Ухвала іменем україни 29 листопада 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Євтушенко О.І., суддів: Євграфової Є.П., Мазур Л.М., Завгородньої І.М., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Петрашівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 13 квітня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що він є спадкоємцем після смерті своєї матері

ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та після смерті якої відкрилась спадщина на домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами по

АДРЕСА_1

Враховуючи, що у нього відсутні правовстановлюючі документи на вказане домоволодіння, нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Беручи до уваги зазначене, просив визнати за ним право власності на домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами: А-1 - житловий будинок, загальною площею 95,8 кв. м; Б - літня кухня-сарай, загальною площею 32,0 кв.м, які розташовані по АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від

21 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті матері

ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_3.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 13 квітня

2017 року рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від

21 жовтня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що

ОСОБА_3 набув право власності на спірне домоволодіння на підставі ст. 549 ЦК УРСР, однак не може отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки у нього відсутній оригінал правовстановлюючого документа.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що належним відповідачем у справі повинен бути ще один спадкоємець ОСОБА_4 - ОСОБА_5

Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якої відкрилась спадщина на домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1

Згідно з довідкою Петрашівської сільської ради від 28 липня 2015 року

№ 468 ОСОБА_4 до дня смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, але протягом останніх п'яти років проживала без реєстрації місця проживання разом зі своїм сином ОСОБА_3 у АДРЕСА_4, який і здійснив поховання матері.

Відповідно до виписки з погосподарської книги виконкому Петрашівської сільської ради за 1991-1995 роки № 3, головою домогосподарства та власником житлового будинку в АДРЕСА_1 була ОСОБА_4

Крім того, згідно з довідкою виконкому Петрашівської сільської ради

від 15 вересня 2014 року № 599, ОСОБА_3 вступив у фактичне володіння спадковим майном (житловий будинок у АДРЕСА_1 та присадибна земельна ділянка) після смерті матері ОСОБА_4

Постановою державного нотаріуса Віньковецької державної нотаріальної контори Хмельницької області від 16 вересня 2014 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо спадкування після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що вони регулюються нормами ЦК УРСР.

Відповідно до ст. ст. 524, 529 ЦК УРСР, чинного на час відкриття та оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого.

За цивільним законодавством УРСР коло прав та обов'язків спадкодавця визначалося на час відкриття спадщини, яким згідно зі ст. 525 ЦК УРСР визнавався день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно з положеннями ст. ст. 548, 549, 554 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

У статті 553 ЦК УРСР зазначено, що спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 лютого 2013 року у справі № 6-167цс12.

Встановивши, що ОСОБА_3 є сином померлої ОСОБА_4 та проживав разом із нею на час відкриття спадщини, суд першої інстанції правильно вважав, що ОСОБА_3 є таким, що фактично прийняв спадщину на підставі ст. 549 ЦК УРСР. Однак судом першої інстанції не було встановлено коло спадкоємців, які мають право на спадщину після смерті ОСОБА_4, та не визначено належний суб'єктний склад справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на будинки та садиби, щодо яких відсутні правовстановлюючі документи у зв'язку з їх втратою, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Зазначені органи також можуть бути залучені до участі в справі в якості третіх осіб в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 35 ЦПК України.

За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ще одним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4, крім позивача, є ОСОБА_5, який також прийняв спадщину шляхом вступу в управління спадковим майном. При цьому беручи до уваги те, що ОСОБА_5 не був залучений до участі у справі, а суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями на заміну сторін у справі, законним та обґрунтованим є висновок суду щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 до неналежного відповідача - Петрашівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 343-345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 13 квітня

2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Євтушенко

Судді: Є.П. Євграфова

І.М. Завгородня

Л.М.Мазур

О.В. Попович