ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5282/17

провадження № 2/753/4012/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Заболотній Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства „Національний академічний театр опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка" ДП „Національна опера України" про визнання права на укладення строкового трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при звільненні, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права на укладення строкового трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при звільненні, відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги збільшили, збільшені підтримали, просили їх задовольнити, пояснивши, що ОСОБА_2 наказом №41-к від 19.01.1996 року був прийнятий на посаду артиста симфонічного оркестру першої категорії (валторна) ДП „Національний академічний театр опери та балету ім. Т.Г. Шевченка" за контрактом. Згідно наказу №823-к від 29.12.2001 року з 26.12.2001 року короткостроковий контракт припинено у зв'язку з укладенням трудового договору на невизначений строк на посаді артиста симфонічного оркестру вищої категорії. Відповідно до наказу №211-к від 23.02.2017 року з позивачем було припинено безстроковий трудовий договір на підставі п.9, ст.36 КЗпП України, п.2 Прикінцевих положень Закону України від 28.01.2016 року №955-VІІІ. На виконання даного Закону України №955-VІІІ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначенння керівників державних і комунальних закладів культури" генеральним директором відповідача було видано наказ №899-к від 2.12.2016 року про повідомлення щодо зміни істотних умов праці художнього та артистичного персоналу ДП „Національна опера України імені Т.Г. Шевченка". 15.12.2016 року позивачу було вручено повідомлення №324 від 3.12.2016 року про зміну з 16.02.2017 року істотних умов праці, а саме зміну безстрокового трудового договору на контракт. В даному повідомленні зазначалось, що з формою контракту позивач може ознайомитись на сайті Міністерства культури України і у разі відмови від роботи в нових умовах трудовий договір з позивачем буде припинено на підставі п.6, ст.36 КЗпП України. Відповідач запропонував позивачу примірник контракту, який порушує його трудові права, а саме: роботодавець несе відповідальність згідно законодавства у випадку затримки виплати заробітної плати за умови повного фактичного бюджетного фінансування відповідно до затверджених планом асигнувань обсягів. Підписавши такий контракт, позивач погодився б з порушенням його трудового права, регламентованого ч.6, ст.43 Конституції України - право на своєчасне одержання винагороди за працю. В свою чергу відповаідач таким пунктом контракту порушує ст.9 КЗпП України, яка забороняє роботодавцю при прийнятті внутрішніх нормативних актів погіршувати становище працівників порівняно із законодавством про працю. Також зміст контракту вказував на зменшення розміру відпусток. 6.02.2017 року до театру був направлений позивачем примірник контракту, а 14.02.2017 року адміністрація відповідача надала відповідь, що у даному примірнику є ряд суттєвих розбіжностей з формою контракту, затвердженою Міністерством культури України від 2.08.2016 року №624, що не відповідає вимогам чинного законодавства і нормативним документам, що регулюють творчо-виробничу діяльність театру. 16.02.2017 року позивач направив відповідачу іншу редакцію контракту, однак адміністрація на наступний день повідомила, що не бачить підстав для прийняття такої редакції без обгрунтування. 21.02.2017 року позивачем була направлена ще одна редакція контракту, однак відповідь адміністрацією не була надана, а 22.02.2017 року було повідомлено відповідачем, що у разі не підписання контракту за редакцією театру, трудові відносини між сторонами будуть розірвані на підставі п.9, ст.36 КЗпП України. 23.02.2017 року в Міністерсті культури України відбулась зустріч з працівниками театру, де були узгоджені пункти контракту, які влаштовують обидві сторони, однак того ж дня після 23 години генеральний директор відповідача ОСОБА_5 вручив остаточну редакцію контракту, в якому були відсутні всі узгоджені у Міністерстві культури позиції. Такий контракт, який порушує конституційні права позивача, він не підписав, тому наказом №211 від 23.02.2017 року він був звільнений з займаної посади. Запропонована остання редакція контракту значно порушує трудові права позивача, а саме: вказано, що ОСОБА_2 призначається на посаду артиста симфонічного та сценічного оркестрів, які в театрі існують окремо. Це є погіршенням становища позивача, оскільки раніше він працював артисом симфонічного оркестру. Також умови нового контракту зазначали, що у випадку виробничої необхідності позивач готує партію в порядку терміного вводу у виставу. Цей пункт вказує, що він без будь-якої репетиції зобов'язаний виконати оркестрову партію, а якщо припуститься помилки, то це є підставою для адміністрації театру на розірвання з ним контракту у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням працівником своїх обов'язків згідно контракту. Крім того, за виконання роботи працівником йому встановлюється посадовий оклад, однак контракт не передбачає індексацію заробітної плати, що також є погіршенням умов праці у порівнянні із безстроковим трудовим договором. Також працівник зобов'язаний не розголошувати конфіденційну інформацію, але умови контракту не дають переліку такої інформації. За таким обставин відповідач на свій розсуд буде вважати будь-яку інформацію конфіденційною, що в подальшому потягне за собою претензію до позивача щодо невиконання умов контракту. Крім того, даний контракт зменшив розмір відпустки. З вини відповідача він був звільнений, тому що саме позивач повинен був ставити вимогу про підписання його умов контракту. За таких обставин просить визнати за ОСОБА_2 право на укладення строкового договору (контракту) з ДП „Національна опера України" на умовах, визначених законодавством України, на підставі ст.235 КЗпП України просять 40 523 грн. 49 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 15 000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача ДП „Національний академічний театр опери та балету ім. Т.Г. Шевченка" Галич А.С. судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, щовідповідач виконував вимоги законодавства, якими передбачений порядок та строки укладання контракту з працівниками театру, які відносяться до художнього та артистичного персоналу. Відповідач за своїм статусом є державним підприємством, яке створене та входить до сфери управління Міністерства культури України. 2.12.2016 року відповідачем був виданий наказ №899-к «Про повідомлення щодо зміни істотних умов праці художнього та артистичного персоналу ДҐІ «Національна опера України імені Т.Г. Шевченка» про повідомлення працівників про зміну істотних умов праці, а саме зміну форми трудового договору, укладеного між ДП «Національна опера України імені Т.Г. Шевченка» і працівниками художнього та артистичного персоналу, на контракт до 15 грудня 2016 року. Листом №324 від 03.12.2016 року ОСОБА_2 повідомлявся про зміну істотних умов праці. Позивач висловив свою позицію щодо не погодження із запропонованою формою контракту, що була затверджена Міністерством культури України, та пропонував свої проекти контракту із супровідними листами, на які адміністрація театру надавала відповіді на всі звернення позивача. Востаннє позивач запропонував свій проект контракту 23.02.2017 року. Адміністрація театру намагалась укласти контракти для працевлаштування всіх своїх працівників, для цього вживала всіх заходів, також залишилась працювати поза межами робочого часу 23.02.2017 року до опівночі в останній день підписання контрактів, що було визначено законом, однак при цьому з деякими працівниками, у тому числі з позивачем, домовленостей не було досягнуто. Події були засвідчені актом від 24.02.2017 р. 00 години 23 хвилини: про факт вимоги ОСОБА_2 від генерального директора ОСОБА_5 підписати запропонований позивачем варіант контракту, а також факт виклику поліції та погроз. Адміністрація театру вважала, шо запропонований позивачем варіант контракту не відповідає вимогам чинного законодавства. Також актом від 24.02.2017 року о 18 год. 35 хв. адміністрація театру засвідчила факт відмови позивача від ознайомлення та підпису з наказом про припинення безстрокового трудового договору і відмови від одержання трудової книжки. Дії відповідача щодо пропонування укладання контакту відповідають вимогам законодавства. Законом України визначено мінімальний термін контракту 1 рік, що і було запропоновано позивачу, за таких обставин в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.

