ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мостової Г.І.,

суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

Кадєтової О.В., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до апеляційного суду Львівської області, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 23 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до апеляційного суду Львівської області, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.

На обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що апеляційним судом Львівської області було постановлено незаконну, на його думку, ухвалу від 03 березня 2015 року, яка була скасована ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2015 року, у зв'зку із чим йому було завдано моральну шкоду, яку він просив відшкодувати на підставі ст. ст. 40, 55, 56, 124 Конституції України.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 11 жовтня

2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 23 березня 2017 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» ВССУ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведено вчинення службовими особами апеляційного суду Львівської області та Державної казначейської служби України неправомірних дій, які завдали йому моральної шкоди.

Колегія суддів не може повністю погодитися із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 13 січня 2015 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Вищого адміністративного суду України та держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 03 березня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 13 січня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2015 року ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 13 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 03 березня 2015 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_3 зазначав, що у зв'язку із ухваленням колегією суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області ухвали від 03 березня 2015 року, яка, на його думку, не ґрунтується на вимогах законності, верховенства права та була прийнята без дотримання норм Конституції та законів України, йому спричинено моральну шкоду.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Скарги на дії чи бездіяльність судів при розгляді ними судових справ у передбачених законом випадках розглядаються також органами і посадовими особами, які мають право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність.

Згідно роз'яснень, наданих у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» ,оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» надано роз'яснення, що у розумінні положень ч. 1

ст. 2, пп. 1, 7, 9 ч. 1 ст. 3, ст. 17, ч. 3 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ. Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів мають розглядатися відповідно до процесуального законодавства.

Зазначені роз'яснення є відтворенням положень ст. ст. 62, 126 і 129 Конституції України, відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Отже, зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своє ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи спір в порядку цивільного судочинства, суди попередніх інстанцій на звернули уваги на зазначене, не врахували того, що подана позовна заява про відшкодування моральної шкоди в частині вимог до апеляційного суду Львівської області стосується оскарження дій суду при ухваленні судового рішення, а тому не підлягає розгляду в цій частині в порядку цивільного судочинства.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій постановили оскаржувані рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до апеляційного суду Львівської області про відшкодування моральної шкоди із порушенням норм процесуального права, у зв'язку із чим вони в цій частині підлягають скасуванню, провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до апеляційного суду Львівської області про відшкодування моральної шкоди підлягає закриттю на підставі ч. 1 ст. 340 ЦПК України.

При цьому, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову

ОСОБА_3 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій правильно виходили із їх необґрунтованості.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для звернення до суду із даним позовом було винесення апеляційним судом Львівської області незаконної, на думку позивача, ухвали. Доводів щодо завдання позивачу моральної шкоди внаслідок протиправних дій посадових чи службових осіб Державної казначейської служби України позовна заява не містить та доказів зазначеного до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди ухвалені із дотриманням норм процесуального та матеріального права, підстав для їх скасування в указаній частині, передбачених ст. ст. 338-341, немає.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 340, 343-345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 жовтня

2016 року, ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 23 березня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до апеляційного суду Львівської області про відшкодування моральної шкоди скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

В іншій частині рішення Личаківського районного суду м. Львова від

11 жовтня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від

23 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді: І.М. Завгородня

О.В.Кадєтова

Л.М.Мазур

О.В. Попович