УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мостової Г.І.,

суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

Кадєтової О.В., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання недійсними кредитного договору, іпотечного договору та договору поруки, за касаційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» - Самойленка Артема Володимировича на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 17 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що

28 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ВАТ «АБ «Укргазбанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ «АБ «Укргазбанк»), та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 05-101192408-03-Ф, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 29 500 дол. США зі сплатою 13,3 % річних та строком користування до 27 березня 2024 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором

28 березня 2008 року між ВАТ «АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, а між ВАТ «АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «АБ «Укргазбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - договір поруки.

Кредитний договір від 28 березня 2008 року № 05-101192408-03-Ф є недійсним, оскільки його умови є несправедливими та створюють істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін на шкоду споживача кредитних коштів. При цьому банком не було надано позичальнику всю передбачену п. 2 ч. 1

ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» інформацію про умови кредитування, а також була відсутня ліцензія на видачу кредитних коштів у валюті.

Посилаючись на зазначене просили визнати недійсними кредитний договір від 28 березня 2008 року № 05-101192408-03-Ф та укладені на його підставі договір іпотеки від 28 березня 2008 року та договір поруки від 28 березня 2008 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 червня

2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ПАТ «АБ «Укргазбанк» про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 17 березня

2017 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від

16 червня 2015 року скасовано, ухвалене нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано недійсним кредитний договір від 28 березня 2008 року

№ 05-101192408-03-Ф, укладений між ВАТ «АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3 з моменту його укладення.

Визнано недійсним договір іпотеки від 28 березня 2008 року, укладений між ВАТ «АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_4 з моменту його укладення.

Визнано недійсним договір поруки від 28 березня 2008 року

№ 05-101192408-03-Ф, укладений між ВАТ «АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_5, ОСОБА_3 з моменту його укладення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ПАТ «АБ «Укргазбанк» -

Самойленко А.В., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 17 березня 2017 року та залишити без змін рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 червня 2015 року.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач мав ліцензію на видачу кредитних коштів у валюті, сторони погодили всі умови кредитного договору, ОСОБА_3 підписала його, отримала кредитні кошти та виконувала умови оспорюваного кредитного договору. При цьому банком було надано позичальнику всю необхідну інформацію про умови кредитування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач приховав від позичальника інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, ввів її в оману щодо реальної відсоткової ставки, не надав споживачу фінансових послуг повної інформації про умови кредитування та орієнтовної сукупної вартості кредиту.

Колегія суддів не може погодитись із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Судами встановлено, що 19 березня 2008 року ОСОБА_3 заповнила заяву на отримання кредиту, в якій вона вказала суму бажаного кредиту у розмірі 29 500 дол. США та ознайомилась з умовами кредитування за програмою «Іпотечний кредит» (кредит на споживчі цілі під заставу нерухомості), про що проставила свій підпис.

28 березня 2008 року між ВАТ «АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 05-101192408-03-Ф, за умовами якого останній було надано кредит в сумі 29 500 дол. США, зі сплатою 13,3 % річних та строком повернення до 27 листопада 2024 року.

Відповідно до п. 6.5 кредитного договору позичальнику надається інформація щодо ряду супутніх послуг та тарифів до них у додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору.

28 березня 2008 року між ВАТ «АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку було передано квартиру, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Кіровоград,

АДРЕСА_1.

28 березня 2008 року між ВАТ «АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_5, ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 05-101192408-03-Ф, за умовами якого ОСОБА_5 поручився перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 05-101192408-03-Ф від 28 березня 2008 року.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 16 січня

2017 року № 2082, банком при розрахунку процентів застосовано метод нарахування «30/360» (для розрахунку використовується умовна кількість днів у році - 360, у місяці - 30), що не відповідає методу «факт/факт», передбаченому п. 3.1.6 кредитного договору, яким передбачено розраховувати проценти, застосовуючи метод «факт/факт», коли для розрахунку береться фактична кількість днів у місяці та у році (365 або 366 днів).

Звертаючись до суду із даним позовом року ОСОБА_3,

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначали, що кредитний договір від

28 березня 2008 року № 05-101192408-03-Ф є недійсним, оскільки його умови є несправедливими та створюють істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін на шкоду споживача кредитних коштів. При цьому банком не було надано позичальнику всю передбачену п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» інформацію про умови кредитування, а також була відсутня ліцензія на видачу кредиту у валюті.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

За змістом ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Зі змісту вказаного кредитного договору вбачається, що він підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних його умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, в тому числі у відповідача була відповідна банківська ліцензія на видачу кредиту у валюті, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; умови кредитного договору викладені чітко та з наявністю повної інформації стосовно умов кредитування; ОСОБА_3 підписала кожну сторінку кредитного договору, а також загальні умови кредитування, тарифи банку, які є додатком до кредитного договору, а також заяву позичальника про отримання кредиту, в якій підтвердила, що їй було надано в письмовій формі та в повному об'ємі інформацію, передбачену п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»; на момент укладення договору та протягом майже 7 років з дня його укладення не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та частково виконувала його умови.

Беручи до уваги зазначене, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, встановив фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними.

Суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував та помилково вважав, що відповідачем не було надано ОСОБА_3 повної інформації щодо сукупної вартості кредиту та реальної відсоткової ставки, що є підставою для визнання недійсними кредитного договору та укладених на його підставі іпотечного договору та договору поруки.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого згідно із законом, а тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 343-345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» - Самойленка АртемаВолодимировича задовольнити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 17 березня

2017 року скасувати, залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 червня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді: І.М. Завгородня

О.В.Кадєтова

Л.М.Мазур

О.В. Попович