Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Попович О.В., Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ЕЛАВУС ЛТД», третя особа - ОСОБА_5, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ЕЛАВУС ЛТД» на рішення Орджонікідзевського районного суду

м. Харкова від 08 серпня 2016 року, рішення апеляційного суду Харківської області від 23 лютого 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вона з 27 серпня 2010 року по 31 грудня 2014 року працювала у товаристві з обмеженою відповідальністю фірмі «ЕЛАВУС ЛТД» (далі - ТОВ фірма «ЕЛАВУС ЛТД») на посадах пакувальника цементу та контролера КПП. 31 грудня 2014 року була звільнена з роботи у зв'язку із закінченням строку трудового договору, на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Зазначала, що відповідачем не було проведено із нею відповідно розрахунку при звільненні, у зв'язку із чим наказом Ордженікідзевського районного суду м. Харкова від 26 березня 2014 року було стягнуто з ТОВ фірми «ЕЛАВУС ЛТД» на її користь заборгованість із виплати заробітної плати за період з серпня 2013 року по листопад 2013 року у розмірі 10 083 грн 02 коп.

Враховуючи, що грошові кошти у розмірі 10 083 грн 02 коп. були отримані нею лише 03 грудня 2015 року, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила на підстав ст. 117 КЗпП України стягнути з ТОВ фірми «ЕЛАВУС ЛТД» суму середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 31 грудня 2014 року по 02 грудня 2015 року в розмірі 41 598 грн

90 коп.; компенсацію за нараховану, але не виплачену заробітну плату станом на 02 грудня 2015 року з урахуванням індексу інфляції в розмірі 17 603 грн

31 коп.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від

08 серпня 2016 року позов ОСОБА_4 до ТОВ фірми «ЕЛАВУС ЛТД», третя особа - ОСОБА_5, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати задоволено.

Стягнуто з ТОВ фірми «Елавус ЛТД» на користь ОСОБА_4 суму середнього заробітку за період затримки розрахунку за період з 31 грудня

2014 року по 02 грудня 2015 року в розмірі 41 598 грн 90 коп.

Стягнуто з ТОВ фірми «Елавус ЛТД» на користь ОСОБА_4 компенсацію за нараховану, але не виплачену заробітну плату за період по

02 грудня 2015 року з урахуванням індексу інфляції в розмірі 17 603 грн

31 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 23 лютого

2017 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від

08 серпня 2016 року змінено, скасовано рішення в частині стягнення компенсації за нараховану, але не виплачену заробітну плату, ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог

ОСОБА_4

Стягнуто з ТОВ фірми «Елавус ЛТД» на користь ОСОБА_4 компенсацію за нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з грудня 2013 року по листопад 2015 року з урахуванням індексу інфляції в сумі

7 961 грн 16 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ фірма «Елавус ЛТД», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ фірми «ЕЛАВУС ЛТД» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2016 року, рішення апеляційного суду Харківської області від 23 лютого 2017 року у даній справі.

У квітні 2017 року від ТОВ фірма «ЕЛАВУС ЛТД» та у червні 2017 року від ОСОБА_4 надійшли в простій письмовій формі заяви про визнання мирової угоди.

Листами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня та 15 червня 2017 року сторонам роз'яснено наслідки визнання судом мирової угоди та зазначено про необхідність надання нотаріально посвідченої заяви про визнання мирової угоди.

Однак, сторони не надали нотаріально посвідченої заяви про визнання мирової угоди, у зв'язку із чим заяви ТОВ фірма «ЕЛАВУС ЛТД» та

ОСОБА_4 про визнання мирової угоди не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції до розгляду, оскільки нотаріально не посвідчені, а у суду відсутня можливість перевірити волевиявлення сторін на укладення мирової угоди.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до положень ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем на порушення вимог ст. 116 КЗпП України не було здійснено розрахунок з ОСОБА_4, при цьому стягнута за наказом Ордженікідзевського районного суду м. Харкова від 26 березня 2014 року сума заборгованості із виплати заробітної плати була виплачена лише

03 грудня 2015 року, що є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України, а також компенсації втрати частини доходів.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд апеляційної інстанції виходив із того, що така компенсація повинна обраховуватись із суми невиплаченої заборгованості із заробітної плати, визначеної наказом Ордженікідзевського районного суду м. Харкова від

26 березня 2014 року.

Даний висновок судів першої та апеляційної інстанцій є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, доказам, які містяться в матеріалах справи, та вимогам закону.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 працювала у ТОВ фірма «ЕЛАВУС ЛТД» з 27 серпня 2010 року по 31 грудня 2014 року: спочатку на посаді пакувальника цементу, а з 01 липня 2014 року - контролером КПП.

31 грудня 2014 року ОСОБА_4 звільнена з роботи за п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із закінченням строку трудового договору.

Судовим наказом Орджонікідзевського районного суду м. Харкова

26 березня 2014 року з ТОВ фірми «ЕЛАВУС ЛТД» стягнуто на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2013 року по листопад 2013 року в розмірі 10 083 грн 02 коп.

Зазначена заборгованість по заробітній платі була отримана позивачем у повному обсязі лише 03 грудня 2015 року.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_4 просила стягнути з ТОВ фірми «ЕЛАВУС ЛТД» середній заробітку за час затримки розрахунку за період з 31 грудня 2014 року по 02 грудня 2015 року, а також компенсацію за нараховану, але не виплачену заробітну плату станом на 02 грудня 2015 року з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на корить працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно ст. ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі-компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Враховуючи, що належна до виплати ОСОБА_4 сума заборгованості із заробітної плати, визначена наказом Орджонікідзевського районного суду

м. Харкова 26 березня 2014 року, була отримана позивачем лише 03 грудня

2015 року, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав, передбачених ст. 117 КЗпП України та Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», для стягнення на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за нараховану, але не виплачену заробітну плату.

Суди попередніх інстанцій правильно визначились із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів щодо їх оцінки.

При цьому безпідставними є доводи касаційної скарги щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 у зв'язку із процедурою банкрутства ТОВ фірми «ЕЛАВУС ЛТД», з огляду на положення ч. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якими передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст.ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 332, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ЕЛАВУС ЛТД» відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2016 року в незміненій частині після апеляційного перегляду та рішення апеляційного суду Харківської області від 23 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: О.В. Попович

І.М.Завгородня

В.М.Коротун