Ухвала іменем україни 29 листопада 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Євтушенко О.І., суддів: Євграфової Є.П., Мазур Л.М., Завгородньої І.М., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» - Лопатнікової Аліни Вадимівни на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 03 вересня 2013 року між нею та публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») укладено три договори банківського вкладу, а саме: договір № SAMDN25000737420348 на суму 800 000 грн строком на один рік та виплатою 18 % річних на суму вкладу; договір

№ SAMDN25000737420448 на суму 800 000 грн строком на один рік та виплатою 18 % річних на суму вкладу та договір № SAMDN25000737420121 на суму 515 523 грн 43 коп. строком на один рік та виплатою 18 % річних на суму вкладу.

Зазначала, що після закінчення строку дії зазначених договорів вона неодноразово зверталась до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявами про повернення суми основного вкладу та нарахованих за ними відсотків. Однак її заяви про повернення банківського вкладу були залишені без задоволення, грошові кошти не повернуто, а тому просила суд стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк»:

- за договором № SAMDN25000737420348 від 03 вересня 2013 року грошові кошти у розмірі 1 134 716 грн 06 коп., з яких: сума вкладу -

800 000 грн, відсотки за вкладом - 308 160 грн, 3 % річних - 9 017 грн

08 коп., інфляційні збитки - 17 538 грн 98 коп.;

- за договором № SAMDN25000737420448 від 03 вересня 2013 року грошові кошти у розмірі 1 134 716 грн 06 коп., з яких: сума вкладу -

800 000 грн, відсотки за вкладом - 308 160 грн; 3 % річних - 9 017 грн 08 коп., інфляційні збитки - 17 538 грн 98 коп.;

- за договором № SAMDN25000737420121 від 03 вересня 2013 року грошові кошти у розмірі 731 214 грн 48 коп., з яких: сума вкладу -

515 253 грн 43 коп., відсотки за вкладом - 198 578 грн 24 коп.; 3 % річних - 5 810 грн 64 коп., інфляційні збитки - 11 302 грн 17 коп.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від

11 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від

11 грудня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ «КБ «ПриватБанк») на користь ОСОБА_3 грошові кошти за депозитним договором від 03 вересня 2013 року

№ SAMDN25000737420348 у розмірі 800 000 грн, нараховані відсотки за цим договором у розмірі 211 463 грн, 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 6 509 грн та інфляційні збитки у сумі 12 664 грн, а усього стягнуто 1 030 636 грн.

Стягнуто з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти за депозитним договором від 03 вересня 2013 року

№ SAMDN25000737420448 у розмірі 800 000 грн, нараховані відсотки за цим договором у розмірі 211 463 грн, 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 6 509 грн та інфляційні збитки у сумі 12 664 грн, а усього стягнуто 1 030 636 грн.

Стягнуто з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти за депозитним договором від 03 вересня 2013 року

№ SAMDN25000737420121 у розмірі 515 523 грн 43 коп., нараховані відсотки за цим договором у розмірі 136 267 грн 67 коп., 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 4 194 грн 80 коп. та інфляційні збитки у сумі 8 160 грн 73 коп., а усього стягнуто 664 146 грн

63 коп.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2016 року скасовано рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Останнім рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти за депозитним договором від 03 вересня 2013 року

№ SAMDN25000737420348 у розмірі 800 000 грн, нараховані відсотки за цим договором у розмірі 211 463 грн, 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 6 509 грн та інфляційні збитки у сумі 12 664 грн, а усього стягнуто 1 030 636 грн.

Стягнуто з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти за депозитним договором від 03 вересня 2013 року

№ SAMDN25000737420448 у розмірі 800 000 грн, нараховані відсотки за цим договором у розмірі 211 463 грн, 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 6 509 грн та інфляційні збитки у сумі 12 664 грн, а усього стягнуто 1 030 636 грн.