Заслухавши позивача, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 43 Конституції України зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів по справі встановив наступні факти та правовідносини.

Як наголошує ст.2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники мають право на … звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Як зазначає ст.2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач ОСОБА_2 наказом №41-к від 19.01.1996 року був прийнятий на посаду артиста симфонічного оркестру першої категорії (валторна) ДП „Національний академічний театр опери та балету ім. Т.Г. Шевченка" за контрактом. Згідно наказу №823-к від 29.12.2001 року з 26.12.2001 року короткостроковий контракт припинено у зв'язку з укладенням трудового договору на невизначений строк на посаді артиста симфонічного оркестру вищої категорії.

У відповідності до ч.1, ч.3, ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

За змістом п.5 Рішення Конституційного Суду України від 9.07.1998 року №12-рп контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, його правову і соціальну захищеність. Умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чиним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (стаття 9 Кодексу законів про працю України).

Конституційний Суд України на підставі аналізу матеріалів справи вважає, що останнім часом відбувається необгрунтоване розширення сфери застосування контракту, яка виходить навіть за межі, визначені законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Все це не сприяє створенню умов для повного здійснення громадянами права на працю, ускладнює становище працівників, знижує реальність гарантій трудових прав громадян, встановлених Конституцією і законами України. Виходячи з необхідності посилення правових засобів захисту прав громадян у галузі праці, унеможливлення їх ущемлення, додержання вимог ратифікованої Україною Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця Конституційний Суд України визнає за доцільне в подальшому обмежити визначення сфери застосування контракту лише законами, що є прерогативою Верховної Ради України.

