ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Мостової Г.І.,

суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

Кадєтової О.В., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 квітня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 03 серпня 2011 року стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на утримання непрацездатного батька у розмірі 200 грн.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від

21 травня 2013 року збільшено розмір аліментів на його утримання з 200 грн до 280 грн.

Зазначав, що його стан останнім часом різко погіршився, з грудня

2014 року йому поставлено діагноз цукровий діабет у важкій формі, у зв'язку із чим він несе додаткові витрати на купівлю ліків та потребує стаціонарного лікування.

Беручи до уваги зазначене та, з урахуванням поданих уточнень, просив збільшити розмір аліментів, які стягуються на його утримання з ОСОБА_4, з 280 грн до 2 500 грн.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від

20 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13 квітня 2017 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведено того, що його доходу недостатньо для забезпечення нормальної життєдіяльності, а також обставин, які б свідчили про необхідність збільшення розміру аліментів після постановлення рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 травня 2013 року.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Встановлено, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 03 серпня 2011 року з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання батька ОСОБА_3 у розмірі

200 грн.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від

21 травня 2013 року розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 збільшено до 280 грн.

Згідно із ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Відповідно до ст. 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Відповідно до вимог п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204 СК України).

Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач отримує пенсію, розмір якої перевищує прожитковий мінімум, забезпечений нормальними матеріально-побутовими умови проживання, отримує аліменти від двох синів, у зв'язку із чим відсутні обставини, визначені ст. 192 СК України, які б підтверджували саме зміну, погіршення матеріального або сімейного стану ОСОБА_3

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться виключно до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів щодо їх оцінки.

При цьому необґрунтованими є доводи представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про те, що позивачем в судовому засіданні було обґрунтовано розрахунок суми коштів, які необхідно щомісячно витрачати на лікування хронічних хвороб, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи. Судами обґрунтовано зазначено, що надані медичні документи щодо стану здоров'я позивача не підтверджують обставин щомісячних витрат останнього на лікування, які перевищують його дохід у вигляді пенсії та аліментів.

Суди попередніх інстанцій правильно визначились із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, надали вмотивовану оцінку наявним у матеріалах справи доказам та дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення були ухвалені з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для їх скасування, передбачених ст. 338 ЦПК України, немає.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 343-345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 квітня

2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді: І.М. Завгородня

О.В.Кадєтова

Л.М.Мазур

О.В. Попович