Ухвала

іменем україни

13 грудня2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І.,

суддів: Євграфової Є.П., Завгородньої І.М.,

КадєтовоїО.В., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на навчання,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 14 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на своє навчання в сумі 800 грн.

На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що відповідач є її батьком. На даний час позивач стаціонарно навчається в Економічному Університеті міста Кракова (Республіка Польща), потребує матеріальної допомоги, оскільки денна форма навчання позбавляє її можливості працювати. Навчання в університеті є платним, стипендію позивач не отримує. Добровільно матеріальної допомоги на утримання позивача відповідач не надає.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти в розмірі 800 грн щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2016 року та до закінчення навчання ОСОБА_3, тобто до 30 вересня 2019 року за умови продовження навчання ОСОБА_3 Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць передано до негайного виконання.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 14 березня 2017 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від

25 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 14 березня 2017 року та залишити в силі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від

25 листопада 2016 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У звʼязку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами установлено, що згідно зі свідоцтвом про народження, НОМЕР_1 від 03 листопада 1997 року, виданого Палацом реєстрації новонароджених Кіровоградського міського виконавчого комітету, батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_4 та ОСОБА_8, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис за № 1788 (а. с. 3).

ОСОБА_7 змінила прізвище на «ОСОБА_7», що підтверджується свідоцтвом про зміну імені, НОМЕР_2 від 04 грудня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції (а. с. 24).

Відповідач не утримував належним чином свою дочку до її повноліття та не надавав їй матеріальної допомоги, про що свідчить рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 20 червня 2012 року про стягнення з нього аліментів у примусовому порядку (а. с. 41, 43), а також не виконував своїх батьківських обов'язків, що призвело до позбавлення його батьківських прав (рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 травня 2014 року (а. с. 46-49), яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2014 року (а. с. 44-45).

У зв'язку з продовженням навчання позивача після досягнення нею повноліття, рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 27 листопада 2015 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, аліменти у розмірі 330.00 грн щомісячно, до 01 червня 2016 року (а. с. 29-30).

Після закінчення визначеного рішенням суду строку, позивач продовжила навчання.

Згідно з рішенням проректора у справах навчального процесу та у справах студентських Економічного Університету міста Кракова № Б- БЕМ14/002/60/2016 від 01 вересня 2016 року, ОСОБА_5 зараховано на навчання у 2016/2017 академічному році. Форма навчання: навчання стаціонарне першої ступені, факультет економіки та міжнародних відносин, напрямок навчання: господарча діяльність та міжнародні відносини (англійська). ОСОБА_5 прийнята на навчання на умовах оплати за навчання (а. с. 74, переклад рішення а. с. 75).

Відповідно до довідки від 05 липня 2016 року, виданої Економічним Університетом міста Кракова, переклад якої виконано з польської мови на українську мову, ОСОБА_9, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Кіровограді, громадянка України, була прийнята на навчання у терміні з 01 жовтня 2016 року до 30 вересня 2019 року. Форма навчання - стаціонарне, ступінь навчання - навчання першої ступені. Навчання буде розпочато 01 жовтня 2016 року (а. с. 5, 26, 27).

За довідкою від 10 жовтня 2016 року голови міста Кракова, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована тимчасово, до 30 червня 2017 року та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 76, переклад довідки а. с. 77).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання дочки, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, в розмірі, заявленому позивачем, пославшись при цьому на те, що будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини, у суду відсутні. Крім того, судом враховано відсутність на утриманні ОСОБА_4 інших дітей та непрацездатних осіб, задовільний стан здоров'я останнього, що інші обставини, які мають істотне значення, відповідачем не зазначені, а також наявність у відповідача рухомого та нерухомого майна.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач як на час ухвалення рішення судом першої інстанції, так і на час перегляду справи судом апеляційної інстанції не мав можливості надавати матеріальну допомогу дочці, яка продовжує навчання, оскільки не мав і не має будь-якого доходу.

Відповідно до відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_4 будь-яких доходів протягом 2016 року не отримував.

Судом встановлено, що відповідач на даний час ніде не працює. Відповідно до довідки виданої Кіровоградським міськрайонним центром зайнятості ОСОБА_4 з 02 березня 2017 року перебуває на обліку в Кіровоградському МРЦЗ як безробітний.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених ст. ст. 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Згідно зі ст. 198 СК Українибатьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Статтею 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач надав докази його неспроможності на даний час надавати повнолітній дочці матеріальну допомогу на період її навчання.

Таким чином, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 14 березня 2017 року.

Доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 14 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Євтушенко

Судді:Є.П. Євграфова І.М. Завгородня О.В. Кадєтова О.В. Попович