28.01.2016 року був прийнятий Закон України №955-VІІІ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначенння керівників державних і комунальних закладів культури".

На виконання п.2 Прикінцевих положень Закону України від 28.01.2016 року №955-VІІІ відповідно до наказу №211-к від 23.02.2017 року з позивачем було припинено безстроковий трудовий договір на підставі п.9, ст.36 КЗпП України. Також генеральним директором відповідача було видано наказ №899-к від 2.12.2016 року про повідомлення щодо зміни істотних умов праці художнього та артистичного персоналу ДП „Національна опера України імені Т.Г. Шевченка". 15.12.2016 року позивачу було вручено повідомлення №324 від 3.12.2016 року про зміну з 16.02.2017 року істотних умов праці, а саме зміну безстрокового трудового договору на контракт. В даному повідомленні зазначалось, що з формою контракту позивач може ознайомитись на сайті Міністерства культури України і у разі відмови від роботи в нових умовах трудовий договір з позивачем буде припинено на підставі п.6, ст.36 КЗпП України.

Відповідно до ст.4 Конвенції МОП №158 „Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року", яка була ратифікована Законом України від 04.02.94 N 3933-XII і набрала чинності для України 16.05.1995 року трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби. Під припиненням трудового договору необхідно розуміти акт припинення трудових відносин працівника з власником або уповноваженим ним органом.

За приписами ст.9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Відповідач ДП „Національна опера України" запропонував позивачу примірник контракту, який на думку позивача порушує його трудові права, а саме: роботодавець несе відповідальність згідно законодавства у випадку затримки виплати заробітної плати за умови повного фактичного бюджетного фінансування відповідно до затверджених планом асигнувань обсягів. Даний пункт контракту порушує трудові права позивача, регламентовані ч.6, ст.43 Конституції України - право на своєчасне одержання винагороди за працю. Конституція України має найвищу юридичну силу, тому підписання трудових договорів (контрактів), включаючи їх складові пункти, на підставі прийнятих законів, не можуть порушувати положення Основного Закону - Конституції України. Крім того, відповаідач таким пунктом контракту порушує ст.9 КЗпП України, яка забороняє роботодавцю при прийнятті внутрішніх нормативних актів погіршувати становище працівників порівняно із законодавством про працю. Також зміст контракту вказував на зменшення розміру відпусток.

6.02.2017 року до театру був направлений позивачем примірник контракту, а 14.02.2017 року адміністрація відповідача надала відповідь, що у даному примірнику є ряд суттєвих розбіжностей з формою контракту, затвердженою Міністерством культури України від 2.08.2016 року №624, що не відповідає вимогам чинного законодавства і нормативним документам, що регулюють творчо-виробничу діяльність театру. При цьому відповідач не зазначив конкретно, що саме не відповідає чинному законодавству, тобто формально поставився до його тексту з метою його подальшого не підписання.

16.02.2017 позивач направив відповідачу іншу редакцію контракту, однак адміністрація на наступний день повідомила, що не бачить підстав для прийняття такої редакції без обгрунтування. 21.02.2017 року позивачем була направлена ще одна редакція контракту, однак відповідь адміністрацією не була надана, а 22.02.2017 року було повідомлено відповідачем, що у разі не підписання контракту за редакцією театру, трудові відносини між сторонами будуть розірвані на підставі п.9, ст.36 КЗпП України. 23.02.2017 року в Міністерсті культури України відбулась зустріч з працівниками театру, серед присутніх був і ОСОБА_2, де були узгоджені пункти контракту, які влаштовували обидві сторони, однак того ж дня після 23 години генеральний директор відповідача ОСОБА_5 вручив остаточну редакцію контракту, в якому були відсутні всі узгоджені у Міністерстві позиції. Такий контракт, який порушує конституційні права позивача, ОСОБА_2 не підписав, тому наказом №211 від 23.02.2017 року він був звільнений з займаної посади. Запропонована остання редакція контракту значно порушує трудові права позивача, а саме: вказано, що ОСОБА_2 призначається на посаду артиста симфонічного та сценічного оркестрів, які в театрі існують окремо. Це є погіршенням становища позивача, оскільки раніше він працював артисом симфонічного оркестру. Також умови нового контракту зазначали, що у випадку виробничої необхідності позивач готує партію в порядку терміного вводу у виставу. Цей пункт вказує, що він без будь-якої репетиції зобов'язаний виконати оркестрову партію, а якщо припуститься помилки, то це є підставою для адміністрації театру на розірвання з ним контракту у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням працівником своїх обов'язків згідно контракту. Крім того, за виконання роботи працівником йому встановлюється посадовий оклад, однак контракт не передбачає індексацію заробітної плати, що також є погіршенням умов праці у порівнянні із безстроковим трудовим договором і є безпосереднім порушенням положення ст.43 Конституції України. Також працівник зобов'язаний не розголошувати конфіденційну інформацію, але умови контракту не дають переліку такої інформації. За таким обставин відповідач на свій розсуд буде вважати будь-яку інформацію конфіденційною, що в подальшому потягне за собою претензію до позивача щодо невиконання умов контракту. Крім того, даний контракт зменшив розмір щорічної відпустки позивача.

