УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І.,

суддів: Євграфової Є.П., Мазур Л.М.,

Завгородньої І.М., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 08 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

В червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 17 жовтня 2003 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб у Великочорнокінецькій сільській раді Чортківського району Тернопільської області, актовий запис № 04.

Від шлюбу в них є двоє дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Зазначав, що він з ОСОБА_4 разом не проживає протягом трьох років, спільного господарства не ведуть, причиною розірвання шлюбу є її зрада. Фактично їх сім'я розпалася, існує формально.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_3 просив розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_4, неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, просив залишити проживати з матір'ю.

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від

14 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу задоволено.

Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4., зареєстрований 17 жовтня 2003 року в Великочорнокінецькій сільській раді Чортківського району Тернопільської області, актовий запис № 04.

Неповнолітніх дітей сторін: дочку ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6, після розірвання шлюбу залишено проживати з матір'ю.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 08 вересня 2016 року рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від

14 липня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 носить формальний характер, подальше спільне життя та збереження сім'ї є неможливим та буде суперечити інтересам позивача. При цьому судом зазначено, що дітей після розірвання шлюбу слід залишити проживати разом з матір'ю.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції формально підійшов до вирішення справи, не з'ясував фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову про розірвання шлюбу, не забезпечив участь у судовому засіданні обох сторін, не вжив заходів до примирення подружжя.

Колегія суддів не може погодитися із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Судами встановлено, що 17 жовтня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4. було зареєстровано шлюб у Великочорнокінецькій сільській раді Чортківського району Тернопільської області, актовий запис № 04.

Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_3 зазначав, що він з ОСОБА_4 разом не проживає протягом трьох років, спільного господарства вони не ведуть, причиною розірвання шлюбу є зрада ОСОБА_4 Фактично їх сім'я розпалася та існує лише формально.

Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у т.ч. за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.

Частиною 3 ст. 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з роз'ясненнями наданими у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам ст. 215 ЦПК України. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, ОСОБА_3 не бажав продовжувати подальші шлюбні відносини з ОСОБА_4 та зазначав, що це суперечить його інтересам, суд першої інстанції з огляду на конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (ст. 51 Конституції України), дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, зазначеного не врахував, формально підійшов до розгляду справи, не розглянув справу по суті заявлених позовних вимог, не встановив фактичних обставин у справі, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого згідно із законом, а тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 343 - 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 08 вересня

2016 року скасувати, залишити в силі рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 14 липня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Євтушенко

Судді: Є.П. Євграфова

І.М.Завгородня

Л.М.Мазур

О.В. Попович