Стягнуто з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти за депозитним договором від 03 вересня 2013 року

№ SAMDN25000737420121 у розмірі 515 523 грн 43 коп., нараховані відсотки за цим договором у розмірі 136 267 грн 67 коп., 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 4 194 грн 80 коп. та інфляційні збитки у сумі 8 160 грн 73 коп., а усього стягнуто 664 146 грн

63 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ПАТ «КБ «ПриватБанк» -

Лопатнікова А.В., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, ознайомившись із запереченнями, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності грошових коштів на відповідних банківських рахунках, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк» на виконання умов договорів банківського владу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем підтверджено укладення спірних договорів банківського вкладу та внесення грошових коштів на рахунки, відкриті у відповідача на виконання умов договорів банківського владу, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні. Водночас доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення позивачу сум банківських вкладів не надано.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Встановлено, що 03 вересня 2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ «КБ «ПриватБанк» у відділенні, що розташоване в Автономній Республіці Крим у м. Сімферополь, були укладені три депозитні договори, а саме:

- договір № SAMDN25000737420348 вклад «Стандарт», за умовами якого позивач внесла на особистий рахунок № 26358621553885 грошові кошти в розмірі 800 000 грн з відсотковою ставкою 18 % річних;

- договір № SAMDN25000737420448 вклад «Стандарт», за умовами якого позивач внесла на особистий рахунок № 26358621554668 грошові кошти в розмірі 800 000 грн з відсотковою ставкою 18 % річних;

- договір № SAMDN25000737420121 вклад «Стандарт», за умовами якого позивач внесла на особистий рахунок № 26358621551531 грошові кошти в розмірі 515 523 грн 43 коп. з відсотковою ставкою 18 % річних.

На підтвердження укладення вказаних договорів банківського вкладу та внесення коштів на відкриті рахунки відповідно до умов договору, позивачем було надано копію договору № SAMDN25000737420348 та копію платіжного доручення № 2796766594 від 03 вересня 2013 року, копію договору № SAMDN25000737420448 та копію платіжного доручення

№ 2796769754 від 03 вересня 2013 року, копію договору №SAMDN25000737420121 та копію платіжного доручення № 2796761358 від 03 вересня 2013 року, на яких міститься печатка банку. Оригінали зазначених документів були оглянуті судом у судовому засіданні.

Враховуючи зазначене, висновок суду апеляційної інстанції щодо укладення між сторонами вказаних договорів банківського вкладу у належній письмовій формі є таким, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1286цс16.

05 травня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до ПАТ «КБ «ПриватБанк» з письмовою заявою щодо повернення грошових коштів за депозитними договорами, яка задоволена не була, кошти не повернуті.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до п. 2.1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Національного банку України від

03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення № 516), грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Пунктом 2.9 Положення № 516 передбачено, що укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів.

Відповідно до п. 2.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566,будь-яка система обліку повинна забезпечити хронологічне та систематичне відображення всіх операцій банку в регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів.

Таким чином, відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку.

ПАТ «КБ «ПриватБанк» на порушення вимог законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, а також вимог ч. 2 ст. 27, ст. ст. 58, 59, 64 ЦПК України не надало суду доказів, які б свідчили про те, що банком виконано свої обов'язки з повернення вкладів на вимогу вкладника.

Суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, надав оцінку наявним в матеріалах справи доказам, законно та обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, фактично зводяться лише до неможливості виконання банком свого обов'язку з повернення значної суми грошових коштів в умовах фінансової кризи, що суперечить положенням ст. ст. 525, 526 ЦК України.

При цьому безпідставними є доводи касаційної скарги щодо порушення позивачем порядку розірвання договорів банківського вкладу, враховуючи встановлений факт звернення ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «ПриватБанк» із заявою від 05 травня 2015 року про повернення банківських вкладів, а також закріплену у ч. 2 ст. 1060 ЦК України гарантію повернення банківського вкладу на першу вимогу вкладника.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 343-345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» - Лопатнікової Аліни Вадимівни відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Євтушенко

Судді: Є.П. Євграфова

І.М.Завгородня

Л.М.Мазур

О.В. Попович