23.02.2017 року ДП „Національна опера України імені Т.Г. Шевченка" згідно наказу №211-к від 23.02.2017 року припинило з позивачем безстроковий трудовий договір на підставі п.9, ст.36 КЗпП України.

Згідно ч.3, ст.10 та ч.1, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Як встановлено судом і не заперечувалось сторонами по справі та їх представниками, позивач ОСОБА_2 має право на укладення трудового договору (контракту), що він і робив, надаючи неодноразово відповідачу свої редакції контракту. Представник відповідача не заперечувала в суді, що таке право має позивач, однак його редакції контрактів не відповідали нормам чинного законодавства. За таких обставин, оцінюючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд вважає, що оскільки позивач має право на укладення контракту (трудового договору) на умовах, визначених законодавством України, що регулює укладення строкових договорів з урахуванням його посади на момент припинення безстрокового трудового договору, а відповідач, не підписуючи редакцію контракту позивача, порушує права останнього, надаючи йому проект контракту, який значно погіршує трудові права ОСОБА_2, тому право останнього підлягає захисту у судовому порядку шляхом визнання за ним такого права.

Як передбачає ч.1, ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ч.1-2, ст.16 ЦК Українни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 3) припинення дії, яка порушує право, 8) відшкодування збитків.

У відповідності до ч.1, ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч.1, ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

У відповідності до п.2, ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або в різниці заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Як рекомендує п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" зі змінами та доповненнями у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348).

При вирішенні даного трудового спору з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу при звільненні з дня звільнення 23.02.2017 року по 13.04.2017 року, тобто по день, коли позивач працевлаштувався, а саме: 14.04.2017 року він уклав контракт з ДП „Національний будинок органної і камерної музики України". Тобто, вимушений прогул становить з 24.02.2017 року по 13.04.2017 року, що складає 49 календарних днів, які в свою чергу дорівнюють 147 207 грн. 78 коп. стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при звільненні.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року „Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до ст.137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди крім інших вимог, передбачених цією статтею, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Оскільки позивачу було завдано моральних переживань та психологічних страждань неправомірними діями відповідача щодо звільнення його з посади на підставі п.9, ст.36 КЗпП України, при цьому він протягом тривалого часу доводив позивачу згідно чинного законодавства своє право на укладання контракту, втратив нормальні життєві зв'язки, що природно зрозуміло, які вимагають від нього в подальшому додаткових зусиль для організації свого життя, тому з відповідача на його користь необхідно стягнути 2000 грн. моральної шкоди, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, в решті стягнення суми в розмірі 13000 грн. моральної шкоди необхідно відмовити.

Згідно ст.88 ЦПК України оскільки суд задовольняє три позовні вимоги позивача, тому з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1920 грн. (640 грн. х 3), від якого був звільнений позивач при зверненні до суду.

Керуючись ст.10; 11; 57-59; 60; 79; 88; 209; 213-215 ЦПК України, на підставі ст.4 Конвенції МОП №158 „Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року", яка була ратифікована Законом України від 04.02.94 N 3933-XII, ст.43 Конституції України, п.5 Рішення Конституційного Суду України від 9.07.1998 року №12-рп, ст.2; 2-1; 9; 21; 36; 235; 237-1 КЗпП України, ст.3-4; ч.3, ст.10 та ч.1, ст.60 ЦПК України, ст.15-16 ЦК України, п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів", п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року „Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати право ОСОБА_2 на укладення строкового трудового договору з державним підприємством „Національний академічний театр опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка" ДП „Національна опера України" на умовах, визначених законодавством України, що регулює укладення строкових договорів з урахуванням його посади на момент припинення безстрокового трудового договору.

Стягнути з державного підприємства „Національний академічний театр опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка" ДП „Національна опера України" на користь ОСОБА_2 147 207 грн. 78 коп. в рахунок стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при звільненні, 2 000 грн. моральної шкоди, а всього 149 207 грн. 78 коп.

В задоволенні частини позову ОСОБА_2 до державного підприємства „Національний академічний театр опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка" ДП „Національна опера України" про відшкодування 13 000 грн. моральної шкоди відмовити.

Стягнути з державного підприємства „Національний академічний театр опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка" ДП „Національна опера України" на користь держави 1 920 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя :