумі 155 382,83 дол. США.

Визнано в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_4 право приватної власності на автомобіль марки «Toyota Fortuner», 2006 р.в., номерний знак НОМЕР_1. Припинено право спільної сумісної власності подружжя на транспортний засіб.

Визнано в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_3 право приватної власності на автомобіль марки «ВАЗ-210994-20», 2008 р.в., номерний знак НОМЕР_2. Припинено право спільної сумісної власності подружжя на транспортний засіб.

Визнано в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частки від грошових коштів в сумі 155 382,83 дол. США та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1 920 612 грн 87 коп., що еквівалентно 71 691,41 дол. США по курсу НБУ станом на 19 лютого 2015 року 26,79 грн за 01 дол. США. Припинено право спільної сумісної власності подружжя на грошові кошти в сумі 155 382,83 дол. США.

На зазначені судові рішення подав касаційну скаргу ОСОБА_5, який не брав участі у розгляді справи, при цьому зазначав, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень було вирішено питання про його права та обов'язки, а саме щодо належного йому автомобіля марки «Toyota Fortuner», номерний знак НОМЕР_1.

Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права,

ОСОБА_5 просив скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2017 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2014 року, рішення апеляційного суду Одеської області від 19 лютого 2015 року.

У листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява, підписана від імені ОСОБА_5, про закриття провадження у справі на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 330 ЦПК України. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_5не подавав касаційну скаргу і нікому не доручав це зробити, ніякої касаційної скарги не підписував.

Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2017 року було повідомлено ОСОБА_5 про наслідки відмови від касаційної скарги і закриття касаційного провадження, зазначено про необхідність надання до 13 грудня 2017 року нотаріально посвідченої заяви про відмову від касаційної скарги на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2014 року, рішення апеляційного суду Одеської області від 19 лютого 2015 року.

11 грудня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла нотаріально посвідчена заява

ОСОБА_5, в якій останній підтвердив, що не подавав жодних касаційний скарг на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2014 року, рішення апеляційного суду Одеської області від 19 лютого 2015 року.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши заяву ОСОБА_5 про відмову від касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 330 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення касаційного провадження. Про прийняття відмови від скарги та закриття касаційного провадження суд постановляє ухвалу.

Згідно із ч. 5 ст. 330 ЦПК України у разі закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою від касаційної скарги повторне оскарження цих рішень, ухвал цією особою не допускається.

Зі змісту поданої заяви про відмову від касаційної скарги вбачається, що заявнику відомі наслідки відмови від касаційної скарги, визначені ч. 5 ст. 330 ЦПК України.

Враховуючи те, що заяву про відмову від касаційної скарги подано до закінчення касаційного провадження, колегія суддів вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_5 про відмову від касаційної скарги на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2014 року, рішення апеляційного суду Одеської області від 19 лютого 2015 року із закриттям касаційного провадження за цією касаційною скаргою у даній справі.

Керуючись ст. ст. 330, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Заяву ОСОБА_5 про відмову від касаційної скарги задовольнити.

Прийняти відмову ОСОБА_5 від касаційної скарги на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2014 року, рішення апеляційного суду Одеської області від 19 лютого 2015 року.

Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2014 року, рішення апеляційного суду Одеської області від

19 лютого 2015 року закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Євтушенко

Судді: Є.П. Євграфова

І.М.Завгородня

О.В.Кадєтова

О.В. Попович